Постанова
Іменем України
02 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 316/718/14-ц
провадження № 61-21495св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Фінвест Груп",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Фінвест Груп" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором
за касаційною скаргою адвоката Гальки Назара Олександровича як представника ОСОБА_2 на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 28 листопада 2016 року у складі судді Капустинського М. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Кочеткової І. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У березні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Фінвест Груп" (далі - ТОВ "ФК "Фінвест Груп", товариство), звернулося до суду з позовом, уточнивши який просило стягнути в солідарному порядку з відповідачів заборгованість за кредитним договором від 21 грудня 2007 року № CM-CME-206/314/2007 у розмірі 3 706 284,52 грн.
На обґрунтування заявлених вимог товариство посилалося на те, що 21 грудня 2007 року між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (далі - ЗАТ "ОТП Банк"), правонаступником якого є ТОВ "ОТП Факторинг Україна", та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, за умовами якого вона отримала кредит у розмірі 92 000,00 дол. США на споживчі цілі з відсотковою ставкою у розмірі 4,45 % річних, дата остаточного повернення кредиту - 21 грудня 2017 року.
Виконання кредитного договору забезпечено договором поруки від 21 грудня 2007 року, укладеним з ОСОБА_2, за яким він зобов`язався солідарно відповідати за виконання позичальником кредитних зобов`язань.
У зв`язку з невиконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором станом на 02 червня 2014 року виникла заборгованість у розмірі 64 107,73 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України на 02 червня 2014 року становить 760 958,75 грн - за тілом кредиту; 3 465,10 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України становить 41 130,74 грн - відсотки за користування кредитом; 2 904 195,03 грн пені.
На підставі викладеного, ТОВ "ОТП Факторинг України" просило позов задовольнити.
Справа розглядалася судами неодноразово
Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі
Енергодарський міський суд Запорізької області рішенням від 28 листопада 2016 рокупозов ТОВ "ОТП Факторинг України" задовольнив. Стягнув солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором у розмірі 3 706 284,52 грн. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позичальник не виконує взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, має прострочену заборгованість, яка повинна бути стягнена солідарно з боржника та поручителя.
Апеляційний суд Запорізької області ухвалою від 26 жовтня 2017 рокурішення суду першої інстанції залишив без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого суду, всі докази та обставини, на які посилається ОСОБА_2 - поручитель за кредитним договором в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і додаткового правового аналізу не потребують.
Верховний Суд постановою від 03 квітня 2019 року ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 26 жовтня 2017 року в частині позову ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості скасував, справу в цій частині направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова касаційного суду мотивована тим, що оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати кожного місяця (згідно з графіком повернення кредиту), а за договором поруки відповідальність поручителя настає з наступного дня за датою платежу, яка передбачена кредитним договором, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), шестимісячного строку для пред`явлення вимог до поручителя. Вирішуючи цей спір в частині стягнення заборгованості з поручителя, суди цих вимог закону не врахували та дійшли помилкового висновку про те, що строком припинення поруки є повне виконання зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим не звернули уваги на те, що кредитним договором передбачено виконання грошових зобов`язань шляхом здійснення щомісячних платежів та не з`ясували, коли саме позичальник перестав виконувати умови вказаного договору. В апеляційній скарзі відповідачі зазначали як про перебіг позовної давності з квітня 2012 року, так і про припинення поруки частково, починаючи з вищевказаного строку. На вказане апеляційний суд уваги не звернув.
Крім того, під час розгляду справи суд апеляційної інстанції не перевірив доводів апеляційної скарги щодо обґрунтування визначеної суми заборгованості про те, коли саме позичальник перестав виконувати умови вказаного договору, чи пред`явило ТОВ "ОТП Факторинг Україна" вимоги до поручителя у межах шести місяців за кожним періодичним платежем та чи не припинилась порука ОСОБА_2 за окремими платежами.
Судові рішення в частині стягнення заборгованості з позичальника ОСОБА_1 предметом касаційного перегляду не були.
Запорізький апеляційний суд постановою від 22 жовтня 2019 рокурішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 28 листопада 2016 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Фінвест Груп" заборгованість за кредитним договором від 21 грудня 2007 року № СМ-SME20314/2007 у сумі 160 674,10 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 119 543,36 грн; заборгованості за відсотками - 41 130,74 грн. Стягнув з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ТОВ "ФК "Фінвест Груп" заборгованість за кредитним договором від 21 грудня 2007 року № СМ-SME20314/2007 в сумі 1 443 415,39 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 641 415,39 грн; пені - 802 000 грн. В решті позову відмовив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Фінвест Груп" судовий збір у розмірі 819,22 грн. Стягнув з ТОВ "ФК "Фінвест Груп" на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 3 984,08 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, ухвалюючи рішення по суті заявлених вимог, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач заявив вимогу про стягнення кредитної заборгованості з поручителя за періоди, порука щодо яких припинена.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій 28 листопада 2019 року до Верховного Суду, адвокат Галька Н. О. як представник ОСОБА_2 просить скасувати рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 28 листопада 2016 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року в частині задоволення позовних вимог ТОВ "ФК "Фінвест Груп" до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ "ФК "Фінвест Груп" до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення в частині часткового задоволення позовних вимог підлягають скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
До правовідносин між сторонами можливо застосувати постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12), від 04 липня 2018 року (справа № 310/11534/13) та від 31 жовтня 2018 року (справа № 202/4494/16), які встановлюють припинення поруки та стягнення грошових коштів, однак суди їх не застосували.
ОСОБА_2 заперечував проти позовних вимог, посилався на пропуск позивачем установленого частиною четвертою статті 559 ЦК строку пред`явлення вимоги до поручителя.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, а наявний в договорі пункт 4, яким встановлено, що порука втрачає чинність після повного виконання боргових зобов`язань, не може вважатися строком його дії, оскільки не відповідає змісту статей 251, 252 ЦК України, де визначено, що настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається саме календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Ураховуючи те, що ТОВ "ОТП Факторинг Україна" використало право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, звернувшись до суду з цим позовом лише у березні 2014 року, тобто зі спливом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання, визначених частиною четвертою статті 559 ЦК України, тому порука припинилася.
У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.
Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов`язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов`язань.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не може визначати правові підстави для стягнення відповідних сум і слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача. У самій позовній заяві не міститься таких даних, а лише констатовано наявність недоведеного розміру всієї суми непогашеного кредиту.
Позивач не надав до суду первинних бухгалтерських документів щодо видачі кредиту і здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому немає підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також, суми відсотків та пені, зазначені у розрахунку, є беззаперечними.
25 лютого 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ "Факторингова Компанія "Фінвест Груп" на касаційну скаргу, який мотивований тим, що постанова апеляційного суду прийнята з дотриманням норм процесуального та матеріального права.
Посилання представника відповідача на правовідносини між позивачем та відповідачем, які висвітлені у зазначених ним постановах Великої Палати Верховного Суду і які, на думку відповідача, повинні бути враховані при прийнятті рішення у цій справі, не підлягають застосуванню, оскільки вони не є аналогічними.
У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції дослідив правильно та визначив обсяг відповідальності за кредитними відносинами як основного позичальника, так і поручителя, з урахуванням позовної давності.
Факт отримання/видачі кредитних коштів підтверджується валютним меморіальним ордером від 21 грудня 2007 року № 5 та кредитними заявками, які містяться у матеріалах справи.
Твердження представника відповідача про те, що позивач не надав графіка погашення кредиту, є безпідставним, оскільки на вимогу апеляційного суду його було надано.
Поданням касаційної скарги, у якій заявник безпідставно посилається на порушення судом норм процесуального і матеріального права, відповідач намагається затягнути виконання законного судового рішення у цій справі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Енергодарського міського суду Запорізької області. Зупинено виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року до закінчення касаційного провадження у справі.
31 січня 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.