ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 814/1707/16
адміністративне провадження № К/9901/38268/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року (суддя Желєзний І.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року (судді: Вербицька Н.В. (головуючий), Джабурія О.В., Крусян А.В.) у справі №814/1707/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївавтодор" до Державної податкової інспекції у Інгульському районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївавтодор" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 18.08.2016:
- №0000401401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 1 980 144,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 372 552,00 грн, в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 1 845 966,00 грн та за штрафними санкціями у розмірі 305 462,50 грн;
- №0000411401, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) за основним платежем у сумі 2 448 107,00 грн за штрафними(фінансовими) санкціями в розмірі 1 224 054,00 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно, оскільки висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.08.2016 № 0000411401 в повному обсязі та № 0000401401 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 1 845 966,00 грн та за штрафними санкціями у розмірі 305 462,50 грн.
4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач мав право на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ з огляду на реальність здійснення господарських операцій, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства.
6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на прибуток та ПДВ, застосування штрафних (фінансових) санкцій стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 05.08.2016 №400/14-02-14-01/36954743, оформленого за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.03.2016, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог:
- п.14.1.56 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.137.1, п.137.4 ст.137, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, пп.139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 980 144,00 грн, у тому числі за звітними періодами: 2013 рік - на суму 134 178,00 грн, 2014 рік - на суму 610 925,00 грн, 2015 рік - на суму 1 235 041,00 грн;
- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 448 087,00 грн.
Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції Товариства з контрагентами ТОВ "Миколаївдортранс", ПП "ТК "Амада" (ПП "Ідеал маркетинг"), ПП"БК "Атріум-Сервіс" (ПП "Дніпро Індастрі"), ПП "Херсондорінвест", ТОВ "Бріз-Торг", ТОВ "Райз Груп", ТОВ "Вектор Плюс", ТОВ "Лекс Про", ТОВ "Компанія "Преміум Трейд" не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на те, що такі операції, на думку контролюючого органу, фактично не відбувались та мають формальний характер, оскільки позивачем не надано сертифікатів якості (паспортів виробника) на отриманий товар, у журналі реєстрації довіреностей відсутні записи про видачу довіреностей на отримання товару, а надані позивачем товарно-транспортні накладні оформлені з недоліками. Також контролюючий орган вказує на відсутність деяких контрагентів за місцезнаходженням з посиланням на інформаційні бази ДФС.
На підставі акту перевірки та вказаних висновків та результатів адміністративного оскарження контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Судами встановлено, що позивач мав взаємовідносини з контрагентами ТОВ "Миколаївдортранс", ПП "ТК "Амада" (ПП "Ідеал маркетинг"), ПП"БК "Атріум-Сервіс" (ПП "Дніпро Індастрі"), ПП "Херсондорінвест", ТОВ "Бріз-Торг", ТОВ "Райз Груп", ТОВ "Вектор Плюс", ТОВ "Лекс Про", ТОВ "Компанія "Преміум Трейд" на підставі договорів поставки товарно - матеріальних цінностей (мінеральний порошок, бітум, мазут, запчастини до техніки, цемент) та отриманню послуг з перевезення вантажів.
Судами також встановлено, що позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій було надано копії документів, зокрема, договори, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, акти приймання - здачі робіт (послуг), платіжні доручення.
Придбані позивачем ТМЦ використані позивачем у власній господарській діяльності, а саме для виготовлення асфальтобетонної суміші для підвищення щільності дорожнього покриття, яка використана при виконанні робіт з ремонту автодоріг за укладеними договорами з Департаментом ЖКГ, Адміністраціями Заводського, Корабельного, Ленінського, Центрального району, Снігурівською РДА та іншими замовниками.
Судами також встановлено, що приймання нафтопродуктів за кількістю здійснювалось позивачем відповідно до вимог пп. 5.1.1 та 5.4.1 Інструкції "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України" № 805/15496 від 02.09.2008, а маса нафтопродуктів в автоцистерні визначалася позивачем об`ємно-масовим методом (пп. 5.4.2. Інструкції № 805/15496 від 02.09.2008), що відображено у товарно-транспортних накладних за формою 1-ТТН (пп. 5.4.1. Інструкції №805/15496 від 02.09.2008).
Судами також встановлено і наявність правосуб`єктності сторін на час укладення та виконання спірних правочинів, зокрема, контрагенти позивача на момент укладення договорів та оформлення первинних документів, як і позивач, були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин та були платниками ПДВ.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. У доводах касаційної скарги відповідач перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентами. Касаційна скарга є ідентичною апеляційній скарзі, інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в апеляційній скарзі не вказано.
Касаційна скарга не містить жодного обґрунтування в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права. В касаційній скарзі контролюючий орган фактично просить здійснити переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи.
9. Товариством надано заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач вказує на правильність висновків судів попередніх інстанцій про безпідставність тверджень контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства та просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій просить залишити без змін.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Пункт 44.1 статті 44.
Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
10.2. Підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134.
Об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;
10.3. Пункт 138.2 статті 138.
Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
10.4. Підпункт 139.1.9 пункту 139 статті 139.
Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
10.5. Пункт 198.3 статті 198.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
10.6. Пункт 198.6 статті 198.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
11. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":