Постанова
Іменем України
04 вересня 2020року
м. Київ
справа № 311/2145/19-ц
провадження № 61-5521св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Фермерське господарство "Смена", Фермерське господарство "Орбіта-СМ",
третя особа - Василівська районна державна адміністрація Запорізької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги Фермерського господарства "Орбіта-СМ" та Фермерського господарства "Смена" на постанову Запорізького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Кухаря С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, Фермерського господарства "Смена" (далі - ФГ "Смена"), Фермерського господарства "Орбіта-СМ" (далі - ФГ "Орбіта-СМ"), третя особа - Василівська районна державна адміністрація Запорізької області (далі - Василівська РДА), про визнання недійсним договорів оренди та суборенди земельної ділянки.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 11 жовтня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладені два договори встановлення емфітевзису щодо земельних ділянок: кадастровий номер 2320955700:02:026:0008, загальною площею 8,76, га та 2320955700:02:012:0068, загальною площею 1,19 га, які розташовані на території Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області і мають цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно з пунктом 2.3 договорів емфітевзису, емфітевтичне право встановлено на 100 років. У пункті 1.3 договорів емфітевзису зроблено обумовлення про те, що відносно цих же земельних ділянок укладені на 10 років договори оренди між ОСОБА_2 та сільськогосподарським виробничим кооперативом "Перемога". Такі договори були чинними до 31 березня 2018 року та 07 жовтня 2018 року відповідно. Враховуючи цю обставину, державну реєстрацію договорів емфітевзису відкладено до закінчення вказаних договорів оренди. Він повністю оплатив ОСОБА_2 плату за передачу емфітевтичного права в розмірі 100 000,00 грн, про що здійснено застереження у договорах емфітевзису. У травні 2019 року йому стало відомо, що 21 серпня 2018 року між ОСОБА_2 та ФГ "Смена" укладений договір оренди щодо земельної ділянки площею 8,7643 га строком на 15 років із правом пролонгації. У свою чергу, 30 квітня 2019 року між ФГ "Смена" та ФГ "Орбіта-СМ" укладений договір суборенди строком на 3 роки з правом пролонгації щодо цієї самої земельної ділянки. Крім того, 03 грудня 2018 року між ОСОБА_2 та ФГ "Смена" укладений договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 2320955700:02:012:0068. Щодо таких прав оренди та права суборенди державним реєстратором Василівської РДА зроблені відповідні записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вважає, що ці договори є недійсними, оскільки дії ОСОБА_2, яка уклала договори встановлення емфітевзису та отримала за нього гроші, а потім (під час дії договорів емфітевзису) уклала договори оренди щодо цих самих земельних ділянок із ФГ "Смена", суперечить її попередній поведінці і є недобросовісними. Укладаючи договори встановлення емфітевзису, ОСОБА_2 повинна була чітко розуміти те, що вона передає йому свої земельну ділянки у володіння та користування. Укладені між ОСОБА_2 та ФГ "Смена" договори оренди земельних ділянок суперечать пункту 6 частині першій статті 3 ЦК України, оскільки вони є наслідком їхньої недобросовісної поведінки. У ОСОБА_2 були відсутні правові підстави для укладання договорів оренди та передачі у строкове право володіння та користування земельними ділянками ФГ "Смена", оскільки на той момент (і зараз) вони обтяжені його правами на ці земельні ділянки. Укладений між ФГ "Смена" та ФГ "Орбіта-СМ" договір суборенди земельної ділянки від 30 квітня 2019 року є також недійсним, з огляду на недійсність основного договору оренди. Укладання спірних договорів оренди та суборенди, а також реєстрація похідних від них речових прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, позбавляють його можливості реєстрації у реєстрі свого права емфітевзису та його використання.
Посилаючись на викладене, позивач просиввизнати недійсними договір оренди земельної ділянки від 21 серпня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ФГ "Смена", номер запису про інше речове право 28200051, щодо земельної ділянки площею 8,7645 га кадастровий номер 2320955700:02:026:0008; визнати недійсними договір суборенди земельної ділянки від 30 квітня 2019 року, укладений між ФГ "Смена" та ФГ "Орбіта-СМ", номер запису про інше речове право 31497860, щодо земельної ділянки площею 8,7645 га, кадастровий номер 2320955700:02:026:0008; визнати недійсними договір оренди земельної ділянки від 03 грудня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ФГ "Смена", номер запису про інше речове право 29408649, щодо земельної ділянки площею 1,188 га, кадастровий номер 2320955700:02:012:0068.
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 02 грудня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що укладені 11 жовтня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договори встановлення емфітевзису щодо земельних ділянок повинні бути в обов`язковому порядку зареєстровані, що підтверджується й змістом самих договорів. Враховуючи відсутність реєстрації вказаних договорів в установленому законом порядку, то вони не були вчинені та, як наслідок, сторони за вказаним договором, не набули відповідних прав та обов`язків. Позивач не є стороною оспорюваних ним договорів, останні укладені згідно з вимогами чинного законодавства, зареєстровані в установленому порядку, є чинними, а захист права позивача, у цьому випадку, має відбуватися шляхом звернення до суду з позовом про повернення безпідставно отриманих грошових коштів, а отже, спосіб захисту порушеного права позивачем обрано неправильно. При вирішенні спору суд додатково врахував, що на момент укладення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договорів емфітевзису земельних ділянок, останні перебували у правомірному користуванні орендаря СВК "Перемога" на підставі укладених та зареєстрованих договорів оренди земельних ділянок, а тому укладення вказаних договорів (емфітевзису) викликає у суду обґрунтовані сумніви у спрямованості цих договорів на реальне настання правових наслідків.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано, та ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 . Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 21 вересня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ФГ "Смена", номер запису про інше речове право - 28200051, щодо земельної ділянки площею 8,7643 га, кадастровий номер 2320955700:02:026:0008. Визнано недійсним договір суборенди земельної ділянки від 30 квітня 2019 року, укладений між ФГ "Смена" та ФГ "Орбіта-СМ", номер запису про інше речове право - 31497860, щодо земельної ділянки площею 8, 7643 га, кадастровий номер 2320955700:02:026:0008. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 03 грудня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ФГ "Смена", номер запису про інше речове право - 29408649, щодо земельної ділянки площею 1,188 га, кадастровий номер 2320955700:02:012:0068. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 08 липня 2020 року відмовлено у прийнятті додаткового рішення.
Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що укладені 11 жовтня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договори встановлення емфітевзису щодо земельних ділянок із кадастровими номерами 2320955700:02:026:0008, загальною площею 8,76 га, та 2320955700:02:012:0068, є нотаріально посвідченими приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області Харченко Ю. Г. Відповідно до пункту 5. 5 вказаних договорів, договір вважається укладеним із моменту його нотаріального посвідчення. Крім того, у пункті 1.3 договорів емфітевзису зроблено застереження про те, що відносно цих же земельних ділянок укладено на 10 років договори оренди між ОСОБА_2 та сільськогосподарським виробничим кооперативом "Перемога". Таким чином, державна реєстрація договорів емфітевзису не могла бути проведена до закінчення строку вказаних договорів оренди укладених між ОСОБА_2 та сільськогосподарським виробничим кооперативом "Перемога". ОСОБА_2 не ставлячи питання про розірвання договорів встановлення емфітевзису та повернення отриманих грошових коштів, уклала спірні договори оренди, чим позбавила позивача можливості зареєструвати емфітевтичні права на земельні ділянки у Державному реєстрі прав на нерухоме майно. ОСОБА_1 був позбавлений можливості використовувати земельні ділянки протягом трьох років, оскільки пункт 1.3 договорів емфітевзису містить застереження про те, що відносно цих же земельних ділянок укладено на 10 років договори оренди між ОСОБА_2 та сільськогосподарським виробничим кооперативом "Перемога", тому позивач був позбавлений можливості використовувати земельні ділянки протягом трьох років. Дії ОСОБА_2 прямо порушують пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України, оскільки вони прямо суперечать її попередній поведінці - укладанню з ОСОБА_1 договорів встановлення емфітевзису, їх нотаріальному посвідченню та отримання від нього плати за це в повному обсязі. Проте суд першої інстанції не надав правової оцінки діям ОСОБА_2 на предмет їх добросовісності та помилково не застосував пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України до спірних правовідносин.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2020 року відкрито провадження у справі за касаційною скаргою ФГ "Смена", витребувано справу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2020 року відкрито провадження у справі за касаційною скаргою ФГ "Орбіта-СМ" та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
20 липня 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи
У березні 2020 року ФГ "Смена" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що всупереч вимог статей 263-264 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою умови договорів встановлення емфітевзису, на підставі яких позивач звернувся із позовом, та не перевірив їх у взаємозв`язку із положеннями законодавства щодо: обов`язковості виконання сторонами умов договору, тлумачення умов договору; обов`язковості державної реєстрації відповідного речового права; наявності у позивача емфітевтичного права, за захистом якого він звернувся. Рішення ОСОБА_1 відкласти державну реєстрацію договорів встановлення емфітевзису прямо впливає на перебіг трирічного строку невикористання ним земельних ділянок, що передбачений умовами договору встановлення емфітевзису, але умовами договорів встановлення емфітевзису не передбачено підстав зупинення та/або переривання перебігу цього трирічного строку за рішенням ОСОБА_1 . Тобто, ОСОБА_1, будучи зобов`язаним розпочати використання земельних ділянок до спливу трирічного строку з моменту встановлення емфітевзису (підпункт б) пункту 3.4 договорів встановлення емфітевзису), та бажаючи відкласти виконання ним цього обов`язку до спливу строку дії договорів оренди (про які йдеться в пункті 1.3 договорів встановлення емфітевзису) мав би ініціювати внесення змін у договори (у частині призупинення перебігу цього трирічного строку) в такій самій формі, що й самі договори, тобто, у письмовій формі із нотаріальним посвідченням проте не зробив цього. Таким чином, саме по собі договірне зобов`язання з передачі емфітевтичного права, як правовідношення, не було вчинено, оскільки ОСОБА_1 впродовж трьох років поспіль утримався від вчинення залежних від нього дій, спрямованих на прийняття ним емфітевтичного права, що й призвело до припинення емфітевзису в порядку розділу 4, підпункту 6 пункту 4.1 договорів встановлення емфітевзису. Договір встановлення емфітевзису на момент його укладення підлягав обов`язковій державній реєстрації.
У березні 2020 року ФГ "Орбіта-СМ" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що доказів реєстрації договорів емфітевзису відповідно до вимог ЦК України, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та вимог, що викладені в пунктах 5.4 цих договорів ОСОБА_1 не надав та зазначив, що вказані договори ним не реєструвались. Наявність якихось обмежень у можливості реєстрації договорів емфітевзису ані судом першої, ані апеляційної інстанцій не встановлено.
У травні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до суду відзив на касаційні скарги, у якому зазначено, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 про те, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Встановлені судами обставини
11 жовтня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено два договори встановлення емфітевзису щодо земельних ділянок кадастровий номер 2320955700:02:026:0008, загальною площею 8,76 га, та кадастровий номер 2320955700:02:012:0068, загальною площею 1,19 га, які розташовані на території Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області і мають цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказані договори посвідчено приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Харченко Ю. Г.
Згідно з пунктом 2.3 договорів емфітевзису, емфітевтичне право встановлено на 100 років.
Відповідно до пунктів 5.5 вказаних договорів, договір вважається укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
У пункті 1.3 договорів емфітевзису зроблено обумовлення про те, що відносно цих же земельних ділянок укладено на 10 років договори оренди між ОСОБА_2 та сільськогосподарським виробничим кооперативом "Перемога". Ці договори діяли до 31 березня 2018 року та 07 жовтня 2018 року відповідно.
Позивач повністю оплатив ОСОБА_2 плату за передачу емфітевтичного права в розмірі 100 000,00 грн, про що здійснено застереження в договорах емфітевзису.
Згідно з договором оренди землі від 10 грудня 2007 року, укладеним між ОСОБА_2 та СВК "Перемога" в особі Голови Грищука В. І., ОСОБА_2 передала в оренду земельну ділянку загальною площею 8,76 га, у тому числі ріллі 8,76 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області. Договір зареєстровано у Василівському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" 31 березня 2008 року. Строк дії договору складає 10 років (пункт 8).
Відповідно до договору оренди землі від 10 грудня 2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та СВК "Перемога" в особі Голови ОСОБА_4, ОСОБА_2 передала в оренду земельну ділянку загальною площею 1,19 га, у тому числі пасовища 1,19 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області. Договір зареєстровано у Василівському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" 07 жовтня 2008 року. Строк дії договору складає 10 років (пункт 8).
21 вересня 2018 року ОСОБА_2 передала в оренду ФГ "Смена" строком на 15 років земельну ділянку, кадастровий номер 2320955700:02:026:0008, що знаходиться на території Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області, за межами населеного пункту, загальною площею 8,76 га.
30 квітня 2019 року ФГ "Смена" передало в суборенду ФГ "Орбіта-СМ" земельну ділянку, кадастровий номер 2320955700:02:026:0008, строком на три роки, що знаходиться на території Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області, за межами населеного пункту, загальною площею 8,7643 га.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 01 червня 2019 року № 168900634, земельна ділянка з кадастровим номером 2320955700:02:026:0008, на праві приватної власності належить ОСОБА_2, на підставі договору оренди землі від 21 вересня 2018 року, укладеного між ФГ "Смена" та ОСОБА_2 та зареєстрованого державним реєстратором Василівської районної державної адміністрації Запорізької області 02 жовтня 2018 року, знаходиться в оренді ФГ "Смена" та на підставі договору суборенди земельної ділянки, укладеного 30 квітня 2019 року між ФГ "Орбіта - СМ" та ФГ "Смена" та зареєстрованого державним реєстратором Василівської районної державної адміністрації Запорізької області 11 травня 2019 року, знаходиться в суборенді ФГ "Орбіта-СМ".
03 грудня 2018 року ОСОБА_2 передала в оренду ФГ "Смена" строком на 15 років земельну ділянку, кадастровий номер 2320955700:02:012:0068, що знаходиться на території Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області, за межами населеного пункту, загальною площею 1,19 га.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 01 червня 2019 року № 168900467, земельна ділянка з кадастровим номером 2320955700:02:012:0068, на праві приватної власності належить ОСОБА_2, на підставі договору оренди землі, укладеного 03 грудня 2018 між ОСОБА_2 та ФГ "Смена" та зареєстрованого державним реєстратором Василівської районної державної адміністрації Запорізької області 12 грудня 2018 року, знаходиться в оренді ФГ "Смена".
Щодо права ОСОБА_1 на позов
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Згідно з частиною першою та п`ятою статті 102-1 ЗК України, у редакції від 17 серпня 2010 року, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України. Укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови здійснюється відповідно до ЦК України з урахуванням вимог цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Статтею 627 ЦК України визначено свободу договору, а саме: відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частини першої статті 628 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.