Постанова
Іменем України
02 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 359/11063/15-ц
провадження № 61-27970св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Волинської області Сушик Олексій Вікторович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Турчак Світлана Миколаївна,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2016 року в складі судді Борця Є. О. та рішення апеляційного суду Київської області від 29 червня
2017 року в складі колегії суддів: Журби С. О., Березовенко Р. В., Фінагєєва В. О.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 , ОСОБА_3, треті особи: приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Волинської області Сушик О. В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Турчак С. М., про визнання недійсними довіреності та договору купівлі-продажу земельної ділянки, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.
Позовна заява мотивована тим, що він був власником розташованої на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району земельної ділянки площею 0,0599 га з кадастровим номером 3220882600:04:002:1122 з цільовим призначенням для індивідуального садівництва. 19 серпня 2014 року приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Волинської області
Сушик О. В. посвідчив довіреність, якою позивач уповноважив ОСОБА_2 продати земельну ділянку за ціною та на умовах, визначених повіреним.
05 вересня 2014 року ОСОБА_2, діючи від імені позивача, уклав
з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким він відчужив у її власність вказану земельну ділянку.
Позивач зазначав, що він не підписував та не видавав вказаної довіреності, таким чином ОСОБА_2 не мав повноважень на продаж земельної ділянки. Право власності позивача на земельну ділянку було припинено без його волевиявлення.
З урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив суд визнати недійсними довіреність та договір купівлі-продажу земельної ділянки, витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 спірну земельну ділянку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Довіреність, посвідчену 19 серпня 2014 року приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Сушиком О. В. та зареєстровану в реєстрі за № 444, визнано недійсною.
Договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений 05 вересня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Турчак С. М. та зареєстрований за № 5113, визнано недійсним.
У іншій частині позову відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем довіреність не підписувалася, що підтверджується висновком експерта від 09 липня 2015 року № 402/тдд, відповідно до якого підпис на вказаній довіреності не належить позивачу.
Оскільки ОСОБА_3 у встановленому порядку набула право власності на земельну ділянку, після її придбання побудувала на ній садовий будинок,
а свідоцтво про право власності на нерухоме майно не визнано недійсним, підстави для витребування земельної ділянки з її володіння відсутні.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Київської області від 29 червня 2017 рокурішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2016 року в частині відмови у задоволенні вимоги про витребування земельної ділянки
з чужого незаконного володіння, а також щодо стягнення судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Витребувано з володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,0599 га, з кадастровим номером 3220882600:04:002:1122
з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, розташовану на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області.
У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що спірна земельна ділянка вибула з володіння позивача не з його волі, тому правові підстави для відмови йому в реалізації передбаченого статтею 388 ЦК України права відсутні.
Аргументи учасників справи
У липні 2017 року ОСОБА_3 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при вирішенні спору не з`ясував фактичних обставин справи, обґрунтував своє рішення висновком експертизи, отриманим під час розгляду іншої справи, безпідставно відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про витребування оригіналів документів, які визнаються недійсними. Це позбавило відповідачів клопотати суд про призначення почеркознавчої експертизи спірної довіреності, яка за обставин справи є необхідною, і суд першої інстанції всупереч статті 10 ЦПК України не роз`яснив сторонам право на заявлення такого клопотання. Також і апеляційний суд безпідставно відмовив скаржнику у задоволенні клопотання про призначення експертизи та взяв за основу копію висновку експерта з іншої справи, який отриманий з порушенням установленого законом порядку. Таким чином суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків про наявність підстав для витребування земельної ділянки, оскільки між позивачем та відповідачем існують договірні відносини. Суди визнали недійсною довіреність за відсутності у її справі.
Відзив іншими учасниками справи на касаційну скаргу не подано.
Рух справи
30 жовтня 2017 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у цій справі.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України справа передана до Верховного Суду.
28 листопада 2019 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2019 року зупинено касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 145/2047/16-ц.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2020 року касаційне провадження поновлено.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку площею 0,0599 га, розташовану на території Гнідинської сільради Бориспільського району Київської області, кадастровий номер 3220882600:04:002:1122, на підставі свідоцтва про право власності від 21 травня 2014 року № 21959801.
19 серпня 2014 року приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Волинської області Сушик О. В. посвідчив довіреність, яка зареєстрована в реєстрі за № 444, згідно з якою ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 продати вказану земельну ділянку.
05 вересня 2014 року ОСОБА_2, діючи від імені позивача, уклав
з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Турчак С. М. та зареєстрований в реєстрі за № 5113.
Згідно повідомлення про початок виконання будівельних робіт
№ КС 062142950068 від 22 жовтня 2014 року на придбаній земельній ділянці ОСОБА_3 розпочала будівництво садового будинку, а 11 лютого 2015 року вона подала декларацію про готовність цього об`єкта нерухомого майна до експлуатації № КС 142150420 405 від 11 лютого 2015 року.
31 березня 2015 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на садовий будинок по АДРЕСА_1 . 2 квітня 2015 року вона отримала свідоцтво про право власності на це нерухоме майно № НОМЕР_1 .
Згідно з висновком почеркознавчої експертизи, проведеної Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві 09 липня 2015 року, рукописний текст та підпис від імені ОСОБА_1 у довіреності виконані не позивачем, а іншою особою.
Пославшись на зазначений висновок почеркознавчої експертизи з іншої справи (кримінального провадження), суди зробили висновок, що довіреність від
19 серпня 2014 року на ім`я ОСОБА_2 щодо відчуження належної йому земельної ділянки позивачем не підписувалась, таке уповноваження ОСОБА_2 не відповідало його волі, що є підставою недійсності відповідних правочинів.