Постанова
Іменем України
02 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 520/6084/18
провадження № 61-6565св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенко В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 січня 2019 року в складі судді Кисельова В. К. та постанову Одеського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року в складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г., Сєвєрової Є. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просив зобов`язати відповідача не перешкоджати йому брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з дочкою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановивши наступний спосіб:
- безперешкодні зустрічі з дитиною без участі будь-яких інших осіб щосереди, щоп`ятниці та щонеділі з 19:00 до 22:00 годин;
- безперешкодне проведення відпустки з дитиною за участі ОСОБА_2 щороку в літній період строком на 14 діб;
- безперешкодна участь у спільному святкуванні дня народження дитини (з можливістю участі інших осіб) кожного року 31 січня з 08:00 до 22:00 годин;
- безперешкодна участь у спільному святкуванні державних свят України на кожне державне свято з 08:00 до 22:00 годин;
- за два дні до зустрічі з дитиною надавати точну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання, перебування дитини, а у разі настання таких змін - повідомляти про це особисто на наступний день з дня настання таких обставин.
Позов мотивований тим, що у період з лютого 2016 року по березень 2017 року вони з ОСОБА_2 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась дитина ОСОБА_4, яка після фактичного припинення стосунків залишилась проживати з матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Він надає необхідну допомогу на утримання дитини шляхом перерахування коштів на рахунок в банку, а також забезпечує дитину одягом, взуттям, харчуванням, іграшками та іншими необхідними речами.
Відповідач перешкоджає йому вільно спілкуватись та бачитись з дитиною, не реагує на неодноразові звернення не чинити перешкоди у спілкуванні з дочкою та вирішити питання у добровільному порядку, що стало підставою для звернення до Служби у справах дітей Одеської міської ради, комісія якої розпорядженням від 25 квітня 2018 року № 216 визначила день зустрічі з дочкою - кожну неділю з 10 до 14 годин в присутності матері.
Посилаючись на те, що батьки мають рівні права приймати участь у вихованні та утриманні дитини, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 17 січня 2019 року позов задоволено частково. Встановлено, що ОСОБА_1 має право на побачення з малолітньою дочкою - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, кожної суботи з 10:00 до 14:00 годин у присутності матері ОСОБА_2, а також у день народження ОСОБА_4, тобто кожного 31 січня відповідного року з 10:00 до 14:00 годин.Зобов`язано ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 у спілкуванні та відвідуванні дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у визначений судом час, згідно пункту 2 рішення суду. В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з недоведеності відповідачем фактів антисоціальної поведінки позивача та зловживання ним алкогольними напоями, у зв`язку з чим дійшов висновку про безпідставне створення ОСОБА_2 перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною та участі у її вихованні.
Визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини (побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, місцевий суд врахував малолітній вік дитини, особливості раннього розвитку, необхідність поступового відновлення взаємовідносин батька з дитиною, відсутність за станом здоров`я дитини перешкод у побаченнях батька з дитиною, у зв`язку з чим дійшов висновку про доцільність визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні малолітньої ОСОБА_4 шляхом встановлення їх систематичних побачень кожної суботи з 10:00 до 14:00 годин у присутності матері ОСОБА_2, а також у день народження ОСОБА_4, тобто кожного 31 січня відповідного року з 10:00 до 14:00 годин.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 січня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з визначеним судом першої інстанції способом участі батька у вихованні дитини, зазначивши, що він є найбільш відповідним інтересам малолітньої ОСОБА_4 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У квітні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити оскаржувані судові рішення в частині визначення встановлених годин для побачення ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_4 щосуботи з 11.00 до 13.00 годин.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норм матеріального права та допустили порушення норм процесуального права, оскільки не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Апеляційний суд необґрунтовано відхилив клопотання про виклик у судове засідання фахівців у галузі виховання дітей, лікаря чи іншу компетентну особу, яка може надати відповідь щодо доцільності перебування малолітньої дитини на вулиці протягом чотирьох годин (пункт 3 частини третьої стаття 411 ЦПК України). Визначені судами попередніх інстанцій години побачення позивача з дочкою не відповідають інтересам малолітньої дитини, яка, враховуючи погодні умови, та її вік, не може перебувати на вулиці протягом чотирьох годин.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів
У липні 2020 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому проситьзалишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відзив мотивований тим, що апеляційний суд обгурнтовано надав належну оцінку клопотанню відповідача про виклик в судове засідання представників третьої особи, якому, на думку відповідача, потрібно поставити запитання про доцільність перебування дитини на вулиці протягом чотирьох годин, оскільки це стосується безпосередньо виконання судового рішення. Крім того, у випадку несприятливості погодних умов сторони можуть домовитись про іншу годину побачення батька з дочкою, а також про інше приміщення, в якому буде проходити таке побачення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу № 520/6084/18 з суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У липні 2020 року справа передана до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2020 року зупинено виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 січня 2019 року, яке залишене без змін постановою Одеського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року, в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, до закінчення касаційного провадження.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26 серпня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, призначено до розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частинипершої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення відповідають.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Сторони у зареєстрованому шлюбі не перебували, з їхніх пояснень проживали разом з лютого 2016 року по березень 2017 року.
Дитина ОСОБА_4 проживає з відповідачем ОСОБА_2 у АДРЕСА_1, позивач проживає у м. Одесі за іншою адресою.
Рішенням органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради (розпорядження від 25 квітня 2018 року № 216р) "Про визначення способів участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 " визначено спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом встановлення їх систематичних побачень кожну неділю з 10:00 до 14:00 годин без порушення режиму дня дитини в присутності матері та за попередньою домовленістю з нею.
Згідно висновку органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради від 25 жовтня 2018 року № 01-05-3/96 орган опіки та піклування вважає доцільним визначити спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом встановлення перебування дитини з батьком кожну неділю з 10:00 до 14:00 годин без порушення режиму дня дитини в присутності матері та за попередньою домовленістю з нею.
В ході розгляду справи ОСОБА_2 не заперечувала факт вчинення нею перешкод ОСОБА_1 у вільному спілкуванні з дитиною ОСОБА_4, посилаючись на те, що позивач веде антисоціальний спосіб життя, у нього відсутні умови мешкання для дитини, а також те, що він систематично зловживає алкогольними напоями.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання
і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини
є предметом їх основного піклування.
Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно статті 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статей 11, 15 Закону України "Про охорону дитинства" батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.