Постанова
Іменем України
02 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 2-718/12
провадження № 61-3652св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач за первинним позовом (відповідач-1 за зустрічним позовом) - товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс",
відповідач-1 за первинним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідачі-2,3,4 за первинним позовом: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
відповідач-2 за зустрічним позовом - публічне акціонерне товариство "Сведбанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Талько О. Б., Шевчук А. М. від 21 січня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2011 року публічне акціонерне товариство "Сведбанк" (далі - ПАТ "Сведбанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором кредиту.
Позов мотивовано тим, що 07 жовтня 2008 року між ОСОБА_1 та відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" (далі - ВАТ "Сведбанк"), правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк", було укладено кредитний договір № 0501/1008/88-227, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у вигляді кредитної непоновлювальної лінії в сумі 50 000,00 дол. США на строк до 06 жовтня 2016 року зі сплатою 14,99% річних. У забезпечення виконання зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат, банк в день укладання кредитного договору уклав договори поруки № 0501/1008/88-227-Р-1 з ОСОБА_4, № 0501/1008/88-227-Р-2 з ОСОБА_2 та № 0501/1008/88-227-Р-З з ОСОБА_3 . Відповідно до вказаних договорів поручителі зобов`язуються відповідати за виконання зобов`язань з повернення наданих відповідачу коштів у солідарному порядку.
28 листопада 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (далі - ТОВ "ФК "Вектор Плюс") укладено договір факторингу № 15, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором № 0501/1008/88-227 перейшло до ТОВ "ФК "Вектор Плюс", а також було укладено договір відступлення прав за іпотечними договорами, відповідно до якого права вимоги за іпотечним договором, що укладений в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1, також перейшли до ТОВ "ФК "Вектор Плюс".
У порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідачі зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконали, чим порушили умови кредитного договору. Станом на 26 квітня 2011 року утворилась заборгованість у сумі 48 443,53 дол. США та 31 552,86 грн, яку позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь.
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ "Сведбанк", ТОВ "ФК "Вектор Плюс" про захист прав споживача, шляхом визнання договору факторингу та договору про відступлення прав за іпотечними договорами недійсними.
Зустрічний позов мотивовано тим, що сторонами при укладенні оспорюваного договору фактрингу не дотримано вимог частини першої статті 203 ЦК України, а тому такий правочин є недійсним на підставі частини другої статті 215 ЦК України. Договір відступлення прав вимоги за іпотечним договором є похідним від договору факторингу, отже визнання останнього недійсним тягне за собою і визнання недійсним договору про відступленням прав вимоги за іпотечним договором.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 13 січня 2017 року у задоволені позову ТОВ "ФК "Вектор Плюс" відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним договір факторингу № 15 від 28 листопада 2012 року, укладений між ПАТ "Сведбанк" та ТОВ "ФК "Вектор Плюс" від 28 листопада 2012 року, у частині передачі боргу та права вимоги за кредитним договором № 0501/1008/88-227 від 07 жовтня 2008 року, що був укладений між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1 .
Визнано недійсним договір про відступлення прав за іпотечними договорами від 28 листопада 2012 року, укладений між ПАТ "Сведбанк" та ТОВ "ФК "Вектор Плюс", в частині передачі прав за іпотечним договором від 07 жовтня 2008 року, що був укладений між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1 на забезпечення виконання кредитного договору № 0501/1008/88-227 від 07 жовтня 2008 року.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ТОВ "ФК "Вектор Плюс" не надано належних та допустимих доказів на підтвердження відступлення права вимоги за кредитним договором № 0501/1008/88-227 та договорами забезпечення; сторони договору факторингу № 15 від 28 листопада 2012 року, а саме, ТОВ "ФК "Вектор Плюс" та ПАТ "Сведбанк", на момент його укладення недотрималися вимог статті 203 ЦК України і позивач не довів отримання відповідачем коштів за договором та наявність заборгованості за кредитним договором.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 21 січня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Вектор Плюс" задоволено частково. Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 13 січня 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, позов ТОВ "ФК "Вектор Плюс" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Вектор Плюс" заборгованість за кредитним договором № 0501/1008/88-227 від 07 жовтня 2008 року в сумі 41 499,68 дол. США, що еквівалентно 330 561,55 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 38 000,00 дол. США, що еквівалентно 302 685,20 грн; заборгованості за процентами в розмірі 3 499,68 дол. США, що еквівалентно 27 876,35 грн та заборгованості за пенею в розмірі 30 011,95 грн.
У задоволенні решти вимог ТОВ "ФК "Вектор Плюс" відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 21 січня 2019 року провадження у справі за позовом ТОВ "ФК "Вектор Плюс" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито у звʼязку зі смертю відповідача ОСОБА_4 .
Частково задовольняючи позов ТОВ "ФК "Вектор Плюс", суд апеляційної інстанції виходив із того, що банк на підставі частини другої статті 1050 ЦК України та пункту 3.8. кредитного договору змінив строк виконання основного зобов`язання, надіславши боржнику та поручителям 01 листопада 2010 року вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту та пов`язаних із ним платежів, надавши десятиденний термін для виконання даної вимоги. Оскільки строк виконання основного зобов`язання настав 10 листопада 2010 року, а з указаним позовом банк звернувся 06 липня 2011 року, то шестимісячний строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, для предявлення вимоги до поручителів пропустив, тому зобов`язання поручителів за договорами поруки є припиненими у звʼязку із чим вимоги до останніх є безпідставними.
Оскільки строк виконання основного зобов`язання настав 10 листопада 2010 року, то нарахування передбачених договором процентів після спливу визначеного договором строку кредитування, припинилося, тому проценти за кредитним договором підлягають стягненню до 10 листопада 2010 року в сумі 3 499,68 дол. США.
Застосувавши позовну давність до вимог про стягнення пені, передбачену пунктом 1 частиною другою статті 258 ЦК України, суд стягнув пеню за період з 06 липня 2010 року по 26 квітня 2011 року.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач не надав належних та допустимих доказів допущення ПАТ "Сведбанк" та ТОВ "ФК "Вектор Плюс" порушень вимог чинного законодавства під час укладення договорів факторингу та відступлення права вимоги. Крім того, боржник не є стороною договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 28 листопада 2012 року, а тому укладенням вказаного договору не порушено та не визнано його права, свободи чи інтереси.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У лютому 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що ТОВ "ФК "Вектор Плюс" не має повноважень на стягнення боргу за кредитним договором № 0501/1008/88-227, оскільки останнім не доведено купівлі прав вимоги за вказаним кредитним договором до ОСОБА_1 та за договорами забезпечення до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за договорами поруки, тому що позивач не надав докази на підтвердження проведення рохрахунку між ПАТ "Сведбанк" та ТОВ "ФК "Вектор Плюс" за договором факторингу № 15 від 28 листопада 2011 року. Крім того, відсутні будь-які докази того, що у ТОВ "ФК "Вектор Плюс" мала право на придбання прав вимоги відступлення до фізичних осіб, не суб`єктів господарювання, та має ліцензцію на здійснення валютних операцій. Перехід прав вимоги до ТОВ "ФК "Вектор Плюс" впливає на права та інтереси позичальника як споживача банківських послуг.
Разом із тим, позивач не надав доказів надання кредитних коштів у сумі 38 000 дол. США ОСОБА_1, а сам по собі розрахунок кредитної заборгованості не може підтверджувати факт видачі кредитних коштів, оскільки має інформативний характер.
Оскільки постанова суду апеляційної інстанції не оскаржується в частині вирішення позову ПАТ "Сведбанк" до поручителів ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості, то в цій частині не є предметом касаційного перегляду (частина перша статті 400 ЦПК України).
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У березні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ "ФК "Вектор Плюс" на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги та законність і обґрунтованість прийнятої у справі постанови суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 04 березня 2019 відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано справу № 2-718/12 з Корольовського районного суду м. Житомира.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від від 25 серпня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 07 жовтня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ "Сведбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк", було укладено кредитний договір № 0501/1008/88-227, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у вигляді кредитної непоновлювальної лінії в сумі 50 000,00 дол. США на строк до 06 жовтня 2016 року зі сплатою 14,99% річних.
Цього ж дня, були укладені договори поруки № 0501/1008/88-227-Р-1 з ОСОБА_4, № 0501/1008/88-227-Р-2 з ОСОБА_2 та № 0501/1008/88-227-Р-З з ОСОБА_3, за умовами яких кожен із поручителів зобов`язуються відповідати за виконання зобов`язань з повернення наданих позичальнику коштів у солідарному порядку.
28 листопада 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та ТОВ "ФК "Вектор Плюс" укладено договір факторингу № 15, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором № 0501/1008/88-227 перейшло до ТОВ "ФК "Вектор Плюс".
Цього ж дня, між ПАТ "Сведбанк" та ТОВ "ФК "Вектор Плюс" укладено договір відступлення прав за іпотечними договорами, відповідно до умов якого право вимоги за іпотечним договором, що укладений в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 , також перейшло до ТОВ "ФК "Вектор Плюс".
Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 26 квітня 2011 року становить 48 443,53 дол. США та 31 552,86 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту - 38 000,00 дол. США, заборгованість за відсотками за користування кредитом - 10 443,53 дол. США, пеня за порушення строків погашення кредиту та відсотків - 31 552,86 грн, яку кредитор просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 21 січня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім цього, одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
У статті 1077 ЦК України зазначено, що, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.