ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 420/6110/18
адміністративне провадження № К/9901/2669/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання розглянути заяву щодо вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2019 року (суддя - Білостоцький О.В.) і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року (колегія суддів у складі: Бойка А.В., Осіпової Ю.В., Шевчук О.А.).
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі - відповідач, ГУ ДМС України в Одеській області), в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДМС України в Одеській області від 20.11.2018 № 222 "Про відмову в оформлені документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту"; зобов`язати ГУ ДМС України в Одеській області розглянути заяву позивача щодо вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач вважає прийняте відповідачем рішення протиправним, хибним та необґрунтованим, таким, що належить до скасування із зобов`язанням до повторного розгляду заяви позивача. Позивач вказує, що його заява не підпадає під ознаки, викладені у частинах шостої, сьомої, восьмої, дев`ятої статті 8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту": вона не є очевидно необґрунтованою, не носить характер зловживання, позивач не видає себе за іншу особу. Відповідач не дослідив в повному обсязі підстави та обставини, з якими Закон пов`язує надання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту. Також, у позові вказано, що повний перелік допущених з боку відповідача порушень законодавства, здійснених у процесі розгляду особової справи позивача може бути встановлений лише за умови дослідження позивачем та судом вказаної особової справи.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 12.07.2019, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2019, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Судові рішення мотивовано тим, що відомості надані позивачем свідчать про відсутність у нього умов, зазначених у пунктах 1 чи 13 частини першої статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" та про звернення за міжнародним захистом лише з метою легалізації в Україні.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, що при зверненні за захистом в Україні позивачем надавалися докази його діяльності та погроз, які жодним чином не були проаналізовані міграційним органом при прийнятті оскаржуваного рішення. Крім того, через фінансову неспроможність він не мав можливості зробити переклад усіх наявних в нього документів, а відтак, не мав змоги надати всі докази міграційному органу, отже, на думку скаржника, заява позивача була розглянута без врахування усіх обставин, що мають значення для справи. Також, зазначає, що в судових рішеннях відсутні будь-які посилання на інформацію про країну походження, що свідчить про неповне та не всебічне з`ясування судами всіх обставин справи.
Позиція інших учасників справи
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Рух касаційної скарги
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 27.01.2020 відкрив касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 04.09.2020 адміністративну справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином Анголи, за національністю - анголець (баконго), за віросповіданням ісламіст (шиїт), неодружений, військовозобов`язаний, проходив альтернативну військову службу при коледжі "Форса де Вонтаде" у м. Луанда, Ангола, рідна мова - португальська, розуміє українську, іспанську, фіоте, російську, англійську мови. Має середню освіту, яку здобув в країні громадської належності в 2009 році та незакінчену вищу освіту, яку здобув в Івано -Франківському національному технічному університеті нафти та газу. Ані на території країни громадянського походження, ані на території України не працював.
Позивач в`їхав на територію України 21.10.2010 року авіарейсом м. Луанда (Ангола) - м. Брюссель (Бельгія) - м. Київ (Україна), легально, на підставі національного паспорту та навчальної візи.
16.03.2017 позивач вперше звернувся до ГУ ДМС в Одеській області із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
В обґрунтування зазначеної заяви зазначив, що не може повернутися на батьківщину, оскільки його життю є загроза,через те що його батько є членом групи, що бореться за незалежність міста. При цьому, якщо він повернеться на батьківщину, люди можуть почати говорити, що позивач не погоджується з президентом, і можуть його вбити.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не є членом будь-якої політичної партії, зокрема "Флек Фак", на яку він посилався. Посилання заявника про участь у зазначеній партії його батька не свідчить про небезпеку саме для його життя та здоров`я, оскільки відповідно до норм Конституції Анголи від 21.01.2010 року за вчинення злочину передбачається персональна відповідальність та наявна презумпція невинуватості особи. Також, у висновку зазначається, що заявником не було надано жодних документів, які б підтверджували належність його батька до будь-яких політичних сил та факту його переслідувань на території країни громадянської належності. При цьому, міграційний орган зазначає у висновку, що в цілому ситуація в Анголі спокійна. Новий президент Анголи, якого обрано на посаду 03.08.2017 року, проводить політику в інтересах країни, зокрема зміни відбулись у сфері громадських засобів масової інформації, відмічається лояльне відношення до опозиції.
До ОСОБА_1 не застосувалися адміністративні заходи, до кримінальної відповідальності не притягувався, позивач не був членом жодних політичних, релігійних, військових, громадських організацій, в інцидентах із застосуванням насильства, що пов`язано з расовою, національною, релігійною належністю, політичними поглядами, участь не брав.
Позивач потрапив до України 21.10.2010 легально авіатранспортом на підставі паспорту країни походження та навчальної візи.
Під час анкетування позивач зазначив, що хоче отримати легалізацію в Україні, щоб його не відправили назад додому.
Під час співбесіди 21.03.2017 ОСОБА_1 повідомив, що в країні походження проживав у м. Кабінда, яке є найбагатшим в Анголі, оскільки там найбільший видобуток нафти. Місто завжди боролось за незалежність, там іде війна, про яку в світі не чули. Якщо це місто стане незалежним, то Ангола пропаде економічно, що не вигідно президентові - диктатору, який на посаді більше 32 років. Також, повідомив, що є соціальна група людей під назвою "Флек Фак", щоб бути членом цієї групи потрібно там народитися та боротися за землю. Батько позивача є членом цієї групи. Коли президенту стало відомо про членство батька, йому прийшлося тікати за кордон. Всі, про кого дізнавався президент, мали тікати за кордон. Зі слів ОСОБА_1, якщо шукають його батька, то і позивача теж. Тому залишився в країні, оскільки добре знав мову і країну теж.
Станом на час проведення співбесіди позивачу було невідомо щодо можливості застосування до нього тортур, нелюдського або такого що принижує людську гідність поводження, стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства, належності до певної соціальної групи або політичних переконань.
Також, позивачем неодноразово зазначалося, що він прагне легально проживати на території України, оскільки йому неприємно бути на території України нелегально.
21.03.2017 року відповідачем було складено висновок щодо прийняття рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання позивачу статусу біженця або додаткового захисту та видано наказ №54 від 21.03.2017 року.
Не погоджуючись із зазначеними рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2017 у справі №815/3927/17, залишеною в силі постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 та постановою Верховного Суду від 27.06.2019, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області про визнання рішення неправомірним та зобов`язання вчинити певні дії було відмовлено в повному обсязі.
Разом з тим, 15.11.2018 року позивач вдруге звернувся до відповідача із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
20.11.2018 відповідачем було складено висновок щодо прийняття рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця або додаткового захисту.
У висновку зазначено, що заява громадянина Анголи, уродженця м. Кабінди на установчі дані ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є очевидно необґрунтованою, за відсутністю умов визначених пунктами 1, 13 частини першої статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
20.11.2018 відповідачем прийнято наказ № 222 "Про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту" .
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту визначається Законом України від 08.07.2011 № 3671-VI "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" додатковий захист - форма захисту, що надається в Україні на індивідуальній основі іноземцям та особам без громадянства, які прибули в Україну або перебувають в Україні і не можуть або не бажають повернутися в країну громадянської належності або країну попереднього постійного проживання внаслідок обставин, зазначених у пункті 13 частини першої цієї статті.
Частиною першою статті 5 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" передбачено, що особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, перетнула державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України, повинна протягом п`яти робочих днів звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Відповідно до частини п`ятої статті 5 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" особа, яка на законних підставах тимчасово перебуває в Україні, і під час такого перебування в країні її громадянської належності чи попереднього постійного проживання виникли умови, зазначені в пунктах 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, внаслідок яких вона не може повернутися до країни свого походження і має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до закінчення строку перебування на території України.
Приписами статті 6 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" визначено, що не може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, особа: яка вчинила злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людства і людяності, як їх визначено у міжнародному праві; яка вчинила злочин неполітичного характеру за межами України до прибуття в Україну з метою бути визнаною біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, якщо таке діяння відповідно до Кримінального кодексу України належить до тяжких або особливо тяжких злочинів; яка винна у вчиненні дій, що суперечать меті та принципам Організації Об`єднаних Націй; стосовно якої встановлено, що умови, передбачені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, відсутні; яка до прибуття в Україну була визнана в іншій країні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; яка до прибуття в Україну з наміром бути визнаною біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, перебувала в третій безпечній країні. Дія цього абзацу не поширюється на дітей, розлучених із сім`ями, а також на осіб, які народилися чи постійно проживали на території України, а також їх нащадків (дітей, онуків).
Приписами статті 7 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" передбачено, що оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, проводиться на підставі заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така заява особисто подається іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за місцем тимчасового перебування заявника. У разі якщо у заявника відсутні документи, що посвідчують його особу, його прізвище, ім`я, по батькові та інші дані про нього попередньо, до встановлення особи, записуються за його вказівкою, про що зазначається в реєстраційному листку на особу та робиться відповідний запис на заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту: реєструє заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та подані документи; ознайомлює заявника або його законного представника під їх власний підпис з порядком прийняття рішення за їх заявами, правами та обов`язками особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; проводить дактилоскопію особи, яка подала заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; у разі потреби направляє особу на обстеження для встановлення віку у порядку, встановленому законодавством України; заповнює реєстраційний листок на особу, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та членів її сім`ї, які не досягли вісімнадцятирічного віку, або на дитину, розлучену із сім`єю, від імені якої заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, подав її законний представник; заповнює інші необхідні документи; оформлює особову справу; роз`яснює порядок звернення про надання безоплатної правової допомоги відповідно до закону, що регулює надання безоплатної правової допомоги; заносить отримані відомості до централізованої інформаційної системи.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, який прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає заявникові довідку про звернення за захистом в Україні та реєструє заявника. Протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, проводить співбесіду із заявником, розглядає відомості, наведені в заяві, та інші документи, вимагає додаткові відомості та приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання.
Згідно з частиною четвертою статті 8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" рішення про оформлення або відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається на підставі письмового висновку працівника, який веде справу, і оформлюється наказом уповноваженої посадової особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.
Відповідно до частин шостої та сьомої статті 8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймаються за заявами, які є очевидно необґрунтованими, тобто якщо у заявника відсутні умови, зазначені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, а також якщо заяви носять характер зловживання: якщо заявник з метою визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає себе за іншу особу, а так само за заявами, поданими особами, яким було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв`язку з відсутністю підстав, передбачених для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановлених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися. У разі прийняття рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, протягом трьох робочих днів з дня його прийняття надсилає заявнику або його законному представнику письмове повідомлення з викладенням причини відмови і роз`ясненням порядку оскарження такого рішення.