Постанова
Іменем України
01 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 201/4198/17
провадження № 61-48504св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Лисичанський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 лютого 2018 року у складі судді Ходарківського М. П. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Варенко О. П., Лаченкової О. В., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., Лисичанський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (далі - Лисичанський МВ ДВС ГТУЮ у Луганській області), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позовна заява мотивована тим, що 17 липня 2007 року між нею та ПАТ КБ "ПриватБанк" було укладено кредитний договір № DNHLGB00000749, за умовами якого банк надав їй 776 865 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом на строк до 17 липня 2037 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 17 липня 2007 року № DNHLGB00000749між нею та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено договір іпотеки № DNHLGB00000749. Предметом іпотеки за цим договором сторони визначилимайнові права на отримання у власність за договором № 15 ИП про спільну діяльність у будівництві жилого комплексу "Имперіал-Палас" містобудівного ансамблю "Крутогірний", розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
З постанови державного виконавця Лисичанського міського відділу ДВС ГТУЮ у Луганській області від 06 грудня 2016 року про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення на користь банку наявної у неї заборгованості за кредитним договором від 17 липня 2007 року № DNHLGB00000749 їй стало відомо, що 24 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. вчиненого виконавчий напис № 9331, яким запропоновано стягнути з неї та користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 105 086,02 доларів США.
Вважає, що виконавчий напис було вчинено з порушенням норм Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, заборгованість за кредитом є спірною, що є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
З огляду на викладене ОСОБА_1 просила суд визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. 24 жовтня 2016 року за № 9331, таким, що не підлягає виконанню.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 лютого 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. 24 жовтня 2016 року, зареєстрований в реєстрі за № 9331, яким у безспірному порядку запропоновано стягнути із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 17 липня 2007 року № DNHLGB00000749 у розмірі 2 701 700,23 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 108 068,02 доларів США, витрат, пов`язаних із вчиненням виконавчого напису, у розмірі 1 700 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що при вчиненні напису нотаріус отримувала від банку та від позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення.
У провадженні Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 17 липня 2007 року № DNHLGB00000749, що також вказує на наявність спору про розмір кредитної заборгованості. Крім того, оскаржуваний виконавчий напис видано нотаріусом за зверненням відповідача про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за строк, який перевищує дев`ять років, що також є порушенням чинного законодавства і положень укладеного між сторонами договору.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 лютого 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив фактичні обставини справи, перевірив доводи сторін і дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року до Верховного Суду, ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 лютого 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що з метою вчинення виконавчого напису ПАТ КБ "ПриватБанк" надало нотаріусу документи, передбачені пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, зокрема, кредитний договір, розрахунок заборгованості, письмову вимогу банку про усунення порушення та докази її направлення. Крім того, висновок суду першої інстанції про те, що вчинення нотаріусом виконавчого напису щодо заборгованості, яка утворилась протягом дев`яти років, вказує на порушення статті 88 Закону України "Про нотаріат" та умов кредитного договору, є помилковим з огляду на те, що строк дії кредитного договору сторони визначили до 17 липня 2037 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ КБ "ПриватБанк" на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 лютого 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року, витребувано із Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу № 201/4198/17 і відмовлено ПАТ КБ "ПриватБанк" у задоволенні клопотання про зупинення дії рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 лютого 2018 року, залишеного без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачу Черняк Ю. В.
Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2020 року справу № 201/4198/17 призначено до судового розгляду.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у січні 2019 року, ОСОБА_1 заперечувала проти доводів ПАТ КБ "ПриватБанк", а оскаржувані судові рішення вважала законними та обґрунтованими.
Фактичні обставини справи
17 липня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № DNHLGB00000749, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 776 865 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом на строк до 17 липня 2037 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № DNHLGB00000749 17 липня 2007 року між сторонами укладено договір іпотеки № DNHLGB00000749, предметом іпотеки за яким визначено майнові права згідно з договором № 15 ИП про спільну діяльність у будівництві жилого комплексу " Имперіал-Палас " містобудівного ансамблю "Крутогірний", розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
24 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 9331, за яким у безспірному порядку запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 17 липня 2007 року № DNHLGB00000749 у розмірі 2 701 700 грн, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 105 086,02 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 20 жовтня 2016 року становить 2 700 000,23 грн. Також указаним виконавчим написом стягнуто з ОСОБА_1 витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису у розмірі 1 700 грн. Стягнення здійснено за період з 17 липня 2007 року до 20 жовтня 2016 року (а. с. 150).
Постановою державного виконавця Лисичанського МВ ДВС ГТУЮ у Луганській області від 06 грудня 2016 року за вказаним виконавчим написом відкрито виконавче провадження (а. с. 8)
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ") передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права