Постанова
Іменем України
01 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 524/1456/15-ц
провадження № 61-10237св18
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Полтавської області від 21 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Панченка О. О., Бутенко С. Б., Обідіної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення коштів.
Позовна заява мотивована тим, що 15 жовтня 2011 року між нею та ОСОБА_2 укладений договір простого товариства, відповідно до якого вони домовились придбати у с. Кривуші Кременчуцького району Полтавської області нерухомість для подальшого зайняття готельним бізнесом.
З метою виконання взятих на себе зобов`язань за згаданим договором простого товариства ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 для придбання нерухомості та її реконструкції грошову суму, що еквівалентна 220 000,00 доларів США, що підтверджується актами про внесення коштів від 29 грудня 2011 року - в розмірі 798 970,00 грн, 02 квітня 2012 року - 239 637,00 грн, 20 червня 2012 року - 239 775,00 грн, 31 вересня 2012 року - 239 790,00 грн, 15 грудня 2012 року - 239 790,00 грн, 22 березня 2013 року - 239 790,00 грн.
29 грудня 2011 року ОСОБА_2 придбав за договором купівлі-продажу будинок АДРЕСА_1 та дві земельні ділянки, площею 0,21 та 0,24 га, за цією адресою.
Під час укладення цих договорів ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 та останньою надано згоду на укладення договорів купівлі-продажу зазначеного майна.
До 15 жовтня 2013 року ОСОБА_2 свої зобов`язання за договором не виконав, як це передбачено у підпункті 3.3.4 договору, роботи з реконструкції будинку та прийняття його до експлуатації в повному обсязі не провів та не закінчив.
У подальшому шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано та рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 21 травня 2014 року зазначене майно (будинок і дві земельні ділянки) визнано спільним сумісним майном подружжя і поділено між ними.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 росила суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за договором простого товариства від 15 жовтня 2011 року в розмірі 1 758 115,00 грн, збитки від інфляції за період з 29 грудня 2011 року до 11 лютого 2015 року в розмірі 496 100,34 грн та 12 % річних в розмірі 560 888,06 грн, а всього 2 815 103,40 грн та судові витрати.
У травні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину.
Зустрічний позов мотивовано тим, що за час шлюбу жодного договору між її колишнім чоловіком ОСОБА_2 та його сестрою ОСОБА_1 не існувало і гроші ОСОБА_1 її чоловікові не передавала.
Цей договір був підписаний тільки після того, як вона подала позови про розлучення та поділ майна подружжя з метою вилучення цього майна із спільної власності подружжя.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_3 просила суд визнати недійсним договір простого товариства від 15 жовтня 2011 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та застосувати наслідки недійсності правочину шляхом зобов`язання сторін договору простого товариства повернути один одному в натурі все, що вони одержали на виконання цього правочину.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції від 15 червня 2015 року
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 червня 2015 року у складі судді Середи А. В. позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості, збитки від інфляції та 12 % річних у розмірі 1 407 551,70 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості, збитки від інфляції та 12 % річних у розмірі 1 407 551,70 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.
Суд першої інстанції постановив, що кошти, отримані внаслідок укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору простого товариства, використані останнім для придбання і ремонту спільного сумісного майна подружжя (будинку та двох земельних ділянок), дії ОСОБА_2 схвалені ОСОБА_3, а відтак у відповідачів згідно із частиною четвертою статті 65 Сімейного кодексу України (далі - СК України) виник спільний обов`язок перед ОСОБА_1 щодо повернення всіх переданих для здійснення спільної діяльності грошових коштів.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції від 15 жовтня 2015 року
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 15 жовтня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_3, від імені якої діє представник ОСОБА_4, задоволено частково, рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 червня 2015 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено.
Визнано недійсним договір простого товариства від 15 жовтня 2011 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
У іншій частині у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 та частково задовольняючи позов ОСОБА_3, зазначив, що спірне домоволодіння та земельні ділянки придбані ОСОБА_2 за кошти, які одержані на підставі договору позики, укладеного з ОСОБА_5, що встановлено рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 21 травня 2014 року у справі № 524/2356/13-ц. Договір купівлі-продажу спірного домоволодіння від 29 грудня 2011 року не оспорений, є чинним. ОСОБА_1 не доведено проведення реконструкції будинку під готельний комплекс, відсутні дозволи виконавчого комітету та інших установ на проведення реконструкції, на зміну статусу домоволодіння та зміну цільового призначення земельних ділянок. Договір простого товариства від 15 жовтня 2011 року не містить згоди ОСОБА_3 на його укладання, проте виходить за межі дрібного побутового. Право пред`явлення вимоги про застосування реституції належить саме особі, права та законні інтереси якої порушені вчиненням правочину, тому такі вимоги ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції від 06 квітня 2016 року
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 квітня 2016 року у складі колегії суддів: Луспеника Д. Д., Журавель В. І., Закропивного О. В., Хопти С. Ф., Штелик С. П. касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє представник ОСОБА_6, задоволено частково, рішення Апеляційного суду Полтавської області від 15 жовтня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Суд касаційної інстанції постановив, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що договір простого товариства від 15 жовтня 2011 року виходить за межі дрібного побутового, тому з урахуванням норм статті 65 СК України потребує згоди другого з подружжя. Крім того, судом апеляційної інстанції не надано правової оцінки доводам ОСОБА_1 про те, що при поданні позовної заяви ОСОБА_3 про поділ майна подружжя у березні 2013 року нею було зазначено, що спірне домоволодіння та земельні ділянки вона вважає спільним сумісним майном подружжя, нею були схвалені дії колишнього чоловіка щодо придбання спірного майна, тому зазначене є підставою для виникнення спільного майнового обов`язку колишнього подружжя.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції від 06 червня 2016 року
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 06 червня 2016 року у складі суддів: Лобова О. А., Абрамова П. С., Акопян В.І. апеляційну скаргу ОСОБА_3, від імені якої діє представник ОСОБА_4, відхилено, рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 червня 2015 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції постановив, що кошти, отримані внаслідок укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору простого товариства, використані останнім для придбання і ремонту спільного сумісного майна подружжя (будинку та двох земельних ділянок), дії ОСОБА_2 схвалені ОСОБА_3, тому відповідно до вимог частини четвертої статті 65 СК України у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виник спільний обов`язок перед ОСОБА_1 щодо повернення всіх переданих для здійснення спільної діяльності грошових коштів.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції від 18 жовтня 2017 року
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Ткачука О. С., Висоцької В. С., Гримич М. К., Кафідової О. В., Фаловської І. М. касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 06 червня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з тих підстав, що апеляційним судом не виконані вказівки суду касаційної інстанції і не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Оскільки спірний договір виходить за межі дрібного побутового, то з урахуванням вимог статті 65 СК України він потребує згоди другого з подружжя.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції від 21 грудня 2017 року
Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 21 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3, від імені якої діє представник ОСОБА_4, задоволено частково, рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 червня 2015 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Визнано недійсним договір простого товариства від 15 жовтня 2011 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
У іншій частині у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Суд апеляційної інстанції постановив, що оспорюваний договір простого товариства від 15 жовтня 2011 року укладений стосовно цінного майна та виходить за межі дрібного побутового, тому відповідно до частини третьої статті 65 СК України потребує письмової згоди іншого з подружжя. Оскільки ОСОБА_3, як колишня дружина ОСОБА_2, згоди на укладання спірного договору простого товариства від 15 жовтня 2011 року не надавала, то позовні вимоги за первісним позовом є безпідставними, а за зустрічним позовом про визнання його недійсним - обґрунтованими.
Підстави для застосування наслідків недійсності договору відсутні, оскільки ОСОБА_3 не є стороною оспорюваного правочину.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, просила скасувати постанову Апеляційного суду Полтавської області від 21 грудня 2017 року і залишити в силі рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 червня 2015 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції застосував вимоги частини третьої статті 65 СК України всупереч правовій позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, відповідно до якої положення статті 65 СК України щодо порядку розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів. Також в цій позиції зазначено принцип свободи договору, закріплений в статті 627 ЦК України, згідно з яким сторони є вільними в укладанні договору та самостійно визначають розмір плати і порядок розрахунків.
Також апеляційний суд не врахував, що кошти, отримані за договором простого товариства, використані ОСОБА_2 в інтересах сім`ї - на придбання майна, яке набуло статус спільного сумісного майна подружжя. Зазначене було правильно встановлено судом першої інстанції.
Крім того, в судовому засіданні 13 грудня 2017 року під час розгляду цієї справи апеляційним судом ОСОБА_2 на вимогу касаційної інстанції надав суду копію розписки ОСОБА_3, де вона погодилась на укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оспорюваного правочину. Оригінал розписки також було вилучено у ОСОБА_2 та долучено до матеріалів справи, проте судова колегія не тільки не надала цьому документу жодної правової оцінки, а навіть не загадала про його наявність у справі, хоча саме це і належало з`ясувати під час вже третього перегляду цієї справи в апеляційному порядку.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 зазначила, що договір простого товариства від 15 жовтня 2011 року був укладений з порушенням вимог частини третьої статті 65 СК України, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 зазначив, що судом апеляційної інстанції не досліджено всі докази, які містяться в матеріалах справи, зокрема розписку яка підтверджує згоду ОСОБА_3 на укладення спірного договору від 15 жовтня 2011 року.
Відповідно до відповідей Крюківського районного відділу Кременчуцького управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 22 липня 2013 року № 4/6761 та від 24 липня 2013 року № 4/6844 підтверджено факт відвідування ОСОБА_2 квартири колишньої дружини влітку 2013 року. Саме тоді серед інших документів ОСОБА_2 знайшов зазначену розписку.
Розгляд справи судом апеляційної інстанції відбувався упереджено та з порушенням принципу рівності сторін перед законом і судом.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Полтавської області від 21 грудня 2017 року і витребувано з Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області цивільну справу № 524/1456/15-ц.