ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 826/9328/16
адміністративне провадження № К/9901/16753/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк" Пантіної Любові Олександрівни про визнання протиправними дій та рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк" Пантіної Любові Олександрівни на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у складі судді Аблова Є.В. від 27 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Шурка О.І., Василенка Я.М., Степанюка А.Г. від 25 травня 2017 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк" Пантіної Любові Олександрівни (далі - Уповноважена особа фонду на ліквідацію ПАТ "УПБ", відповідач ), в якому просив:
- визнати протиправними дії та рішення відповідача щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу "Стандарт" № 350588 від 28 травня 2015 року, укладеного між ПАТ "УПБ" та ОСОБА_1, та операції з внесення 28 травня 2015 року грошових коштів на рахунок № НОМЕР_1 ;
- зобов`язати відповідача надати Фонду додаткову інформацію щодо виплати відшкодування у розмірі 42254,00 грн за рахунок Фонду ОСОБА_1 за договором банківського вкладу "Стандарт" № 350588 від 28 травня 2015 року, укладеним з ПАТ "УПБ".
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність правових підстав для визнання нікчемним договору банківського вкладу "Стандарт" № 350588 від 28 травня 2015 року, а тому вважає невключення його до відповідного переліку вкладників ПАТ "УПБ", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, таким, що порушує законні права та інтереси позивача як вкладника.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року, адміністративний позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Уповноваженою особою Фонду Пантіною Л.О. не доведено наявності правових підстав для визнання нікчемними договору № 350588 та операції з внесення 28 травня 2015 року грошових коштів на рахунок № НОМЕР_1, а також не доведено наявність правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ "УПБ", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2017 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ "УПБ" звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу подано до суду 12 червня 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/9328/16, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом закінчений не був.
Ухвалою Верховного Суду від 2 вересня 2020 року прийнято до свого провадження адміністративну справу № 826/9328/16 за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "УПБ" суддею-доповідачем Берназюком Я.О.
Скаржником подано клопотання про забезпечення його участі під час касаційного розгляду справи у судовому засіданні, у задоволенні якого відмовлено ухвалою Верховного Суду від 2 вересня 2020 року.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ "УПБ" вказує на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, регулятор і законодавець визначили, що у період дії постанови, якою банк було віднесено до категорії проблемних заборонено укладати правочини, що призведуть до збільшення витрат Фонду, тобто існувала заборона на укладення будь-яких вкладних договорів.
Від інших учасників справи заперечення або відзиву на касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що 28 травня 2015 року між ПАТ "УПБ", як банком, та ОСОБА_1, як вкладником, укладено договір банківського вкладу "Стандарт" № 350588 (далі - договір № 350588), за умовами якого вкладник передав, а банк прийняв грошові кошти (вклад) у сумі 42254,00 грн, строком на 1 місяць, день повернення вкладу - 30 червня 2015 року, процентна ставка - 21%.
Факт внесення позивачем коштів у сумі 42254,00 грн на рахунок за договором № 350588 підтверджується наявною в матеріалах справи копією квитанції № 350588 від 28 травня 2015 року.
На підставі постанови Правління Національного банку України (НБУ) "Про віднесення ПАТ "УПБ" до категорії неплатоспроможних" від 28 травня 2015 року № 348 Виконавчою дирекцією Фонду 28 травня 2015 року прийнято рішення "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УПБ" № 107, згідно з яким з 29 травня 2015 року розпочато процедуру виведення ПАТ "УПБ" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації та призначено Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "УПБ" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Пантіну Любов Олександрівну. Тимчасову адміністрацію в ПАТ "УПБ" запроваджено строком на три місяці з 29 травня 2015 року по 28 серпня 2015 року включно.
Відповідно до постанови Правління НБУ "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УПБ" від 28 серпня 2015 року № 562 Виконавчою дирекцією Фонду 28 серпня 2015 року прийнято рішення "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УПБ" та делегування повноважень ліквідатора банку" № 158, згідно з яким з 31 серпня 2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ "УПБ" з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання; Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "УПБ" призначено Пантіну Любов Олександрівну та делеговано їй всі повноваження ліквідатора ПАТ "УПБ", визначені статтями 37, 38, частинами першою та другою статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі - Закон №4452-VI) на один рік по 30 серпня 2016 року включно.
З метою отримання коштів за вкладом за договором № 350588 в ПАТ "УПБ" за рахунок Фонду позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою від 6 травня 2016 року, за результатами розгляду якої Уповноважена особа Фонду Пантіна Л.О. листом від 18 травня 2016 року № 01-10/1003 повідомила, що 27 серпня 2015 року позивачу надсилалось повідомлення про нікчемність вказаного правочину (операції з внесення 28 травня 2015 року грошових коштів на рахунок за договором № 350588), вказане повідомлення містило відомості, що вказаний правочин є нікчемним відповідно до пункту 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI та статті 228 Цивільного кодексу України (ЦК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2017 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року відповідають не повністю, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково обґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом № 4452-VI.
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника.
Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Гарантії Фонду є формою участі держави у системі гарантування вкладів фізичних осіб, передбаченої Законом № 4452-VI; для виконання Фондом відповідних зобов`язань можуть залучатися бюджетні кошти; рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодування сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб`єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків (статті 2, 25).
Отже, Закон № 4452-VI пов`язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на дату прийняття Правлінням НБУ постанови від 28 травня 2015 року № 348 "Про віднесення ПАТ "УПБ" до категорії неплатоспроможних" на депозитному рахунку ОСОБА_1, відкритому відповідно до укладеного договору банківського вкладу № 350588 від 28 травня 2015 року, знаходилась сума 42254,00 гривень. Кошти були перераховані з рахунку ФОП ОСОБА_2, відкритого у ПАТ "УПБ".
Разом з тим, уповноваженою особою Фонду позивача не було включено до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО.
Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, відповідно до пункту 16 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, називається тимчасовою адміністрацією.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
За частиною третьою цієї ж статті правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.
Закон № 4452-VI визначає порядок складання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів ФГВФО не здійснюється.
Так, згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, позивача не було включено до списку вкладників, які мають право на отримання коштів у межах гарантованої суми за рахунок Фонду, у зв`язку з тим, що договір банківського вкладу № 350588 від 28 травня 2015 року та операції щодо зарахування коштів на банківський рахунок позивача визнано нікчемними на підставі пункту 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, відповідно до якого правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з підстав укладення банком правочинів (у тому числі договорів), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Зі змісту даної норми вбачається, що пункт 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI не може бути застосованим до договору, укладеного між позивачем та ПАТ "УПБ", оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цього договору не передбачають обов`язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу.
Відтак, метою пункту 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI є недопущення зменшення активів банку або якості (ліквідності) таких активів на шкоду інших кредиторів, а також захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією щодо застосування пункту 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 910/14681/17, від 30 травня 2018 року у справі № 910/23036/16, від 23 жовтня 2018 року у справі № 804/6992/15.
Крім того, колегія суддів враховує, що відповідач не довів належними та допустимими доказами того, що у момент укладення договору банківського вкладу та здійснення транзакції ПАТ "УПБ" щодо зарахування суми коштів на депозитний рахунок, позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала.