У х в а л а
2 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 638/6137/17
Провадження № 14-131зц20
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддів Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
ознайомилася із заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 червня 2019 року, постанови Харківського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року та постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року (далі - заява про перегляд судових рішень) у справі за позовом ОСОБА_2 (далі - позивачка) до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (разом - відповідачі) про визнання правочинів і свідоцтва про право власності недійсними та
в с т а н о в и л а :
у квітні 2017 року позивачка звернулася до суду з позовом (з наступними змінами), в якому просила визнати недійсною додаткову угоду від 20 грудня 2012 року № 1 до договору про дольову участь у будівництві від 12 січня 2006 року № 12.01/26-1; визнати недійсним свідоцтво про право власності від 2 серпня 2013 року № 7505479 на квартиру АДРЕСА_1 , видане на ім`я ОСОБА_3 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу цієї квартири, укладений відповідачами 10 квітня 2014 року та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О. І. за реєстровим номером 1063.
25 червня 2019 року Дзержинський районний суд м. Харкова ухвалив рішення про задоволення позову.
13 листопада 2019 року Харківський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін рішення суду першої інстанції.
12 грудня 2019 року відповідачі подали до Верховного Суду касаційні скарги. Просили скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 червня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
18 грудня 2019 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі.
15 квітня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду прийняв постанову, згідно з якою залишив касаційні скарги відповідачів без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін.
31 серпня 2020 року на адресу Великої Палати Верховного Суду надійшла заява про перегляд судових рішень. У цій заяві ОСОБА_1 просить скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 червня 2019 року, постанову Харківського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року та постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Заяву про перегляд судових рішень мотивує тим, що Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду при вирішенні справи відступив від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду, не передавши справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до частини четвертої статті 10 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.
Фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. У рішенні ЄСПЛ від 12 жовтня 1978 року у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76, Європейська комісія з прав людини висловила думку про те, що термін "суд, встановлений законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України", заяви № 29458/04 та № 29465/04, § 24).
Відповідно до частини другої статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. А згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
За змістом статей 393 і 394 ЦПК Україниповноваженнями прийняти касаційну скаргу та відкрити касаційне провадження наділений Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду, а не Велика Палата Верховного Суду.
Вичерпний перелік підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду встановлює стаття 403 ЦПК України. Така передача згідно зі статтями 403 і 404 цього Кодексу можлива тільки за рішенням Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду. Велика Палата Верховного Суду не має можливості самостійно вирішити питання про передання справи собі на розгляд. А Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду, який розглянув касаційні скарги відповідачів, на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 638/6137/17 не передавав.Крім того, після завершення касаційного розгляду у Великої Палати Верховного Суду відсутні повноваження для розгляду заяви про перегляд судових рішень.
Отже, у справі № 638/6137/17 Велика Палата Верховного Суду не є судом, встановленим законом, для розгляду заяви про перегляд судових рішень. Тому у прийнятті цієї заяви необхідно відмовити та повернути її ОСОБА_1 .