ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 808/2156/17
адміністративне провадження № К/9901/53942/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НОРМА" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.12.2017 (суддя: І.В. Садовий) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018 (колегія суддів: О.О. Круговий, Т.С. Прокопчук, А.В. Шлай) у справі № 808/2156/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОРМА" до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
18 липня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "НОРМА" звернулось до суду з адміністративним позовом в якому просило: скасувати податкове повідомлення - рішення №0004681201 від 25.04.2017 про зменшення суми грошового забезпечення ТОВ "Норма" з податку на додану вартість на загальну суму 61762 грн.
Позов обґрунтовано тим, що ключовим елементом в акті є уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2016 року від 01.03.2017, який було подано у зв`язку із самостійно виявленням деяких помилок у звітності та який прийнято та враховано контролюючим органом. Однак, акт проведеної перевірки зводиться до ігнорування уточнюючого розрахунку. Посилаючись на норми статті 50 Податкового кодексу України, вказує, що чинне законодавство не забороняє подавати уточнюючі розрахунки під час проведення камеральних перевірок, а тим більше, коли мова йде про дії, вчинені платником до винесення податкового повідомлення-рішення. У зв`язку із викладеним вважає, що податкове повідомлення-рішення №0004681201 від 25.04.2017 про зменшення суми грошового зобов`язання ТОВ "Норма" з ПДВ на загальну суму 61762 грн. підлягає скасуванню як таке, що суперечить закону.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.12.2017, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018 у задоволені позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не було самостійно виправлені помилки у податковому обліку, шляхом подання ним уточнюючої податкової декларації, з огляду на те, що такі неточності були виявлені висновком камеральної перевірки, який був отриманий позивачем перед подачею ним таких коригувань.
Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в яких просить їх скасувати позов задовольнити. В касаційній скарзі, вказується про недоліки акту перевірки і податкового повідомлення-рішення, а саме зазначає, що номер акту перевірки у повній мірі не відповідає його номеру, що вказаний у податковому повідомленні-рішенні, тоді як податкове повідомлення-рішення не містить переліку всіх норм Податкового кодексу України, які були визначенні у акті перевірки. При цьому, наголошує, що суд апеляційної інстанції не переглянув рішення суду першої інстанції з огляду на доводи його апеляційної скарги, які не вірно були охарактеризовані цим судом як аналогічні доводам позовної заяви. Зокрема, в апеляційній скарзі позивачем доводилось, що у податкового органу в силу приписів статті 78.1.3 Податкового кодексу України не було правових підстав проводити повторну камеральну перевірку по податковому періоду, який вже перевірявся знову ж таки в межах камеральної перевірки, по якій було винесено податкове повідомлення-рішення, в якому позивач мав доплатити суму податку більшу ніж 300 тисяч гривень. Тому, станом на сьогодні відносно позивача існує два податкових повідомлення-рішення, - за одним із яким (оскаржується в рамках цієї справи) відповідач зменшує ПДВ, яке було сплачено до бюджету в розмірі 60 тисяч гривень, а другим (перший акт камеральної перевірки) донараховано ПДВ у розмірі більше ніж 300 тисяч гривень.
В письмовому відзиві на вказану касаційну скаргу, який надійшов до Верховного Суду відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані нею рішення без змін.
Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 7.02.2017 на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України відповідачем проведено камеральну перевірку декларації позивача з ПДВ за грудень 2016 року.
Перевіркою встановлено порушення платником п. 187.1 ст. 187 розділу V Податкового кодексу України, а саме: заниження податкових зобов`язань за грудень 2016 року на загальну суму ПДВ 351331 грн., в результаті чого ТОВ "НОРМА" занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету на суму 351331 грн.
За результатами даної перевірки складено акт від 17.02.2017 №49/08-29-12-01, який був направлений на адресу ТОВ "Норма" 21.02.2017 та отримано під підпис уповноваженою особою 28.02.2017.
Після отримання акту камеральної перевірки за грудень 2016 ТОВ "Норма" 01.03.2017 направлено уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2016.
15.03.2017 підприємством було сплачено суму у розмірі 6512 грн., що із врахуванням вже наявних на рахунку грошових коштів та зазначеного вище уточненого розрахунку погашало заборгованість підприємства.
Позивачем також самостійно сплачено штраф у розмірі 3% (1839,90грн.) від суми недоплати, що підтверджується платіжним дорученням № 29 від 28.02.2017.
15.03.2017 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002631201 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 351331 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 175666 грн.
31.03.2017 на підставі п.200.10 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової звітності з ПДВ за грудень 2016 року ТОВ "Норма". При перевірці використано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2016 року.
Результати перевірки викладені в акті камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності, своєчасності подання податкової звітності, сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН ТОВ "Норма" від 31.03.2017 № 1621/08-29-12-01.
В акті перевірки зазначено, що у зв`язку з тим, що сума податкових зобов`язань 351331грн., яка відображена платником у уточнюючому розрахунку від 01.03.2017 №9031223239, донарахована на підставі акту камеральної перевірки №49/08-29-12-01 від 17.02.2017 згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0002631201 від 15.03.2017, ТОВ "Норма" вбачається порушення п.50.1 ст.50, п.187.1 ст.187, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.
Крім того, платником в порушення п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України неправомірно включено до податкового кредиту (рядок 10.1 розділу ІІ Декларації) грудня 2016 податкові накладні, по яким порушено строки реєстрації в ЄРПН, передбачені п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України (перевищує 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних) на загальну суму ПДВ 289569,12 грн.
Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем п.50.1 ст.50, п.187.1 ст.187, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого згідно з уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2016 року завищено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, що сплачується до державного бюджету на суму 61762 грн.
На підставі акту перевірки №1621/08-29-12-01, контролюючим органом, - 25.04.2017 прийнято податкове повідомлення-рішення №0004681201 про зменшення позивачу суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 61762 грн.
Незгода із податковим повідомленням-рішенням №0004681201 слугувала підставою для його оскарження в суді, який визнав його, як то зазначено вище, правомірним.
Разом з тим, Касаційний суд вважає висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а відтак таке судове рішення не є такими, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.
Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено право контролюючих органів проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.
Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова (пункт 76.1 статті 76 Податкового кодексу України).