Постанова
Іменем України
03 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 530/12/18
провадження № 61-48942св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1 ,
відповідач - Виконавчий комітет Зіньківської міської ради Полтавської області,
третя особа, яка не заявляє самостійнив вимог щодо предмета спору, - Територіальне управління державної судової адміністрації України в Полтавській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Школьним Василем Андрійовичем на постанову Полтавського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Дряниці Ю. В., Кузнєцової О. Ю., Чумак О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Зіньківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійнив вимог щодо предмета спору, - Територіальне управління державної судової адміністрації України в Полтавській області (далі - ТУ ДСА України в Полтавській області), про оскарження рішень суб`єкта владних повноважень та зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Позов обгрунтований тим, що 18 липня 2017 року рішенням Виконавчого комітету Зіньківської міської ради № 144 позивачу відмовлено у знятті статусу службового житла щодо квартири АДРЕСА_1 . Вважає рішення протиправним, оскільки ним порушено право на приватизацію.
Відповідно до ордера від 13 серпня 2014 року серії МР № 53, виданого Зіньківською міською радою Полтавської області йому, як судді Зіньківського районного суду, передано в користування службову квартиру, яка складається з трьох кімнат, площею 69,4 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . Після отримання ордера сім`я позивача у складі 4 осіб, заселилася до квартири, де проживає до сьогодні.
04 квітня 2017 року позивач звернувся із заявою до міського голови Зіньківської міської ради Полтавської області про виключення квартири із обліку службового житла та її приватизації.
Рішенням Виконавчого комітету Зіньківської міської ради Полтавської області від 14 квітня 2017 року № 75 вирішено звернутися до ТУ ДСА України в Полтавській області щодо з`ясування позиції щодо доцільності зняття статусу службового житла зі спірноїквартири.
Відповідь на звернення Зіньківською міською радою Полтавської області отримана 12 липня 2017 року.
Позивач отримав лист та копію рішення Виконавчого комітету Зіньківської міської ради Полтавської області від 29 червня 2017 року № 129 про утримання від зняття статусу службового житла щодо квартири, розташованої за адресою:
АДРЕСА_2 фактично не надала відповіді на звернення, а лише відреагувала з посиланням на лист ТУ ДСА України в Полтавській області.
18 липня 2017 року рішеннямВиконавчого комітету Зіньківської міської ради Полтавської області № 144 позивачу відмовлено у знятті статусу службового житла щодо квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .
Виконавчий комітетом Зіньківської міської ради Полтавської області порушив законодавство України.
Позивач просив визнати неправомірним та скасувати рішення Виконавчого комітету Зіньківської міської ради Полтавської області від 18 липня 2017 року № 144 "Про утримання від зняття статусу службового житла щодо квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 "; зобов`язати Виконавчий комітет Зіньківської міської ради Полтавської області зняти з обліку зі статусу службового житла, квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 16 серпня 2018 року позов задоволено. Визнано неправомірним та скасовано рішення Виконавчого комітету Зіньківської міської ради Полтавської області від 18 липня 2017 року № 144 "Про утримання від зняття статусу службового житла щодо квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ".
Зобов`язано Виконавчий комітет Зіньківської міської ради Полтаської області зняти з обліку з статусу службового житла квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, яку відповідно до ордеру від 13 серпня 2014 року, серії МР № 53, виданого Зіньківською міською радою Полтавської області, передано ОСОБА_1 для її приватизації.
Стягнено з Виконавчого комітету Зіньківської міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 704,80 грн, витрати на професійну правничу допомогу - 14 054,80 грн та витрати, пов`язані з явкою до суду - 1 437,97 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Положенням про службове житло Зіньківської міської ради будь - які особливості чи умови приватизації службового житла не передбачені, будь - яких заборон Положення не містить.
Зіньківська міська рада, як власник спірного житла, участі в утриманні та капітальному ремонті квартири не бере. Водночас позивач витрачає кошти як на утримання квартири в належному стані, так і на загальні потреби будинку, в якому знаходиться службова квартира.
Позивач та члени його сім`ї мають гарантоване Конституцією України право на забезпечення житлом для постійного проживання за рахунок коштів місцевого бюджету, яке можливо реалізувати шляхом виключення спірної квартири з числа службових без врахування черговості на отримання житла в загальному порядку.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року апеляційну скаргу Виконавчого комітету Зіньківської міської ради Полтавської області задоволено. Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 16 серпня 2018 року скасовано. Ухваленонове рішення про відмову в позові.
Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати рішення, яке належить до компетенції іншого органу.
Орган місцевого самоврядування, як адміністративний орган, у межах своїх повноважень, прийняв рішення, яким відмовив позивачу у задоволенні вимоги у знятті із квартири статусу службової, а тому це питання не може бути вирішено у судовому порядку, інакше буде суперечати принципу дискреційності повноважень органів місцевого самоврядування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2018 року ОСОБА_1 через адвоката Школьного В. А. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду 29 листопада 2018 року, просив її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
У січні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
23 січня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив Виконавчого комітету Зіньковецької міської ради Полтавської області на касаційну скаргу.
04 лютого 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив Територіального управління державної судової адміністрації України в Полтавській області на касаційну скаргу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обгрунтована тим, що відповідно до статті 65-1 Житлового кодексу Української РСР наймачі жилих приміщень у будинках державного чи громадського житлового фонду можуть за згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з ними, придбати займані ними приміщення у власність на підставах, передбачених чинним законодавством.
Підстави набуття у власність житла з числа державного чи громадського житлового фонду встановлені Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 169 червня 1992 року № 2482-ХІІ (далі - Закон № 2482-ХІІ).
Рішенням Виконавчого комітету Зіньковецької міської ради Полтавської області про утримання в задоволенні заяви порушено конституційне право позивача на отримання безоплатної приватизації квартири.
Положення про службове житло, затверджене рішенням 39 сесії Зіньковецької міської ради Полтавської області від 13 грудня 2013 року (далі - Положення) не містить заборони на зняття статусу службового житла. Водночас у положенні визначено, що службове житло, яке придбане міською радою, може бути приватизоване відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 7 Положення про порядок надання службового житла й користування ним суддями, працівниками апаратів судів, працівниками Державної судової адміністрації України та територіальних управлінь Державної судової адміністрації України, виключення жилого приміщення з числа службових провадиться за рішенням виконавчого органу місцевого самоврядування на підставі подання голови суду, Голови ДСА України, начальника територіального управління ДСА України або особи, яка виконує їх обов`язки. Висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у позивача права на звернення до Виконавчого комітету Зіньковецької ради Полтавської області з клопотанням про виключення житлового приміщення з числа службових, не відповідає дійсності.
Суд апеляційної інстанції дійшов протилежних висновків, зазначивши, що орган місцевого самоврядування, як адміністративний орган, у межах своїх повноважень, прийняв рішення, яким відмовив позивачу у знятті з квартири статусу службової, а тому вказане питання не може бути вирішено у судовому поядку, оскільки такі дії суду суперечать принципу дискреційності повноважень органів масцевого самоврядування. Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що порушення права позивача на звернення з відповідним клопотанням, яке залишилося і залишається на сьогодні нерозглянутим по суті. Тобто орган місцевого самоврядування усунувся від своїх повноважень у прийнятті рішення за клопотаннням позивача.
Суд апеляційної інстанції помилково зазначив у описовій частині оскаржуваного рішення зазначив, що ОСОБА_1 звернувся до суду у жовтні 2016 року, хочі він звернувся до суду з позовом у січні 2018 року.
Суд апеляціної інстанції під час ухвалення рішення у справі керувався нормами Житлового кодексу Української РСР в якому закладено ще радянську концепцію прав людии, яка відрізняється від концепції прав людини, відображених у Конституції України.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу Виконавчий комітет Зіньковецької міської ради Полтавської області просив відхилити касаційну скаргу, оскаржувану постанову залишити без змін. Вважає постанову апеляційної інстанції законною та обгрунтованою. ОСОБА_1 є неналежним позивачем у справі, оскільки під час прийняття оскаржуваного рішення Виконачий комітет міської ради діяв лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до пункту 6 Положення "Про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР", затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року N 37, жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих.
Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Отже, ОСОБА_2 є неналежним позивачем у справі.
Клопотання від Територіального управління державної судової адміністрації України в Полтавській області про виключення службового житлового приміщення із статусу службового до моменту прийняття оскаржуваного рішення до Виконавчого комітету Зіньківської міської ради Полтавської області не надходило.
У відзиві на касаційну скаргу Територіальне управління державної судової адміністрації України в Полтавській області просить задовольнити касаційну скаргу, оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга є обгрунтованою, в ній викладені обставини, які можуть бути підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у грудні 2018 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиви на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.