Постанова
Іменем України
02 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 235/6761/17
провадження № 61-41392св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2,
відповідачі: Міністерство оборони України, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України,
третя особа - військова частина польова пошта В2970,
за участі Красноармійської місцевої прокуратури,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Міністерства оборони України, яка підписана представником Вельмою Ігорем Олександровичем, на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 28 березня 2018 року у складі судді: Філь О. Є. та постанову апеляційного суду Донецької області від 12 липня 2018 року у складі колегії суддів: Корчистої О. І., Азевича В. Б., Тимченко О. О.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1, яка діє від імені малолітнього ОСОБА_3, звернулася з позовом до Міністерства оборони України, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності та стягнення компенсації моральної шкоди.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1, є матір`ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, батько якого ОСОБА_4 був учасником бойових дій, який ІНФОРМАЦІЯ_2 помер від захворювання, отриманого у зоні АТО. Смерть ОСОБА_4 настала внаслідок виконання ним обов`язків військової служби. Внаслідок смерті ОСОБА_4 їх спільний син зазнав моральної шкоди та психологічної травми, також порушено право сина на батьківське піклування.
Позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:
визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка виразилась у порушенні права на охорону здоров`я та медичну допомогу військовослужбовця ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, передбачених частиною першою статті 11 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", внаслідок чого останній ІНФОРМАЦІЯ_2 помер від захворювання, отриманого у зоні АТО;
стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди у розмірі 800 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 28 березня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1, яка діє від імені малолітнього ОСОБА_3, задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України як органу державної влади, яка виразилася у порушенні права на охорону здоров`я та медичну допомогу військовослужбовця ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, передбачених частиною першою статті 11 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", внаслідок чого останній ІНФОРМАЦІЯ_2 помер від захворювання, отриманого у зоні АТО.
Стягнуто з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_2 за рахунок коштів Державного бюджету України на відшкодування моральної шкоди 100 000 гривень шляхом безспірного списання вказаних коштів зі спеціально визначеного для цього рахунку Державного бюджету України для відшкодування шкоди, завданої органами державної влади чи їх службовими особами.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що рішенням апеляційного суду Донецької області від 22 листопада 2017 року по цивільній справі № 235/1434/17 за позовом ОСОБА_5, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2, до Міністерства оборони України, третя особа Військова частина польова пошта В2970, про відшкодування моральної шкоди в зв`язку зі смертю військовослужбовця встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 сержант ОСОБА_4 помер в Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону. Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть причиною смерті є: легенева недостатність, субтотальна пневмонія, змінливий перикардит. Відповідно до акта проведення службового розслідування по факту смерті сержанта ОСОБА_4, затвердженого ТВО командира військової частини п/п В2970 від 20 грудня 2016 року, сержант ОСОБА_4 23 листопада 2016 року звернувся до командира з проханням відпустити його у звільнення в місто ОСОБА_6 командира відпустив його у звільнення в м. Бахмут. Скарг на стан здоров`я з боку сержанта не було, хворим не виглядав. Задовільний стан здоров`я сержанта ОСОБА_4 підтверджується поясненнями начальника медичної служби, санітарного інструктора, співслужбовців. 24 листопада 2016 року начальник медичної служби вч п/п В2970 повідомив в телефонному режимі, що сержант ОСОБА_4 був терміново госпіталізований з лікарні міста Покровськ в тяжкому стані в Військово-медичний клінічний центр Північного району вч А-3306 з підозрою на пневмонію. Заступник командира реактивного артилерійського дивізіону з морально-психологічного забезпечення пропонує вважати смерть сержанта ОСОБА_4 такою, що сталося під час виконання обов`язків військової служби, згідно контракту, наданого на виконання ухвали апеляційного суду, вбачається, що загиблий ОСОБА_4 уклав його саме з Міністерством оборони України. В судовому засіданні за клопотанням представника Красноармійської місцевої прокуратури, який вступив у справу в порядку статті 56 ЦПК України, були досліджені матеріали цивільної справи № 235/1434/17, зокрема, копія контракту, з якого вбачається, що ОСОБА_4 уклав його саме з Міністерством оборони України, витяг з протоколу засідання Військово-Лікарської комісії Північного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військо службовців, згідно якому встановлений причинний зв`язок між захворюванням ОСОБА_4, яке спричинило смерть останнього, та проходженням ним військової служби за контрактом у збройних силах України.
Суд першої інстанції вказав, що протиправна бездіяльність Міністерства оборони України, з яким ОСОБА_4 уклав контракт, і який є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та реалізації державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва, виразилась в незабезпеченні створення сприятливих санітарно-гігієнічних умов проходження військової служби, побуту та системою заходів з обмеження дії небезпечних факторів військової служби, з урахуванням її специфіки та екологічної обстановки, внаслідок чого настала смерть ОСОБА_4 . Внаслідок смерті ОСОБА_4, малолітньому ОСОБА_2 завдано моральної шкоду, а саме: загибель батька викликала у нього моральні страждання, відобразилась на його душевному стані, оскільки дитина позбавлена батьківського піклування, що негативно впливає на її психічний стан, зміну звичайного укладу життя.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Донецької області від 12 липня 2018 року Апеляційну скаргу Міністерства оборони України та апеляційну скаргу Держави Україна в особі Державної казначейської служби України задоволено частково.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 28 березня 2018 року в частині визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України скасовано.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2, до Міністерства оборони України, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа: Військова частина польова пошта В2970, в частині визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України відмовлено.
В іншій частині рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 28 березня 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Зазначеною нормою матеріального закону презюмується наявність вини заподіювача шкоди. Виходячи з аналізу наведеної норми матеріального закону окремого встановлення наявності вини шляхом визнання бездіяльності неправомірною не потребується, а тому підстав для задоволення вимоги про визнання протиправною бездіяльність Міністерства оборони України у суду не було. Постановлене судом рішення в частині задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди є законним і обґрунтованим, вимоги матеріального і процесуального права при розгляді справи в цій частині додержані.При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди малолітньому ОСОБА_2, спричиненої смертю його батька, в грошовому еквіваленті, суд першої інстанції врахував глибину душевних страждань дитини, тривалість таких страждань, позбавлення дитини батьківського піклування та турботи та, дотримуючись принципів розумності та справедливості, обґрунтовано визначив розмір такого відшкодування у 100 000 грн.
Аргументи учасників справи
У липні 2018 року Міністерство оборони України подало касаційну скаргу, яка підписана представником Вельмою І. О., в якій просило оскаржені рішення скасувати в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позивних вимог про стягнення компенсації моральної шкоди. При цьому, посилалося на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що у випадку смерті ОСОБА_4, відсутні будь-які протиправні дії (бездіяльність) як посадових осіб військової частини В2970 так і Міністерства оборони України, а захворювання ОСОБА_4 не пов`язані з виконанням обов`язків військової служби. оскільки до моменту вибуття у звільнення у м. Бахмут, скарг на стан здоров`я останнього не було. Стосовно посилань судів на рішення апеляційного суду Донецької області від 22 листопада 2017 року по справі № 235/1434/17 вказується, що судом апеляційної інстанції було скасовано рішення суду першої інстанції з тих мотивів, що до участі у справі не було залучено належного відповідача.