Постанова
Іменем України
31 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 351/1580/16-ц
провадження № 61-9247 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А. Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 27 січня 2020 року у складі Калиновського М. М.
та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 червня 2020 року
у складі колегії суддів: Томин О. О., Мелінишин Г. П., Пнівчук О. В.
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_3, після смерті якого відкрилася спадщина на квартиру
АДРЕСА_1 .
Він та його рідна сестра- ОСОБА_4, яка проживає за межами України,
є спадкоємцями першої черги за законом.
Вказував, що в установлений законом строк він звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після померлого батька, але одержати свідоцтво про право на спадщину виявилося неможливо через наявність заповіту, складеного 30 листопада 2012 року ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_2 , посвідченого секретарем Устянської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області Плехтяк Г. І.
Зазначав, що протягом останніх 20 років життя його батько лікувався
у Снятинській центральній районній лікарні з діагнозом розлад психіки поведінки внаслідок вживання алкоголю, а тому на час складення заповіту
не міг усвідомлювати значення своїх дій. Тобто волевиявлення заповідача
не було вільним і не відповідало його волі, що є підставою для визнання заповіту недійсним.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати заповіт, складений
30 листопада 2012 року ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_2, посвідчений секретарем Устянської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області Плехтяк Г. І. за реєстровим № 37, недійсним.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 27 січня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що при складенні заповіту волевиявлення ОСОБА_3 було вільним, відповідало його внутрішній волі. ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів які б свідчили про те, що заповіт, складений заповідачем на користь
ОСОБА_2 , суперечить нормам ЦК України чи іншим актам цивільного законодавства, та не доведено тієї обставини, а саме, що заповіт складений
із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, тобто обставин, з якими закон пов`язує визнання заповіту недійсним.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 03 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 27 січня 2020 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що волевиявлення ОСОБА_3, спрямоване на передачу майна саме ОСОБА_2, зафіксоване
в оспорюваному заповіті від 30 листопада 2012 року, було вільним
та відповідало його волі, а зміст та форма заповіту узгоджуються з вимогами чинного законодавства. Також зазначено, що з висновку судово-психіатричного експерта від 31 грудня 2018 року №310/2018 вбачається,
що ОСОБА_3 страждав розладами психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, синдромом залежності (хронічним алкоголізмом), що згідно МКХ-10 F10,2. Однак, чи усвідомлював значення своїх дій ОСОБА_3 на момент складання заповіту на користь ОСОБА_2 не представляється можливим
у зв`язку з відсутністю достатніх даних про психічний стан останнього
у вказаний період часу. Отже ОСОБА_1 не доведено абсолютну неспроможність ОСОБА_3 на момент вчинення заповіту розуміти значення своїх дій та керувати ними, а тому заповіт не можна визнати недійсним. При цьому суд апеляційної інстанції послався на відповідну правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року
у справі №6-9цс12 та від 28 вересня 2016 року у справі №6-1531цс16.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати, прийняти нову постанову про задоволення його позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 30 червня 2020 року касаційне провадження у зазначеній справі відкрито
та витребувано її з суду першої інстанції.
У липні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами невірно встановлено фактичні обставини справи. ОСОБА_3 протягом останніх 39 років життя зловживав алкоголем, багаторазово проходив стаціонарне лікування
у психіатричній лікарні з приводу поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю, вираженої парціальної деменції, що підтверджено і судово-психіатричною експертизою. На час складення заповіту його батько не відомо де проживав і в яких умовах, що стало причиною складання даного заповіту чужій людині, а не своїм дітям. Належних доказів повноважень секретаря Устянської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області
на посвідчення заповітів відповідачем не надано.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У липні 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшов відзив
на касаційну скаргу, у якому зазначено, що судові рішення є законними
та обґрунтованими і підстави для їх скасування відсутні.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Рішенням нарсуду Снятинського району Івано-Франківської області
від 02 травня 1983 року позов ОСОБА_3 задоволено. Змінено умови договору найму житлового приміщення, що знаходиться по АДРЕСА_2 . Виділено у користування
ОСОБА_3 окрему кімнату площею 10,08 кв. м, а за ОСОБА_5
та малолітніми дітьми залишено кімнати розміром 12,30 кв. м та 17,31 кв. м; кухню, ванну, коридор і вбиральню залишено у спільному користуванні (том 1, а. с. 181).
Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 05 грудня 1996 року
та технічним паспортом від 10 вересня 1996 року ОСОБА_3 на праві приватної власності належала 1/4 частина квартири, що знаходиться
по АДРЕСА_3, а. с. 25-27).
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 15 квітня 2016 року серії НОМЕР_1, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Снятинського районного управління юстиції
в Івано-Франківській області (том 1, а. с. 4).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на квартиру
АДРЕСА_1 , спадкоємцем якої за заповітом, посвідченим 30 листопада 2012 року секретарем Устянської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області Плехтяк Г. І.,
є ОСОБА_2 (том 1, а. с. 5).
08 липня 2016 року ОСОБА_4 подала до Снятинського нотаріального округу Івано-Франківської області заяву, в якій вказала, що вона приймає спадщину, що відкрилась після смерті її батька, крім неї спадкоємцем першої черги є ОСОБА_1 (том 2, а. с. 28).
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого від 05 січня 2016 року №2127/15 обласної психоневрологічної лікарні № 3 Івано-Франківської області у ОСОБА_3 встановлено діагноз: поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, виражена парціальна деменція; супутній діагноз: пневмосклероз, хронічний не обструктивний бронхіт, антеросклеротичний кардіосклероз, полінейропатія з порушенням ходи
і статики (том 1, а. с. 154).
Згідно із висновком судово-психіатричного експерта Обласної психоневрологічної лікарні № 3 Михайлів Н. П. від 31 грудня 2018 року
№ 310/2018, складеного на виконання ухвали Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 17 квітня 2018 року, ОСОБА_3 страждав розладами психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, синдромом залежності (хронічним алкоголізмом), що згідно МКХ-10 F10,2.
Чи усвідомлював значення своїх дій ОСОБА_3 на момент складання заповіту на користь ОСОБА_2 не представляється можливим у зв`язку із відсутністю достатніх даних про психічний стан останнього у період часу, що цікавить суд (том 1, а. с. 138-143).