Постанова
Іменем України
02 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 466/7465/15-ц
провадження № 61-44872св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Косаревич Оксана Олегівна,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 23 жовтня 2017 року у складі судді Кавацюка В. І. та постанову Апеляційного суду Львівської області від 11 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Струс Л. Б., Шандри М. М.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Косаревич О. О., про визнання договору дарування частини житлового будинку недійсним та скасування державної реєстрації права власності на частину житлового будинку.
Позовні вимоги мотивовано тим, що вони є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 . Зокрема, ОСОБА_1 належить на праві спільної часткової власності Ѕ частина зазначеного будинку,
а ОСОБА_2 - ј частина, позначеного на плані "А-1", площею 215,3 кв. м, що розташований на земельній ділянці площею 1 200 кв. м, який складається
в цілому з восьми кімнат житловою площею 107,9 кв. м та двох кухонь.
Співвласником цього будинку також є ОСОБА_4, яка набула право спільної часткової власності на ј частину зазначеного житлового будинку на підставі договору дарування ј частини житлового будинку, укладеного 11 грудня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Косаревич О. О. за реєстровим № 1865, який зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно 10 лютого 2011 року.
Про укладення вказаного договору дарування від 11 грудня 2010 року позивачам стало відомо лише у вересні 2014 року під час розгляду Шевченківським районним судом м. Львова цивільної справи № 466/5967/14-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третьої особи - Брюховицької селищної ради, про зобов`язання до вчинення дій та стягнення суми.
Зі змісту договору дарування від 11 грудня 2010 року вбачається, що ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_4 прийняла у дар ј частину житлового будинку АДРЕСА_1 разом із господарськими спорудами згідно з переліком. Зокрема, у цьому договорі зазначено, що до ј частини будинку належать: тамбур площею 12,2 кв. м, позначений на плані 1-1; кухня площею 14,2 кв. м, позначена на плані
1-2; житлова кімната площею 14,4 кв. м, позначена на плані 1-3; кімната площею 14,8 кв. м, позначена на плані 1-4 - всі ці приміщення першого поверху зазначеного вище будинку. А також дерев`яний сарай під літерою "Б"; дерев`яний сарай під літерою "В"; дерев`яний сарай під літерою "Г"; дерев`яний сарай під літерою "Д"; цегляна літня кухня під літерою "Е", цегляна вбиральня під літерою "П"; металевий гараж під літерою "О"; цегляна, дерев`яна баня під літерою "С"; металеві ворота з хвірткою під цифрою 4.
Вважали, що зазначений договір дарування від 11 грудня 2010 року
є незаконним та порушує їхні права, як співвласників житлового будинку АДРЕСА_1, оскільки цим правочином без згоди інших співвласників фактично було здійснено виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна.
Не заперечуючи права власності відповідача ОСОБА_3 на ј частину будинку з приналежними будівлями та спорудами, позивачі вважають договір дарування недійсним, оскільки ним без виділу передано частину домоволодіння, що належить і їм. Такий договір не відповідає вимогам закону та порушує права та законні інтереси позивачів.
У зв`язку з цим, з урахуванням уточнених позовних вимог, просили:
- визнати недійсним договір дарування ј частини житлового будинку АДРЕСА_1, укладений 11 грудня 2010 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Косаревич О. О., зареєстрований в реєстрі за № 1865;
- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на ј частину житлового будинку АДРЕСА_1, яке зареєстроване на підставі договору, укладеного 11 грудня 2010 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Косаревич О. О. за реєстровим № 1865.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 23 жовтня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 11 вересня 2018 року, позов задоволено.
Визнано недійсним договір дарування ј частини житлового будинку АДРЕСА_1, який був укладений 11 грудня 2010 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Косаревич О. О., зареєстрований
в реєстрі за № 1865.
Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на ј частину житлового будинку АДРЕСА_1, яке зареєстроване на підставі договору, укладеного 11 грудня 2010 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Косаревич О. О. за реєстровим № 1865.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції керувався тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2
є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 . Зокрема, ОСОБА_1 належить на праві спільної часткової власності Ѕ частина, а ОСОБА_2 - ј частина житлового будинку, позначеного на плані "А-1" площею 215,3 кв. м, що розташований на земельній ділянці площею 1 200 кв. м, який складається в цілому з восьми кімнат житловою площею 107,9 кв. м та двох кухонь. Іншим співвласником цього будинку є ОСОБА_4, яка набула право спільної часткової власності на ј частину житлового будинку на підставі договору дарування від 11 грудня 2010 року. На час укладення оспорюваного договору дарування та на час розгляду справи поділ спірного будинку у встановленому законом порядку не було проведено, а також не укладалось між співвласниками жодних договорів про виділ у натурі частки
з нерухомого спільного майна або поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності. Господарські будівлі та споруди зазначеного житлового будинку є його приналежністю, який перебуває у спільній частковій власності. Виділ частки з нерухомого спільного майна або поділ нерухомого майна, що
є у спільній частковій власності, без згоди іншого співвласника є порушенням його прав та підлягає судовому захисту.
У порушення статей 358, 364, 367 ЦК України оспорюваним договором дарування частини житлового будинку фактично здійснено виділ частки одного із співвласників житлового будинку (житлових кімнат будинку та господарських будівель і споруд) без згоди інших співвласників цього будинку. Зокрема, за відсутності будь-яких договорів про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна або поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, договором дарування ОСОБА_4 фактично виділено в натурі у власність індивідуально визначені об`єкти нерухомого майна в ј частині будинку АДРЕСА_1, до якої згідно зі змісту цього договору належать: тамбур площею 12,2 кв. м, позначений на плані 1-1; кухня площею 14,2 кв. м, позначена на плані 1-2; житлова кімната площею 14,4 кв. м, позначена на плані 1-3; кімната площею 14,8 кв. м, позначена на плані 1-4 - всі ці приміщення першого поверху зазначеного вище будинку, а також дерев`яний сарай під літерою "Б"; дерев`яний сарай під літерою "В"; дерев`яний сарай під літерою "Г"; дерев`яний сарай під літерою "Д"; цегляна літня кухня під літерою "Е", цегляна вбиральня під літерою "П"; металевий гараж під літерою "О"; цегляна, дерев`яна баня під літерою "С"; металеві ворота з хвірткою під цифрою 4. Зазначені господарські споруди є частиною будинку та ОСОБА_3 на праві приватної власності не належали.
На час укладення оспорюваного договору загальна площа житлового будинку АДРЕСА_1 становила 215,3 кв. м, однак
у договорі дарування від 11 грудня 2010 року вказано, що площа вказаного житлового будинку становить 222,0 кв. м.
У зв`язку з недійсністю оскаржуваного договору дарування від 11 грудня
2010 року підлягає скасуванню також державна реєстрація права власності ОСОБА_4, яка проведена на підставі цього договору.
Аргументи учасників справи
У жовтні 2018 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 23 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 11 вересня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просила оскаржені судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди дійшли помилкових висновків про те, що договором дарування було здійснено виділ частки у майні. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 грудня 2000 року, зареєстрованого в реєстрі за № 4-5011, посвідченого державним нотаріусом Третьої Львівської державної нотаріальної контори Мельничук О. Я., спадкоємцем першого поверху спірного будинку є ОСОБА_3 . У цьому свідоцтві було зазначено, що до спадкоємця ОСОБА_3 переходить право власності на ј частину житлового будинку, що складає: тамбур площею 12,2 кв. м, позначений на плані 1-1; кухня площею 14,2 кв. м, позначена на плані 1-2; житлова кімната площею 14,4 кв. м, позначена на плані 1-3; кімната площею 14,8 кв. м, позначена на плані 1-4. У подальшому ОСОБА_3 уклала спірний договір дарування, за яким подарувала ОСОБА_4 належну їй ј частину житлового будинку. Тобто ОСОБА_3 за законом належали приміщення першого поверху, свідоцтво не визнане недійсним, а тому відсутня необхідність проводити поділ чи виділ будинку між співвласниками.
Крім того, суди не взяли до уваги те, що в інвентаризаційній справі домоволодіння міститься рішення Брюховицької селищної ради депутатів трудящих № 107 від 06 серпня 1975 року, згідно з яким узаконено самовільно добудовані житлові кімнати. Вказаним рішенням затверджений акт прийомки будинку АДРЕСА_2 в експлуатацію корисною площею 222,0 кв. м, житловою - 108,70 кв. м. Площа будинку 222,0 кв. м узаконена свідоцтвом про право власності на житловий будинок, видане ОСОБА_5 на підставі рішення виконкому № 107 від 06 серпня 1975 року.
Суди неправильно встановили обставини справи, зокрема те, що приміщення під літ. О. - гараж та приміщення під літ. С - баня належали ОСОБА_3 особисто на підставі рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради № 201 від 23 червня 2009 року; не взяли до уваги, що на час укладення спірного договору дарування співвласником ј частини будинку, власником якого у даний час є ОСОБА_2, була ОСОБА_6, яка не заперечувала, що такий договір дарування існує. Тобто попередньому власнику
ОСОБА_6 таке свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_3 та спірний договір не заважали, а також вона не оскаржувала спірний договір, що стосується виділу частки майна у натурі.
Крім того, до участі у справі не було залучено Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" (далі - ОКП ЛОР "БТІ та ЕО"), яке вчинило реєстрацію спірного договору дарування.
У квітні 2019 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржені судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
13 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві Краснощокову Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 . Зокрема, ОСОБА_1 належить на праві спільної часткової власності Ѕ частина, а ОСОБА_2 - ј частина житлового будинку, позначеного на плані "А-1" площею 215,3 кв. м, що розташований на земельній ділянці площею 1 200 кв. м, який складається