Постанова
Іменем України
27 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 693/20/18
провадження № 61-44810св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - фермерське господарство "Степ",
відповідачі: іноземне підприємство "Агро-Вільд Україна", ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Черкаської області від 15 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Бородійчука В. Г., Бабенка В. М., Фетісової Т. Л.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року фермерське господарство "Степ" (далі - ФГ "Степ") звернулось до суду з позовом до іноземного підприємства "Агро-Вільд Україна" (далі - ІП Агро-Вільд Україна"), ОСОБА_1 про визнання недійсним договору встановлення емфітевзису, визнання укладеною додаткової угоди.
Позовна заява мотивована тим, що 21 січня 2008 року між ФГ "Степ" і ОСОБА_1, укладено договір оренди землі загальною площею 4,4507 га в адміністративних межах Жашківської міської ради за межами населеного пункту, для ведення товарно сільськогосподарського виробництва.
Додатковою угодою від 01 серпня 2011 року договір поновлено та встановлено строк його дії терміном до 31 грудня 2017 року.
26 травня 2015 року ІП "Агро-Вільд Україна" зареєстровано право емфітевзису на ту ж саму ділянку. Пунктом 2.4. договору емфітевзису встановлено початок перебігу емфітевтичного права з 01 січня 2018 року і його закінчення 01 січня 2025 року.
Позивач вважає, що укладення договору про встановлення емфітевтичного права на земельну ділянку суперечить діючому договору оренди ділянки та є порушенням вимог Закону України "Про оренду землі".
ФГ "Степ" просило визнати недійсним договір емфітевзису від 26 травня
2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ІП "Агро-Вільд Україна"; визнати укладеною між ОСОБА_1 та ФГ "Степ" додаткову угоду в редакції, яка викладена в позовній заяві.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 19 червня
2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ФГ "Степ" на користь ІП "Агро-Вільд Україна" судові витрати за професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.
Заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 19 березня 2018 року скасовано .
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив із того, що договір емфітевзису, який укладений між ОСОБА_1 та ІП "Агро-Вільд Україна" не порушує права позивача, так як виконуватиметься з 01 січня 2018 року, тобто після закінчення строку дії договору оренди укладеного з ФГ "Степ".
Постановою апеляційного суду Черкаської області від 15 серпня 2018 року апеляційну скаргу ФГ "Степ" задоволено.
Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 19 червня
2018 року скасовано на ухвалено нове рішення, яким визнано недійсним договір емфітевзису від 26 травня 2015 року, укладений між ІП "Агро-Вільд Україна" та ОСОБА_1, предметом якого є земельна ділянка кадастровий номер 7120910100:05:001:1097.
Визнано укладеною між ОСОБА_1 та ФГ "Степ" додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 21 січня 2008 року в редакції, викладеній в прохальній частині позову, що є невід`ємною складовою даного судового рішення.
Стягнуто з ІП "Агро-Вільд Україна" та ОСОБА_1 на користь ФГ "Степ" по
5 000,00 грн з кожного в рахунок відшкодування понесених судових витрат по справі.
Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив із того, що висновки суду першої інстанції про те, що договір емфітевзису, який укладений між ОСОБА_1 та ІП "Агро-Вільд Україна" не порушує права позивача, так як виконуватиметься з 01 січня 2018 року, тобто після закінчення строку дії договору оренди укладеного з ФГ "Степ", є помилковими, оскільки оспорюваний правочин позбавляє позивача права на пролонгацію договору оренди землі, що передбачене статтею 33 Закону України "Про оренду землі".
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
20 вересня 2018 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду Черкаської області від 15 серпня 2018 року та залишити в силі рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 19 червня
2018 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що укладенням договору встановлення емфітевзису ніяким чином не порушує переважне право ФГ "Степ" на пролонгацію договору оренди, оскільки ОСОБА_1 з іншими орендарями договори оренди не укладала, а договір емфітевзису є відмінним за своєю правовою суттю договором. Крім того, ОСОБА_1 повідомляла позивача про небажання продовжувати договір оренди землі.
Доводи інших учасників справи
04 січня 2019 року представник ФГ "Степ" - Король О. А. через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касацйіну скаргу залишити без задоволення.
Рух касаційних скарг та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Жашківського районного суду Черкаської області.
Зупинено виконання постанови апеляційного суду Черкаської області
від 15 серпня 2018 року до завершення розгляду касаційної скарги.
У грудні 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Черкаської області від 15 серпня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону
від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Короткий зміст встановлених фактичних обставин справи
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 21 січня 2008 року між
ФГ "Степ" і ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі загальною площею 4,45 га в адміністративних межах Жашківської міської ради.
Пунктом 8 договору оренди землі передбачено, що договір укладено на 5 років, з 21 січня 2008 року до 21 січня 2013 року. Після закінчення строку договору орендар має право переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Додатковою угодою від 01 серпня 2011 року встановлено строк дії договору до 31 грудня 2017 року.
26 травня 2015 року ІП "Агро-Вільд Україна" зареєстровано право емфітевзису на ту ж саму земельну ділянку. Пунктом 2.4. договору емфітевзису встановлено початок перебігу емфітевтичного права з 01 січня 2018 року до 01 січня
2025 року.
26 липня 2017 року ФГ "Степ" направило відповідачці ОСОБА_2 лист-пропозицію щодо поновлення договору оренди від 21 січня 2008 року.
01 серпня 2017 року позивач отримав заяву від ОСОБА_1 про небажання поновлювати договір оренди належної їй земельної ділянки.
Відповідно до поштового штемпеля на конверті від 02 жовтня 2017 року позивач ще раз направив відповідачці повідомлення з пропозицією про поновлення договору оренди землі на новий строк уже із доданим проектом додаткової угоди.
Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив із того, висновки суду першої інстанції про те, що договір емфітевзису, який укладений між ОСОБА_1 та ІП "Агро-Вільд Україна" не порушує права позивача, так як виконуватиметься з 01 січня 2018 року, тобто після закінчення строку дії договору оренди укладеного з ФГ "Степ", є помилковими, оскільки оспорюваний правочин позбавляє позивача права на пролонгацію договору оренди землі, що передбачене статтею 33 Закону України "Про оренду землі".
Відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі" позивач має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк, а оскільки спірна земельна ділянка, ще під час дії договору оренди землі передана у користування іншій особі на підставі договору емфітевзису, то позивач немає можливості реалізувати своє право на продовження договору оренди землі виходячи з положень частин першої-п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитися не можна.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.