ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/1673/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицької Н. О. - головуючого, Кушніра І. В., Случа О. В.
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.02.2019 (суддя Босий В. П.) і постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2019 (Тищенко А. І. - головуючий, судді Скрипка І. М., Михальська Ю. Б.) у справі
за позовом першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 5 в інтересах держави в особі Київської міської ради
до Приватного малого підприємства "Мир"
про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У лютому 2019 року перший заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 5 (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - міськрада) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного малого підприємства "Мир" (далі - ПМП "Мир") про розірвання договору оренди земельної ділянки, розташованої на проспекті Степана Бандери, 26-б в Оболонському районі міста Києва, площею 3 034 кв.м. (кадастровий номер 8000000000:78:192:0033), укладеного між міськрадою та ПрМП "Мир", зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу міськради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 05.12.2007 за № 78-6-00494 (далі - договір оренди землі), а також зобов`язання повернути зазначену земельну ділянку.
2. Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем істотних умов договору оренди землі в частині не забудови земельної ділянки у строки встановлені у договорі оренди землі.
Підставами для представництва інтересів держави та звернення до суду із позовом у цій справі прокурор зазначає те, що міськрада, як орган, уповноважений державою здійснювати функції держави у відповідних правовідносинах, захисту законних інтересів держави не здійснює, що відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2019 у справі № 910/1673/19, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2019, позовну заяву та додані до неї матеріали повернуто прокурору на підставі пункту 4 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки прокурор не довів підстав для представництва інтересів держави у суді.
4. Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що прокурор у позовній заяві не зазначив у чому саме полягає неможливість позивача звернутися з відповідним позовом про розірвання договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку.
Тобто міськрада, в особі якої в інтересах держави з позовом до суду звернувся прокурор, має підстави і можливість самостійно захищати свої права за договором оренди землі, а прокурор не довів неможливості реалізації такого захисту самим позивачем.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2019 у справі № 910/1673/19 і постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2019, заступник прокурора міста Києва звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить ухвалу і постанову скасувати, а справу передати на розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. Підставами для скасування ухвали і постанови скаржник вважає порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема статей 13, 131-1 Конституції України, статей 23, 24 Закону України "Про прокуратуру", статей 53, 123, 129 ГПК України.
7. Заявник касаційної скарги, посилаючись на акт обстеження спірної земельної ділянки від 29.08.2018, лист міськради від 09.01.2019, зазначає, що міськрада у продовж тривалого часу не здійснювала належного захисту інтересів держави (понад 9 років), хоча і знала про відповідні порушення, адже є стороною договору, обізнана з його умовами, зокрема щодо необхідності забудови землі у трирічний термін, тобто до 05.12.2010.
8. Скаржник наголошує, що зволікання із пред`явленням позову призводить до подальшого користування земельною ділянкою комунальної власності із порушенням умов договору оренди.
9. Крім цього, скаржник звертає увагу, що судами під час розгляду справи не було враховано правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
10. Учасники справи не скористалися правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
11. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
12. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон України від 15.01.2020 № 460-IX).
13. Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
14. Оскільки касаційну скаргу подано до набрання чинності Законом України від 15.01.2020 № 460-IX, касаційний розгляд здійснюється відповідно до положень ГПК України у редакції, яка була чинною до 08.02.2020.
15. Як свідчать матеріали справи, обґрунтовуючи підстави подання позову, прокурор посилався на те, що рішенням міськради від 14.06.2007 № 875/1536 затверджено проект землеустрою та передано в довгострокову оренду на 15 років ПМП "Мир" земельну ділянку загальною площею 0,3034 га для будівництва, експлуатації та обслуговування станції технічного обслуговування, складських та офісних приміщень на проспекті Московському, 26-Б в Оболонському районі міста Києва.
16. На виконання зазначеного рішення між міськрадою та ПМП "Мир" укладено та зареєстровано договір оренди земельної ділянки від 05.12.2007 № 78-6-00494 (далі - договір оренди землі), за умовами пунктів 8.4, 12.1 якого орендар зобов`язаний здійснити забудову спірної земельної ділянки у строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору; у разі невиконання орендарем умов договору та обов`язків, передбачених законодавством України, договір може бути достроково розірваний.
17. На думку прокурора спірний договір оренди землі підлягає достроковому розірванню, оскільки відповідачем порушено умови пункту 8.4 цього договору, спірна земельна ділянка вільна від капітальної забудови, що підтверджується актом від 29.08.2018 № 18-1252-05, складеним Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, за результатами обстеження спірної земельної ділянки.
18. Звертаючись із цим позовом до суду, прокурор визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - міськраду та зазначив, що позивач не здійснює захисту інтересів у цьому разі, що має прояв в усвідомленій пасивній поведінці міськради. Така поведеніка міськради позбавляє можливості раціонального використання спірної земельної ділянки, належного регулювання відноси у сфері розвитку соціальної інфраструктури міста, на що було розраховано при укладенні договору оренди землі, а відтак порушуються інтереси держави.
19. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
20. Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
21. Відповідно до абзаців 1 - 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
22. Одночасно згідно з положеннями частин 3 - 5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
23. Таким чином, зі змісту вищезазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.