Постанова
Іменем України
01 вересня 2020 року
м. Київ
справа №712/10244/19
провадження № 51-1151 км 20
Верховний Суд колегією суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Могильного О. П.,
суддів: Марчука О. П., Слинька С.С.,
секретаря
судового засідання Слободян О.М.,
за участю:
прокурора Гошовської Ю.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 жовтня 2019 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019251010002230, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Золотоноша Черкаської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 жовтня 2019 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3400 грн без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 18 979, 70 грн матеріальної шкоди та 15 000 грн моральної шкоди.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року вищевказаний вирок місцевого суду залишено без змін.
Згідно з вироком суду, 03 травня 2019 року, приблизно о 23.06 год, ОСОБА_2 керуючи OPEL ASTRA, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по бульвару Шевченка в м. Черкаси зі сторони вулиці Святотроїцька в напрямку до вулиці Пушкіна і, під`їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого по бульвару Шевченка біля перехрестя з вулицею М.Грушевського та поблизу будинку № 145, в порушення вимог п. 2.3. "б", п. 12.4, п. 18.1. Правил дорожнього руху України, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, а тому в момент, коли на вказаному пішохідному переході перебував пішохід, рухаючись зі швидкістю 77,5 км/год, яка значно перевищує дозволену в населеному пункті швидкість руху, вчасно не застосував заходів для зменшення швидкості руху свого транспортного засобу та не зупинився, не надавши дорогу пішоходові, для якого може бути створена перешкода чи небезпека, продовжив рух прямо та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1, який рухався по пішохідному переходу з ліва на право відносно напрямку руху автомобіля, внаслідок чого останньому спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження та легкі тілесні ушкодження.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 просить судові рішення в частині вирішення цивільного позову змінити та стягнути з ОСОБА_2 суму недоотриманої ним заробітної плати в сумі 26 926,89 грн. Зазначає, що дані рішення є незаконними та необґрунтованими в цій частині вирішення цивільного позову і винесені з порушенням вимог кримінального процесуального закону Вказує, що з урахуванням положень вимог статей 1166, 1187, 1192, 1195 ЦК України, всі витрати понесені ним у зв`язку з отриманням ушкодження здоров`ю, та майнової шкоди підлягають стягненню з засудженого.
Засуджений ОСОБА_2 у запереченнях просить касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Гошовська Ю.М. вважає касаційну скаргу обґрунтованою і просить її задовольнити, а судові рішення в частині вирішення цивільного позову про відшкодування недоотриманої заробітної плати скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та переглядає судові рішення в межах касаційної скарги.
Правильність встановлення фактичних обставин справи, доведеність винуватості та юридична кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 286 КК України у касаційній скарзі не заперечуються та не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.
Покарання засудженому ОСОБА_2 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення та даних про особу засудженого і у касаційній скарзі не оспорюється.
Що стосується доводів касаційної скарги потерпілого ОСОБА_1 про неправильне вирішення місцевим та апеляційним судами його позовних вимог в частині вирішення цивільного позову про відшкодування недоотриманої заробітної плати, то колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.