Постанова
Іменем України
02 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 522/19812/18
провадження № 61-6801св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс",
треті особи: Усатівська сільська рада Біляївського району Одеської області, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 12 березня 2020 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Дрішлюка А. І., Черевка П. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ "Інфокс" про розірвання договору.
ОСОБА_1 просив розірвати договір про надання послуг центрального водопостачання та обслуговування мереж водопостачання № 15/4-у від 27 березня 2013 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 травня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 травня 2019 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано договір №15/4-у від 27 березня 2013 року про надання послуг центрального водопостачання та обслуговування мереж водопостачання, який укладено між ОСОБА_1 та ТОВ "Інфокс". Стягнуто з ТОВ "Інфокс" на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 704,80 грн, за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 057,21 грн, а також витрати на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що в судовому засіданні з достовірністю встановлено, що відповідач, ТОВ "Інфокс", укладенням спірного договору порушує права позивача ОСОБА_1 як споживача централізованого водопостачання та водовідведення.
При визначенні розміру судових витрат апеляційний суд вказав, що на підставі частин 1 та 13 статті 141 ЦПК України судовій збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Позивач поніс і документально підтвердив витрати по сплаті судового збору при подачі позову в сумі 704,80 грн (т. 1, а. с. 2), при подачі апеляційної скарги в сумі 1 057,21 грн (т. 1, а. с. 148), а тому у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги з ТОВ "Інфокс" на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 762, 00 грн. Інтереси позивача ОСОБА_1 у даній справи представляв адвокат Вездацуан І.М. на підставі договору про надання правової допомоги від 17 травня 2019 року № ДПД/01 (т. 1, а. с. 121-126). На підтвердження обсягу виконаної адвокатом роботи наданий акт №01 від 22 травня 2019 року, який містить послуги згідно цього договору: складання позовної заяви, відповіді на відзив на позов, складання уточненої позовної заяви, надання юридичної консультації по справі, прибуття та участь в судовому засіданні 27 лютого 2019 року та 22 травня 2019 року, складання письмових пояснень, підписаний адвокатом та позивачем (а. с. 126). Згідно квитанції Приватбанку №0.0.1361498275.1 від 21 травня 2019 року позивачем сплачено за договором про надання правової допомоги від 17 травня 2019 року № ДПД/01 адвокатський гонорар в розмірі 15 000 грн. (т. 1, а. с. 127). Враховуючи наявність укладеного позивачем договору про надання правової допомоги, документально підтверджених витрат на його виконання, з наданням відповідного розрахунку - акт приймання-передачі, та взявши до уваги складність, обсяг і характер наданих послуг, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ "Інфокс" на користь позивача ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в розмірі 15 000 грн.
У березні 2020 року ОСОБА_1 подав до апеляційного суду заяву, підписану представником Вездауцан І. М., про ухвалення додаткового рішення по справі стягнення витрат на правову допомогу в апеляційній інстанції у розмірі 10 006,00 грн.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 поніс судові витрати у зв`язку із розглядом справи в апеляційній інстанції. До розрахунку витрат понесених у зв`язку із розглядом справи в апеляційній інстанції було надано договір про надання правової допомоги від 17 травня 2019 року, акт наданих послуг № 03 від 23 січня 2020 року, додаткову угоду № 1 від 02 січня 2020 року та копії квитанцій. Проте суд апеляційної інстанції при вирішенні питання про розподіл судових витрат не врахував правову допомогу в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12 березня 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1, підписаної представником Вездауцан І. М., про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
При відмові в ухваленні додаткового рішення апеляційний суд вказав, що у акті наданих послуг зазначено найменування виконаних робіт: складання апеляційної скарги - 4 години (8 000 грн); прибуття та участь у судовому засіданні у січні 2020 року - 1 година (2 000 грн). Всього за вказаним актом 5 годин, вартість наданих послуг складає - 10 000 грн. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Апеляційний суд вказав, що дослідивши опис робіт (наданих послуг) та договір, враховуючи співмірність виконаної роботи та винагороду за таку роботу, а також положення чинного законодавства, враховуючи принцип співмірності та розумного розміру, заява про ухвалення додаткового рішення підлягає залишенню без задоволення.
Аргументи учасників справи
У квітні 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу в якій просив оскаржену ухвалу апеляційного суду скасувати та направити справу до апеляційного суду для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення. При цьому, посилався на порушення апеляційним судом норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував витрати на правову допомогу в апеляційній інстанції, не оцінив докази в цій частині, але при цьому суд задовольнив апеляційну скаргу. Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 поніс витрати у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, однак заяву не задовольнив чим порушено вимоги статті 137 ЦПК України. Суд не врахував, що крім апеляційної скарги на 18 аркушах, у січні 2020 року до суду були подані письмові пояснення з фотознімками, витрачено адвокатом часу - 2 години; була подана презентація у вигляді графічного відображення письмових пояснень та витрачено адвокатом часу більше 10 годин.