ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 815/2982/15
адміністративне провадження № К/9901/41947/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.09.2015 (суддя: Харченко Ю.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 (колегія суддів: М.М. Милосердний, А.І. Бітов, І.Г. Ступакова) у справі № 815/2982/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Транс Лоджістік" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Транс Лоджістікс" звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 31.10.2014 №0000972203.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, висновки відповідача не ґрунтуються на перевірених первинних документах бухгалтерського обліку і податковій звітності позивача щодо господарських операцій та є невмотивованими. При цьому висновки відповідача грунтуються на аналізі ведення податкового обліку ТОВ "Ав Блек Голд" як його контрагента, з яким в перевіряєм період він співпрацював.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.09.2015, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 31.10.2014 №0000972203.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до висновків про те, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Ав Блек Голд" підтверджується належними документами первинного господарського обліку, а також доказами перевезення товарів, а натомість посилання відповідача на наявність акту про неможливість проведення зустрічної звірки такого суб`єкта господарювання не може спростувати реальність господарської операції оскільки зустрічні звірки не являються перевірками, а акт про неможливість проведення такої не може містити інформації про сутність господарської операції. Крім того, суд апеляційної інстанції відзначив, що ухвала про звільнення від кримінальної відповідальності керівника ТОВ "Ав Блек Голд" не підтверджує висновки податкового органу про фіктивність господарської операції між позивачем та таким суб`єктом господарювання, оскільки на час її здійснення такий керівник призначений ще не був.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати у задоволені позову відмовити повністю. Вказується на те, що судами попередніх інстанцій в порушення засад адміністративного судочинства не була надана належна оцінка всім первинним документам, які супроводжували господарську операцію з ТОВ "Ав Блек Голд" за наслідками якої у позивач формував свій податковий облік. Зокрема, відповідач в касаційній скарзі посилається на наявність ряду кримінальних проваджень в яких є відомості про фіктивне підприємництво ТОВ "Ав Блек Голд" .
В письмовому запереченні на вказану касаційну скаргу, яке надійшло ще до Вищого адміністративного суду України, в якому позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані нею рішення - без змін.
Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що період з 06.10.2014 по 13.10.2014, згідно з п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, на підставі Наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 03.10.2014 №2252, та згідно повідомлення від 03.10.2014 №635, головним державним ревізор-інспектором відділу супроводження особливо важливих перевірок управління податкового аудиту ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області Висоцьким Ю.А., проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ "Ав Блек Голд" за період червень 2014.
За наслідками вказаної перевірки податковим органом складено Акт №5546/15-53-22-3/36553339 від 13.10.2014, у висновках якого наголошено, що Товариством знижено податок на додану вартість за червень 2014 року, внаслідок чого порушено вимоги п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України.
На підставі складеного вказаного Акту відповідачем, - 31.10.2014 винесено податкове повідомлення-рішення №0000972203 про збільшення позивачу ПДВ у розмірі 128345,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 32086,00 грн.
Судами також установлено, що вказані в акті перевірки порушення позивачем вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з полягають у тому, що, на думку податкового органу, господарські операції позивача з ТОВ "АВ Блек Голд" фактично не відбувались.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду, який позов задовольнив.
Разом з тим, касаційний суд вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а відтак таке судове рішення не є такими, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.
Так, Суд розглядаючи дану справу, вважає за необхідне зазначити, що дотримання податкової дисципліни позивача можливо встановити, в рамках виявлених правопорушень відповідачем в акті перевірки, за умови належної оцінки реальності (завершеності) вказаних правовідносин позивача з названими контрагентами, що може бути підтверджено належно сформованими, дійсними документами первинного та бухгалтерського обліку, обов`язковість ведення яких прямо покладено на суб`єктів господарювання.
Такий висновок, зумовлений приписами ПК України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Оцінка таким вимогам надавалась судами попередніх інстанцій поверхнево, без належної оцінки ділової мети таких взаємовідносин та обсягу виконаних ними робіт та послуг на завдання Товариства та часу, за який такі роботи та послуги були виконані.
Крім того, на переконання Верховного Суду суди, вирішуючи спір надавали оцінку другорядним документам бухгалтерського обліку. Тоді як документи первинного обліку на підставі яких саме і здійснюється бухгалтерський облік, відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції чинній на час виникнення у позивача господарських операцій) не оцінювались в судовому порядку.
Разом з тим, Верховний Суд наголошує, що предметом судового аналізу під час розгляду подібних спорів мали бути наступні документи первинного обліку, зокрема видаткові/податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти приймання виконаних робіт (послуг), касові ордери (прибуткові та видаткові), рахунки-фактури (інвойси), бухгалтерські довідки, та інші документи, що підтверджували здійснення господарської операції.
При цьому відповідні первинні документи мають відповідати вимогам, які визначені приписами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", згідно із яким первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до статті 9 названого Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.