Постанова
Іменем України
02 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 357/14110/18
провадження № 61-22157св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Фурсівська сільська об`єднана територіальна громада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа -Фурсівської сільської об`єднаної територіальної громади, про визначення місця проживання дітей
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 липня 2019 року у складі судді Бондаренко О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Соколової В. В., Шахова О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних та зустрічних позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1, яка змінила прізвище на ОСОБА_3 у зв`язку із реєстрацією шлюбу 15 листопада 2019 року, звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженок міста Орхус Королівства Данії, громадянок України, разом із матір?ю ОСОБА_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.
На обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що 14 січня 2016 року між сторонами було укладено шлюб, в якому народилося двоє дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Перебуваючи в шлюбі, подружжя проживало разом із дітьми в Королівстві Данії, однак після припинення шлюбних відносин, вона разом із дітьми повернулася до місця проживання батьків в Україну, після чого сторони не можуть досягти домовленості про визначення місця проживання малолітніх дітей.
Позивач неодноразово пропонувала відповідачу укласти відповідний договір, проте, у відповідача категорична позиція про необхідність проживання малолітніх дітей разом з ним у Королівстві Данії, де він має робочу візу та посвідку на тимчасове проживання до серпня 2019 року.
14 листопада 2018 року позивач отримала лист від Державного управління Королівства Данії про те, що, оскільки між сторонами не врегульовано питання здійснення батьківських прав, виконання обов`язків та визначення місця проживання дітей, Державна адміністрація за запитом відповідача змушена звертатися до суду для отримання тимчасового рішення про повернення дітей до Королівства Данії та визначення місця проживання дітей разом із батьком у зв`язку з їх викраденням. Таким чином, неврегулювання питання визначення місця проживання дітей разом із матір`ю на території України може призвести до порушення основоположних прав малолітніх дітей та їх матері, а також незаконного вивезення їх за межі України.
Діти щоденно потребують особливого догляду та уваги, оскільки народилися на 30-му тижні вагітності з малою масою тіла, а відповідач, у свою чергу, не може забезпечити такий цілодобовий догляд за дітьми через постійну зайнятість на роботі та особистими справами, що виключає можливість визначення місця проживання дітей з батьком.
Ураховуючи те, що дітям всього 1 рік і 2 місяці, вони не можуть бути відірвані від матері та залишені без її піклування, що суперечить природнім потребам дітей, тому просила визначити місце проживання дітей саме з нею.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області рішенням від 09 липня 2019 року позов задовольнив. Визначив місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_8 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із матір`ю ОСОБА_1 . Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що визначення місця проживання дітей разом із матір`ю буде відповідати найкращим інтересам дітей.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Київський апеляційний суд постановою від 21 листопада 2019 року рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 липня 2019 року залишив без змін.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що на даний час проживання малолітніх дітей з матір`ю, які фактично з нею проживають, буде відповідати їх інтересам, оскільки діти з урахуванням їх віку та стану здоров`я потребують у зв`язку з фізіологічними особливостями постійного догляду та турботи, що позитивно сприятиме їх розвитку - як психологічному, так і фізичному.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій 11 грудня 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 просить скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства.
Частиною другою статті 19 Закону України "Про міжнародні договори" встановлено, що якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
ОСОБА_2 визначає місце проживання дітей в Королівстві Данії, де вони проживали з народження до кінця 2018 року.
Суд не дослідив обставин, на підставі яких ОСОБА_2 не мав потреби у заявленні зустрічного позову у цій справі щодо визначення місця проживання дітей з ним, оскільки рішенням органу опіки Королівства Данії встановлено за ним переважне право опіки над дітьми до постановлення остаточного рішення у справі про визначення місця проживання дітей, яке було ініційоване Міністерством у справах дітей Королівства Данії в його інтересах.
Суд першої інстанції не врахував, що докази, подані ОСОБА_10, є такими, що не відповідають вимогам ЦПК України.
Декларація прав дитини не ратифікована Україною, не має офіційного перекладу українською мовою, не є міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
Законодавство України не містить норм, які наділяли б когось із батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
Залишаючи рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області в силі, суд апеляційної інстанції допустив ряд порушень норм матеріального та процесуального права.
Суд апеляційної інстанції не здійснив дослідження доказів, важливість яких обґрунтовувалася в апеляційній скарзі, та допустив помилки, ідентичні помилки тим, які допустив суд першої інстанції.
26 грудня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Кухаренко О. В. як представника ОСОБА_10 на касаційну скаргу, мотивований тим, щосуди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм матеріального і процесуального права, повно та всебічно дослідили обставини справи, а отже, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.
Касаційна скарга відповідача складається лише з доводів, які не можуть бути предметом касаційного оскарження та розгляду відповідно до статті 400 ЦПК України, а тому в її задоволені слід відмовити.
Закон та практика ЄСПЛ ставить однією з вимог до рішення його зрозумілість та доступність для сприйняття, тому суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права та ухвалили законне, обґрунтоване рішення, надавши оцінку всім істотним, належним та допустимим доказам.
Позивач жодного разу не притягувалася ні до адміністративної, ні до кримінальної відповідальності. Ця обставина була встановлена судом першої інстанції, для повторного підтвердження сторона позивача надавала суду апеляційної інстанції лист Поліції Південно-Східної Ютландії від 10 вересня 2019 року про закриття кримінальної справи, яке підтверджує, що в діях позивача відсутній склад злочину.
Сторона відповідача не надала жодного доказу, який підтверджував би безвідповідальне ставлення позивача до виконання батьківських обов`язків по догляду за дітьми, завдання шкоди їхньому здоров`ю тощо, а відповідні доводи будуються на припущеннях. Вказана позиція була відображена як у рішенні суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції.
Оскільки сторони у справі не дійшли згоди щодо того, з ким будуть проживати їх малолітні діти, з метою уникнення та запобігання негативним наслідкам для психологічного здоров`я дітей, що може зашкодити їх розвиткові, захисту прав та інтересів малолітніх дітей на гармонійний розвиток у спокійному та стійкому середовищі, сторона позивача вважає, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій слід залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
18 лютого 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
14 січня 2016 року між громадянином України ОСОБА_2 та громадянкою України ОСОБА_1 укладено шлюб, який зареєстровано у Хорсенській ратуші, місто Хорсенс, Королівство Данія, актовий запис № 2791.
У шлюбі у подружжя народилося двоє доньок: ОСОБА_11 та ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Сторони не дійшли згоди щодо місця проживання малолітніх дітей.
ОСОБА_11 та ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, народилися Прихід Фруерінг, Муніципалітет Скадеборг, мати - ОСОБА_1, батько - ОСОБА_2 : вони є громадянками України (відомості про народження дитини, довідки Посольства України в Королівстві Даніі від 14 лютого 2018 року № 61218/19-532/2-40 та № 61218/19-532/2-41).
16 березня 2018 року ОСОБА_15 видано паспорт громадянина України для виїзду за кордон, який є власністю України, серії НОМЕР_1, зі строком дії - 16 березня 2022 року.
16 березня 2018 року ОСОБА_16 видано паспорт громадянина України для виїзду за кордон, який є власністю України, серії НОМЕР_2, зі строком дії - 16 березня
2022 року.
ОСОБА_11 та ОСОБА_12, громадянки України, мали право на тимчасове проживання на території Данії до 09 серпня 2019 року (копії віз на право тимчасового проживання на території Данії).
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2019 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 14 січня 2016 року у Хорсенській ратуші, місто Хорсенс, Королівство Данія, актовий запис № 2791.
ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2, надано дозвіл на працевлаштування як відповідальному за процес годування худоби до ОСОБА_18 (посвідка Королівства Данії).
10 липня 2017 року між роботодавцем ОСОБА_18 та працівником ОСОБА_2 укладено трудовий договір, за умовами якого ОСОБА_2 прийнято на посаду менеджера на свиноферму тічних та вагітних маток.
01 серпня 2017 року між ОСОБА_18 та ОСОБА_2 укладено договір оренди приміщення з метою проживання, за умовами якого ОСОБА_18 здав в оренду ОСОБА_2 трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
Заробітна плата ОСОБА_2 за жовтень 2018 року становила 17 488,35 крон; за листопад 2018 року - 16 505,15 крон; за грудень 2018 року - 17 488,35 крон.
ОСОБА_2 у 2005 році закінчив Білоцерківський державний аграрний університет і отримав базову вищу освіту за напрямом підготовки "Екологія" та здобув кваліфікацію бакалавра з екології.
Згідно з характеристикою ОСОБА_2 є найманим працівником у "Софіелунд" як відповідальний за процес годування худоби. ОСОБА_2 є надзвичайно приємною в спілкуванні людиною, під час роботи він веселий та розсудливий, завжди готовий прийти на допомогу в стресових ситуаціях. Що стосується його суспільної поведінки та людських якостей, то вони знаходяться на значно вищому рівні, ніж у середньостатистичного працівника. ОСОБА_2 - турботливий батько та чоловік, він завжди жертвує своїми особистими потребами заради того, щоб забезпечити дітям найкращі можливі умови. Він повністю справляється з обов`язками батька. Він взяв на себе обов`язок забезпечення дітей та їх матері під час відсутності у неї роботи. З цієї причини він прийняв на себе усі видатки, що пов`язані з сімейним життям.
Відповідно до висновку начальника виробництва ферми "Софіелунд", який також є сусідом ОСОБА_2, основну частину свого вільного часу ОСОБА_2 проводив разом з дружиною та дітьми і завжди жертвував своїми особистими потребами заради дітей. Оскільки вони мешкають неподалік один від одного, він також став свідком в той день (21 вересня 2018 року), коли ОСОБА_1 взяла дітей з собою до України без згоди батька.
29 листопада 2018 року відділ з питань батьківства та спільного проведення часу з дітьми Державної адміністрації Королівства Данії у справі № 2018-76163 ухвалив рішення про надання ОСОБА_19 права на опікунство над ОСОБА_20 та ОСОБА_21 на час розгляду справи про призначення права на батьківство.
06 грудня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Поліцейського округу Південно-Східної Ютландії із заявою про ухилення від обов`язків із забезпечення дітей, яке скоєно 01 грудня 2018 року в 00 год. 00 хв. за адресою АДРЕСА_4 що підтверджується копією журналу 3700-72151-00006-1.
Згідно з довідкою Поліцейського округу Південно-Східної Ютландії від 14 грудня 2018 року офіційна адреса ОСОБА_22 та ОСОБА_23 збігається з адресою, що має їх батько ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 .
Згідно з довідкою Поліцейського округу Південно-Східної Ютландії від 14 грудня 2018 року, офіційна адреса ОСОБА_1 збігається з адресою, що має ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 .
Відповідно до інформаційної довідки Поліцейського округу Південно-Східної Ютландії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, була заарештована 17 грудня 2018 року у справі Данії щодо викрадення дітей (номер справи 3700-72151-00006-18) та 18 грудня 2018 року її було звільнено судом міста Хорсенс.
Згідно з виписками із записів книги судових справ (протоколів) Суду у Хорсенсі від 18 грудня 2018 року суд вважає недоведеним, що виїзд дітей 21 вересня 2018 року мав відбутися без згоди ОСОБА_2, тому немає підстав підозрювати згідно з параграфом 215 розділу 2 Кримінального кодексу щодо порушень. Переговори щодо примирення сторін, які ОСОБА_2 після рішення від 29 листопада 2018 року запропонував ОСОБА_1, також містять погодження про повноцінну батьківську опіку над дітьми. У даній справі суд розглядає справу про опіку за невиконаним рішенням як у Данії, так і в Україні, які також вважають себе компетентними. Посольство України через електронну пошту від 18 грудня 2018 року заявило про врегулювання розлучення в Україні, де ОСОБА_2 не вимагає опіки над дітьми. Після загальної оцінки суд вважає, що передбачене забезпечення досудового ув`язнення буде непропорційним унаслідок порушення відносин з обвинуваченою. Таким чином, утримання під вартою не може бути впроваджено.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3, є громадянкою України, до 08 серпня 2017 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3, а з 05 лютого 2019 року зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
24 січня 2018 року комісія Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області в складі начальника відділу соціального захисту населення Михайленко Л. О. та завідувачки сектору охорони здоров`я Афанасьєвої А. І. склали Акт № 14/02-33 про обстеження матеріально-побутових умов проживання, з якого встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, склад сім`ї: власник - ОСОБА_24, ІНФОРМАЦІЯ_4, дружина власника - ОСОБА_25, ІНФОРМАЦІЯ_5, донька - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, донька - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Комісія встановила, що сім`я проживає без реєстрації в приватному будинку загальною площею 157,9 кв. м, житловою 82,4 кв. м. Наявні електро- та газопостачання, водогін, каналізація. У дітей - окрема кімната, місце для ігор та розвитку. Дотримано всіх санітарно-гігієнічних норм. Діти забезпечені всім необхідним.
28 листопада 2018 року ОСОБА_1 як законний представник ОСОБА_26 та ОСОБА_27, підписала декларацію № 0001-50Е1-5Н00 та декларацію № 0001-РРА1-5Н00 із сімейним лікарем ОСОБА_28, що надає первинну медичну допомогу.
Згідно з довідкою ДУ "Інститут травматології та ортопедії НАМН України" від 29 січня 2019 року мати ОСОБА_29 та ОСОБА_22 зверталася за консультацією з приводу затримки моторного розвитку, пов`язаної з недоношеністю, у зв`язку з чим було надано рекомендації щодо лікування.
Відповідно до консультативних висновків лікаря ортопеда-травматолога від 26 грудня 2018 року ОСОБА_12 та ОСОБА_22 проходили огляд у лікаря ортопеда- травматолога.
Згідно з довідками від 26 грудня 2018 року ОСОБА_12 та ОСОБА_22 проходили обстеження електрокардіографії та обстеження у лікаря нефролога.
Відповідно до довідки серії ААА № 0493879 Міністерства внутрішніх справ України за відомостями МВС громадянка України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженка м. Біла Церква Київської області, на території України станом на 27 листопада 2018 року до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.
ОСОБА_1 під наглядом лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, за медичною допомогою не зверталася, у період з 01 січня 2015 року до тепер на стаціонарному лікуванні в психіатричному відділенні та денному стаціонарі не перебувала (лист від 16 листопада 2018 року № 2018/29 Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківської міської лікарні № 4").
ОСОБА_1 закінчила Вінницький національний медичний університет ім. М. І. Пирогова у 2017 році та здобула кваліфікацію: спеціаліст, спеціальність "Фармація", професійна кваліфікація - провізор та 13 лютого 2017 року отримала диплом спеціаліста.
14 лютого 2018 року ОСОБА_1 отримала сертифікат № НОМЕР_3 провізора-спеціаліста.