Постанова
Іменем України
01 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 350/455/16-ц
провадження № 61-27642св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 28 квітня 2017 року у складі судді Пулика М. В. та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 червня 2017 року у складі колегії суддів: Проскурніцького П. І., Бойчука І. В., Васильковського В. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції, про усунення перешкод та знесення самочинно влаштованої добудови.
Уточнена позовна заява мотивована тим, що йому відповідно до договору купівлі-продажу від 03 серпня 1994 року належить на праві спільної часткової власності 1/2 частина будинку АДРЕСА_1 . Друга половина цього житлового будинку належить ОСОБА_3 .
У належній йому частині будинку дотепер проживає ОСОБА_2 разом зі своєю сім`єю.
У 2015 році ОСОБА_2 самовільно, без виготовлення проектної документації та відповідного дозволу виконкому Перегінської селищної радиІвано-Франківської області, без погодження проекту з ним здійснив прибудову до частини будинку, чим порушив пункт 1.9 Державних будівельних норм України, затверджених наказом Держбуду України від 24 березня 1992 року № 37.
Спірна прибудова створює йому незручності та перешкоди у користуванні належними йому житловим будинком та земельною ділянкою.Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати ОСОБА_2 знести веранду, самочинно добудовану відповідачем до частини житлового будинку АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 28 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 червня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Зобов`язано ОСОБА_2 знести самочинно добудовану веранду до частини житлового будинку АДРЕСА_1 .
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову, виходив із того, що ОСОБА_2 здійснив самочинне будівництво веранди із значними відхиленнями від будівельних норм, з виходом за червону лінію. Самочинне будівництво веранди порушило права ОСОБА_1, тому цей об`єкт підлягає знесенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 28 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 червня 2017 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин положення статті 376 ЦК України та не взяли до уваги належні і допустимі докази того, що в цьому випадку немає факту самочинного будівництва веранди, оскільки вона існувала ще з 1949 року, що підтверджується відповідними документами. З цього приводу в провадженні Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області перебуває справа № 350/749/17 за позовом ОСОБА_4 до Перегінської селищної ради, Рожнятівської державної нотаріальної контори, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування рішення виконкому про визнання права власності за померлою особою, скасування Свідоцтва про право власності, видане померлій особі, визнання недійсним Свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсними договорів купівлі-продажу.
ОСОБА_1 не було надано жодних доказів істотного порушення його прав, а також необхідності знесення веранди як крайньої міри захисту його прав.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 28 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 червня 2017 року, витребувано із Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області цивільну справу № 350/455/16-ц і зупинено виконання рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 28 квітня 2017 року та ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 червня 2017 року до закінчення касаційного провадження.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року цивільну справу № 350/455/16-ц передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ") передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 .
Відповідно до відповіді начальника відділу містобудування і архітектури Рожнятівської районної державної адміністрації від 19 січня 2016 року № 04/01-15 на адвокатський запит від 17 грудня 2015 року щодо питання прибудови до будинку на АДРЕСА_1 повідомлено, що здійснена прибудова до цього житлового будинку не відповідає вимогам пункту 3.32 Державних будівельних норм (далі - ДБН) 360-92 ** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", згідно з якими житлові будинки розміщуються з відступом від червоної лінії вулиць: не менше 3,0 м від житлових, не менша 6,0 м від магістральних. Оскільки центральна дорога на цій земельній ділянці підлягає розширенню, ця прибудова перебуває в межах червоних ліній дороги, що є істотним порушенням вимог чинних державних-будівельних норм (а. с. 12).
ОСОБА_2 без згоди власників здійснив самовільну добудову веранди до житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується листом Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Івано-Франківській області (а. с. 18).
Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2018 року у справі № 350/749/17 (провадження № 61-46832св18), залишеним без змін постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 вересня 2018 року та постановою Верховного Суду від 01 липня 2020 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 до Перегінської селищної ради, Рожнятівської районної державної нотаріальної контори, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання протиправним рішення виконавчого комітету Перегінської селищної ради, скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання недійсними договорів купівлі-продажу частини житлового будинку.
Зазначеним рішенням встановлено, що ОСОБА_4 жодних належних та допустимих доказів того, що будинок АДРЕСА_1 на відповідних правових підставах належав його батькам чи що цей будинок особисто надавався позивачеві у власність чи користування, не надав. Відповідач ОСОБА_5, ставши власником будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19 травня 1992 року, відчужив його ОСОБА_1 та ОСОБА_3, тобто розпорядився своєю власністю на власний розсуд і у спосіб, передбачений цивільним законодавством, будь-яких порушень прав позивача ОСОБА_4 внаслідок відчуження не встановлено, тому відсутні підстави для визнання недійснимиоспорюваних договорів купівлі-продажу житлового будинку.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати економічну ситуацію і природні якості землі.
За змістом статей 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Цивільне законодавство України визначає, що одним із способів захисту права власності є негаторний позов.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), серед способів захисту речових прав цивільне законодавства виокремлює усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України). Вказаний спосіб захисту може бути реалізований шляхом подання негаторного позову.