ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2020 року
м. Київ
справа №816/188/17
адміністративне провадження №К/9901/2150/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Миргородської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 (Старосуд М.І., Тацій Л.В., Яковенко М.М.) у справі №816/188/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Миргородської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миргородської об`єднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про скасування податкової вимоги від 24.10.2016 №Ф-0019301302 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску.
В обґрунтування позовних позивач посилався на те, що відповідачем протиправно обраховано суму єдиного внеску за 11 місяців 2015 року в загальному розмірі 53 224,92 грн., оскільки у 2015 році кількість місяців у яких було отримано прибуток становить 6. Стверджував, що єдиний внесок у сумі не менше мінімального страхового внеску сплачується підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування, за підсумками року лише за ті місяці, в яких вони мали дохід (прибуток).
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.02.2017 у задоволені позову відмовлено, у зв`язку із тим, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено факт порушення позивачем вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) внаслідок чого встановлено заниження суми єдиного внеску, що підлягає сплаті на 53224,92 грн.
Натомість суд апеляційною постановою від 18.10.2017 рішення суду першої інстанції скасував, позов задовольнив частково. Визнав частково протиправною та скасувати податкову вимогу Миргородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 24.10.2016 №Ф-0019301302 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в частині боргу в сумі 38436,10 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позов в названій частині, суд апеляційної інстанції зазначив, що фізична особа-підприємець, яка перебуває на загальній системі оподаткування, має право самостійно визначити базу нарахування єдиного внеску та нараховувати єдиний внесок лише за періоди, в яких було отримано дохід (прибуток). Суд апеляційної інстанцій, ініціювавши проведення судово-економічної експертизи, погодився із висновками про заниження позивачем ЄСВ за перевіряємий відповідачем період всього на 14788,82 грн., що було зумлено невірним визначенням позивачем розміру чистого оподаткованого доходу.
Не погоджуючись з даними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Вказується на мотиви з яких виходив суд першої інстанції, цитуючи його рішення, що не підлягає додаткового зазначення.
У письмовому відзиві на вказану касаційну скаргу, який надійшов до Верховного Суду відповідача просить залишення її без задоволення, а оскаржуване нею рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, перебуває на обліку у Великобагачанскьому відділенні Миргородської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області та перебуває на загальній системі оподаткування.
Відповідачем у період з 15.09.2016 по 21.09.2016 проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 23.09.2016 року №1115/16-20-13-02-14/2924921938/47, в якому зазначено про порушення платником податків вимог п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 3 ст. 7, п. 11 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", що призвело до заниження бази для нарахування єдиного внеску за 2015 рік в сумі 153386,00 грн. та заниження єдиного внеску за 2015 рік на суму 53224,92 грн.
На підставі цього Акту Миргородською ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області 04.10.2016 сформовано та направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-481-16, згідно якої сума боргу становить 59257,74 грн. (з яких 54163,11 грн. - сума недоїмки, 4883,44 грн. - штраф, 211,19 грн. - пеня).
Вказана вимога №Ф-481-16 від 04.10.2016 вважається відкликаною у зв`язку з винесенням Миргородською ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області 24.10.2016 вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0019301302, згідно якої сума недоїмки зі сплати єдиного внеску становить 53224,92 грн.
Не погоджуючись з вимогою Миргородської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області від 24.10.2016 №Ф-0019301302 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в розмірі 53 224,92 грн., позивач звернувся до суду з позовом про визнання її протиправною та скасування.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом № 2464-VI.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.