Постанова
Іменем України
02 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 452/435/17
провадження № 61-43139св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 03 травня 2017 року у складі судді Кунцік О. С. та постанову апеляційного суду Львівської області від 24 липня 2018 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Струс Л. Б., Шандри М. М.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
18 червня 2012 року ОСОБА_1 пред`явив позов до ОСОБА_2 про відшкодування завданих злочином матеріальних збитків та моральної шкоди в порядку статті 128 КПК України.
У обґрунтування позовних вимог посилався на обставини викладені в позовній заяві та просив стягнути з ОСОБА_2 в його користь матеріальну шкоду в сумі 45 000,00 доларів США, що в еквіваленті становить 375 647,50 грн та
100 000,00 грн моральної шкоди.
13 березня 2017 року ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги посилаючись на те, що вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 30 травня 2014 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України.
Згідно вироку суду, ОСОБА_2, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 домовились про купівлю-продаж квартири по АДРЕСА_1, що мала відбутися у нотаріальному порядку 06 грудня 2007 року, під час якої ОСОБА_1 повинен був заплатити продавцю гроші, але з поважної причини не зміг прибути до нотаріуса і цього ж дня о 8-ій годині ранку на території продуктового ринку в місті Самборі передав їй, ОСОБА_2 на зберігання гроші в сумі 45 000,00 доларів США, що згідно офіційного курсу валюти, встановленої НБУ станом на 06 грудня
2007 року, становить 227 250,00 грн, приготовлені ним для купівлі квартири, які вона, не маючи наміру повернути їх ОСОБА_1, зловживаючи його довірою, привласнила та цього ж дня приблизно о 8-ій годині ранку на території продуктового ринку, що знаходиться в місті Самборі по вулиці Валовій, зловживаючи довірою, привласнила та цього ж дня витратила на купівлю вказаної квартири на своє ім`я, чим спричинила ОСОБА_1 майнову шкоду в особливо великому розмірі.
Не зважаючи на те, що обвинувачена ОСОБА_2 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення не визнала, її вина у незаконному заволодінні шляхом зловживання довірою грішми ОСОБА_1 в сумі 45 000,00 доларів США підтверджується встановленими та перевіреними під час судового розгляду доказами.
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 31 січня 2017 року вказаний вирок в частині вирішення цивільного позову скасовано, а провадження в цій частині направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства. В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 03 травня 2017 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 195 240,50 грн, завданої злочином матеріальної шкоди, що згідно офіційного курсу валют, встановленого НБУ станом на 03 травня 2017 року, становить 45 000,00 доларів США.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 100 000,00 грн моральної шкоди завданої злочином.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача завданої майнової шкоди, яка встановлена вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 30 травня 2014 року, який в частині визнання
ОСОБА_2 винною за частиною четвертою статті 190 КК України залишений без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 31 січня 2017 року. Суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди в сумі 100 000,00 грн.
Постановою апеляційного суду Львівської області від 24 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 03 травня 2017 року в частині задоволення позову про стягнення моральної шкоди змінено, зменшено розмір стягненої з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди заподіяної злочином з 100 000,00 грн до 5 000,00 грн.
У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Зменшуючи розмір відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд виходив із обсягу, характеру та тривалості заподіяних моральних страждань позивача.
Щодо стягнення матеріальної шкоди завданої злочином, то апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції в цій частині, зазначивши, що у даному випадку строк позовної давності розпочав свій перебіг 31 січня
2017 року, а саме з часу набрання обвинувальним вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 30 травня 2014 року, що був переглянутий апеляційним судом та в частині встановлення вини відповідачки у вчиненні злочину не скасований, - законної сили.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
23 серпня 2018 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 03 травня 2017 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 24 липня 2018 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення 1 195 240,50 грн матеріальної шкоди завданої злочином, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні цих позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильно не застосовано до спірних правовідносин (щодо стягнення майнової шкоди завданої злочином) строк позовної давності. У даному випадку строк позовної давності почав свій перебіг з дня вчинення злочину, а саме з 06 грудня 2007 року, а не з дня набрання чинності вироку суду.
Доводи інших учасників справи
30 жовтня 2018 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 відмовити.
Відзив мотивовано тим, що за відсутності обвинувального вироку відносно ОСОБА_2, яким і було встановлено її вину у заподіянні шкоди, позивач був позбавлений можливості звертатися до суду за захистом своїх прав, оскільки відсутня була б правова підстава позову.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Самбірського міськрайонного суду Львівської області.
У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення дії рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 03 травня 2017 року та постанови апеляційного суду Львівської області від 24 липня 2018 року відмовлено.
22 жовтня 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Розпорядженням від 15 квітня 2020 року № 1089/0/226-20 за касаційним провадженням № 61-43139св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 15 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 03 травня 2017 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 24 липня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого
2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Аргументи касаційної скарги зводяться до незгоди рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 03 травня 2017 року та постановою апеляційного суду Львівської області від 24 липня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 195 240,50 грн майнової шкоди завданої злочином.
Касаційна скарга не містить аргументів щодо незгоди з постановою апеляційного суду Львівської області від 24 липня 2018 року в частині вирішення питання щодо відшкодування моральної шкоди, а тому відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України, оскаржуване судове рішення в цій частині судом касаційної інстанції не перевіряється.
Фактичні обставини справи
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 30 травня 2014 року
ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, та призначено їй покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 31 січня 2017 року вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 30 травня 2014 року відносно ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову скасовано, а провадження в цій частині направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства в той же суд.
Виключено з резолютивної частини вироку покладений на ОСОБА_2 обов`язок, а саме: без дозволу органу слідства та суду не змінювати свого постійного місця проживання.
В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Згідно правил частини четвертої статті 61 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.