ПОСТАНОВА
Іменем України
04 вересня 2020 року
Київ
справа №815/3574/16
адміністративне провадження №К/9901/17200/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18
до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області
про визнання протиправними дій та скасування відмови у наданні дозволів на розроблення проекту землеустрою
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року прийняту (у складі колегії суддів: Градовського Ю.М., Кравченка К.В., Лукянчук О.В.),
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 (далі - позивачі) звернулися до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (далі також - ГУ Держгеокадастру в Одеській області), Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просили:
визнати протиправною та скасувати відмову ГУ Держгеокадастру в Одеській області у наданні дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0 га кожному для сільськогосподарського призначення державної власності на території Маяківської сільської ради Біляївського району (за межами населених пунктів);
визнати протиправними дії Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області щодо заперечення у наданні позивачам дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
В обґрунтування своїх вимог позивачі зазначають, що вони звернулися із клопотаннями до ГУ Держгеокадастру в Одеській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Маяківської сільської ради Біляївського району.
ГУ Держгеокадастру в Одеській області надано відповіді від 2 червня 2016 року про відмову у наданні позивачам дозволів на розроблення проекту землеустрою, оскільки Маяківська сільська рада Біляївського району Одеської області заперечувала про надання таких дозволів.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року позов задоволено.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, дійшов висновку, що ГУ Держгеокадастру в Одеській області при надані відмов у виділенні земельних ділянок позивачам не зазначено жодної підстави для такої відмови. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що, заперечуючи проти виділення земельної ділянки, Маяківська селищна рада не мотивувала свою відмову з посиланням на вимоги діючого законодавства.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року апеляційну скаргу Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області задоволено, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
Постановляючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що за приписами Земельного кодексу України уповноважений орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
У зв`язку із проведенням децентралізації влади в України, та з метою забезпечення такої децентралізації влади, збільшення повноважень органів місцевого самоврядування з управління територіями, подолання корупції та збільшення надходжень до місцевих бюджетів, Віце-прем`єр-міністр України - Міністр регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України надав доручення від 8 жовтня 2014 року за №37732/0/1-14, на підставі якого Держземагенство України підготувало наказ №328 від 15 жовтня 2014 року, яким доручено органам Держземагенства України при умові звернення юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення, забезпечити обов`язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою.
З урахуванням наказу Держземагентства та доручення Віце-прем`єр-міністр України, ГУ Держземагенства в Одеській області після отримання заяв позивачів про виділення земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства на території Маяківської селищної ради надіслало листа Маяківській сільській раді про можливість розпорядження землями сільськогосподарського призначення, однак селищна рада своїми листами від 25 травня 2016 року та від 1 червня 2016 року повідомила, що вона заперечує проти виділення спірних земельних ділянок, з тих підстав, що в черзі на отримання земельних ділянок такого призначення перебувають мешканці села, крім того не вирішено питання щодо передачі земельних ділянок учасника АТО.
Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що, заперечуючи проти виділення земельних ділянок сільськогосподарського призначення позивачам, Маяківська сільська рада діяла в межах своїх повноважень та у спосіб, визначений законодавством.
З приводу дій ГУ Держгеокадастру в Одеській області, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при наявності відповідного наказу Держземагенства України щодо визначення порядку передачі земель сільськогосподарського призначення особам, ГУ Держгеокадастру в Одеській області, відмовляючи позивачам у виділенні земельних ділянок, діяло в межах своїх повноважень та у спосіб, визначений діючим законодавством, порушень при цьому не допустило.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що ГУ Держгеокадастру в Одеській області відмовлено позивачам у наданні дозволів на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства посилаючись на заперечення Маяківської сільської ради та доручення Віце-прем`єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 8 жовтня 2014 року за №37732/0/1-14 та наказ Держземагенства України від 15 жовтня 2014 року №328 "Про введення в дію рішень колегії Держземагенства України від 14 жовтня 2014 року", яким органам Держземагенства України у разі звернення фізичних та юридичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення доручено забезпечити обов`язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою.
Однак, скаржник звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Утім, на думку скаржника, доручення Віце-прем`єр-міністра України від 8 жовтня 2014 року за №37732/0/1-14 та наказ Держземагенства України від 15 жовтня 2014 року №328 не є нормативно-правовими актами та не регулюють земельні відносини, а тому не можуть братися судом до уваги.
Крім того, скаржник зазначає, що виключні підстави відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою передбачені частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, однак у відповідях ГУ Держгеокадастру в Одеській області, прийнятих за результатами розгляду клопотань позивачів про відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначенні, не зазначив жодну із підстав, передбачену частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.
Тому, на думку скаржника, ГУ Держгеокадастру в Одеській області, розглядаючи клопотання позивачів про відведення земельної ділянки у власність, діяв не на підставі, не в межах та не у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, однак суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, дійшов помилкових висновків про законність дій та рішень відповідачів.
Позиція інших учасників справи
19 травня 2017 року до суду надійшли заперечення Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області на касаційну скаргу, в яких зазначається, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №815/3574/16, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Суддя-доповідач ухвалою від 3 вересня 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу №815/3574/16 та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 4 вересня 2020 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що 21 квітня 2016 року позивачі звернулись із клопотаннями до ГУ Держгеокадастру в Одеській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,00 га (кожному) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області (за межами населених пунктів). До своїх клопотань позивачі надали графічні матеріали, на яких вказано бажане місце розташування та розміри земельних ділянок.
2 червня 2016 року ГУ Держгеокадастру в Одеській області підготувало та надало позивачам відповіді про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з тих підстав, що Маяківська сільська рада заперечує проти виділення земельних ділянок, оскільки в черзі перебувають мешканці села, які також бажають отримати ділянки.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року не відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково прийнятні з огляду на наступне.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За змістом статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Згідно із пунктом "б" частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
За змістом статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.