Постанова
Іменем України
02 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 329/766/18
провадження № 61-6627св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником - адвокатом Тивоненком Данилом Руслановичем, на постанову Запорізького апеляційного суду від 25 лютого 2020 року в складі колегії суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В., Полякова О. З.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст заяви
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просив визначити місце проживання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з ним за адресою: АДРЕСА_1 .
Позов мотивований тим, що 17 жовтня 2009 року між ним та відповідачем був зареєстрований шлюб, який рішенням Чернігівського районного суду Запорізької області від 13 червня 2013 року розірваний.
У період шлюбу у сторін народилася дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після розірвання шлюбу сторони стали проживати окремо, а дочка залишилася проживати разом з відповідачем.
З вересня 2017 року ОСОБА_2 виїхала за межі України та постійно перебуває за кордоном, у зв`язку з чим дочка ОСОБА_3 проживає разом з бабусею та дідусем, тобто батьками відповідача.
Позивач вказував, що він фактично проживає як чоловік та жінка однією сім`єю, без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4, у них народилася дочка, яка має добрі стосунки з ОСОБА_3 .
Посилаючись на те, що має власне житло, займається особистим селянським господарством, а також те, що батьки мають рівні права приймати участь у вихованні та утриманні дітей, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Чернігівського районного суду Запорізької області від 02 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визначено місце проживання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком ОСОБА_1, за адресою - АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що ОСОБА_1 має постійну роботу, належні умови для утримання, виховання та навчання дитини. Встановивши, на час розгляду справи ОСОБА_3 надавала більшої прихильності батькові, який піклується про дитину, бере участь у її духовному та фізичному розвитку, дитина почала краще навчатися після її переведення до школи за місцем проживання відповідача, місцевий суд дійшов висновку про можливість визначення проживання дитини ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_1 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 25 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 02 грудня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1 057 грн.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, врахував висновок спеціаліста-психолога, який вказує на негативне ставлення дитини до позивача, відсутність порозуміння дочки з батьком та пригнічений психологічний стан дитини, пов`язаний з її перебуванням у родині позивача. Апеляційний суд визнав висновок органу опіки і піклування щодо доцільності визначення місця проживання ОСОБА_3 разом з батьком є немотивованим, врахував наявну в ОСОБА_1 заборгованість по аліментах, а також те, що на час ухвалення рішення дитина проживала з матір`ю в Італії, у зв`язку з чим дійшов висновку, що за таких обставин проживання дочки з батьком суперечитиме найкращим інтересам дитини.
При цьому апеляційний суд, здійснюючи розподіл судових витрат на правничу допомогу, виходив з того, що відповідачем на підтвердження розміру понесених витрат надано договір від 01 жовтня 2019 року № 01/10 про надання професійної правничої допомоги, перелік та вартість послуг за вказаним договором, акти надання послуг, проте підтверджень сплати зазначених послуг відповідачем не надано, що є підставою для відмови в задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У квітні 2020 року представник ОСОБА_2 - адвокат Тивоненко Д. Р. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що постанова Запорізького апеляційного суду від 25 лютого 2020 року оскаржується представником ОСОБА_2 - адвокатом Тивоненком Д. Р. в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з чим оскаржувана постанова в іншій частині на предмет законності та обґрунтованості судом касаційної інстанції відповідно до статті 400 ЦПК України не перевіряється.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Крім того, актом від 04 листопада 2019 року № 2 ОСОБА_2 та адвокатське бюро "Данила Тивоненка "Пріоритет" в особі керуючого партнера Тивоненка Д. Р. погодили, що внесення відповідачем плати за надані послуги становить 10 робочих днів з моменту набрання законної сили рішенням у справі.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не поданий.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано справу № 329/766/18 з суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26 серпня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини призначено до розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).