ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 1840/3557/18
адміністративне провадження № К/9901/16218/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технафтагазсервіс"
до Управління Державної служби України з питань праці у Сумській області
про визнання протиправними та скасування постанови та припису
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Технафтагазсервіс"
на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 року (ухвалене у складі головуючого судді Шаповала М.М.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Донець Л.О., суддів Бенедик А.П., Гуцала М.І.),
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
19 вересня 2018 року ТОВ "Технафтагазсервіс" (далі також - позивач) звернулося до суду з позовом до Управління Державної праці у Сумській області (далі також - відповідач), в якому просило скасувати постанову відповідача від 20 серпня 2018 року №СМ 1078/186/АВ/ТД про накладення штрафу на позивача в розмірі 1 228 590 грн та визнання протиправним і скасування припису відповідача від 8 серпня 2018 року №СМ 1078/186/АВ/П про усунення виявлених порушень.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що діюче законодавство забороняє вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин. Посилання суб`єктів господарювання на укладення з працівниками цивільно-правових угод саме по собі не може звільнити від відповідальності за допущення до роботи працівників без оформлення трудових відносин, якщо вказані угоди спрямовані на приховування фактично існуючих трудових відносин між найманими працівниками та позивачем.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що відповідачем безпідставно прийнято припис від 8 серпня 2018 року №СМ 1078/186/АВ/П про усунення виявлених під час інспекційного відвідування порушень та постанову від 20 серпня 2018 року №СМ 1078/186/АВ/ТД, якою накладено на позивача штраф у розмірі 1 228 590 грн за скоєння порушень, передбачених частиною першою, частиною третьою статті 24 КЗпП України, оскільки відповідачем не доведено факт існування трудових відносин між ТОВ "Технафтагазсервіс" та ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 , ОСОБА_10, ОСОБА_11 .
Позивач наполягає на тому, що із зазначеними особами було укладено цивільно-правові договори, ці договори надавалися відповідачу під час інспекційного відвідування, однак відповідач відмовився надавати їм оцінку.
Крім того, скаржник зазначає, що встановлення факту перебування вказаних осіб у трудових відносинах з позивачем на підставі відомостей по заробітній платі є помилковим, оскільки відповідно до цих відомостей перераховувалася заробітна плата як штатним працівникам так і винагорода особам, які виконували роботу за цивільно-правовими договорами.
На думку позивача, на підставі зазначених обставин відповідач мав можливість вірно встановити характер правовідносин, однак прийняв рішення без перевірки документів первинного обліку.
Позиція інших учасників справи
5 липня 2019 року до суду надійшов відзив відповідача на касаційну скаргу позивача, в якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Касаційна скарга надійшла до суду 7 червня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі №1840/3557/18, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 3 вересня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 4 вересня 2020 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що працівниками відповідача проведено інспекційне відвідування позивача, про що складений акт від 25 липня 2018 року №СМ 1078/186/АВ.
Під час інспекційного відвідування виявлено порушення частини першої статті 24 КЗпП України, а саме: неукладання трудових договорів у письмовій формі з такими особами, а саме: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 , ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, та частини третьої статті 24 КЗпП України, а саме: допущення до роботи без укладання трудових договорів з такими особами - ОСОБА_12, ОСОБА_1, ОСОБА_13, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 , ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 .
За результатами інспекційного відвідування складений припис про усунення недоліків від 8 серпня 2018 року №СМ1078/186/АВ/П, відповідно до якого позивачу наданий строк для усунення порушень до 31 серпня 2018 року, та зобов`язано забезпечити дотримання вимог частини першої статті 24 КЗпП в частині укладання трудових договорів у письмовій формі з найманими працівниками; зобов`язано забезпечити дотримання вимог частини третьої статті 24 КЗпП шляхом укладання трудових договорів з працівниками, оформлених наказом або розпорядженням власника або уповноваженим ним органу та з повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою відповідача від 20 серпня 2018 року №СМ 1078/186/АВ/ТД накладено на позивача штраф у розмірі 1 228 590 грн за скоєння порушень, передбачених частиною першою, частиною третьою статті 24 КЗпП України.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 року та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року відповідають, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Визначальним для вирішення спору у цій справі є правильне встановлення змісту та сутності правовідносин, які виникли між ТОВ "Технафтагазсервіс" та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, а саме за правилами КЗпП України або Цивільного кодексу України (ЦК України).
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.
Згідно зі статтею 1 КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.
Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Згідно зі статтею 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи) держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та ухвалення оскаржуваних судових рішень; далі - Порядок №295).
Згідно з пунктом 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).
Відповідно до пункту 19 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
Згідно з пунктом 20 Порядку №295 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.
Пунктами 27, 28, 29 Порядку №295 передбачено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.