ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2020 року
м.Київ
справа № 826/21859/15
адміністративне провадження № К/9901/14412/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "Будпостач" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2015 року (суддя Келеберда В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2016 року (головуючий суддя Сорочко Є.О., судді: Бистрик Г.М., Земляна Г.В.) у справі за позовом Приватного підприємства "Будпостач" до Черкаської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2015 року Приватне підприємство "Будпостач" (далі - Підприємство, позивач) звернулось до суду з позовом до Черкаської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №902000003/2015/301875/2 від 27 травня 2015 року.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Підприємство вказувало, що визначення митним органом митної вартості товарів, які ввозились на митну територію України, за другорядними (за ціною договору щодо ідентичних товарів, щодо подібних (аналогічних) товарів та резервному), а не по основному (за ціною договору), як було здійснено позивачем, методами суперечить вимогам Митного кодексу України (далі - МК України), оскільки декларантом було надано всі необхідні документи для ідентифікації товарів, що ввозились, та підтвердження заявленої ним митної вартості останніх.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи такі рішення, суди виходили з того, що у зв`язку із непідтвердженням Підприємством правильності визначення митної вартості імпортованих товарів за ціною договору (контракту), відповідачем правомірно скориговано останню за другорядними методами.
Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, зазначаючи про неврахування судами попередніх інстанцій наведених ним як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі доводів та обґрунтувань щодо безпідставного визначення митним органом митної вартості імпортованих Підприємством товарів із застосуванням другорядних методів, зважаючи, що митна вартість останніх, визначена за основним методом, була належним чином підтверджена поданими доказами.
Відповідач в письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.
Судами встановлено, що 08 квітня 2013 року між Підприємством (як покупцем) та фірмою TAIZHOU OUKE PUMP CO., LTD (як продавцем) укладено контракт №347, відповідно до пункту 1 якого продавець продає, а покупець купує з доставкою на територію України морським транспортом товари згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом.
Загальна вартість контракту складає 5 000 000 доларів США (пункт 2 контракту).
Також в пункті 3 контракту сторонами передбачений порядок проведення платежів шляхом або передплати на рахунок продавця в сумі часткової поставки, зазначеної в проформі-інвойсі та/або інвойсі, або шляхом відкриття безвідкличних документарних акредитивів на суму часткової поставки у відповідності до проформи-інвойсу(ів) та/або інвойсу(ів) продавця, або шляхом відстрочки платежу в строки, визначені у відповідній проформі-інвойсі та/або інвойсі.
З метою розмитнення придбаного на виконання умов контракту товару - насосів для води та запасних частин для їх сервісного обслуговування позивачем 26 травня 2015 року подано до Митниці митну декларацію №902030000/2015/301875, в якій митну вартість товарів №1 - №3 визначено за основним методом - ціною договору (контракту).
Для підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем надано: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами, №100/2012/0003902 від 14 січня 2015 року; міжнародну автомобільну накладну №8147 від 25 травня 2015 року; коносамент №4359-0177-504.015 від 27 квітня 2015 року; коносамент №MSCUYZ529820 від 27 квітня 2015 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару, від 22 травня 2015 року, документ, що підтверджує вартість страхування, №00339 від 25 травня 2015 року; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 12 січня 2015 року; рахунок-фактуру (інвойс) №15OUEKA-008 від 23 квітня 2015 року; рахунок-фактуру (інвойс) №15OUEKA-008 (з/ч) від 23 квітня 2015 року; рахунок-фактуру (інвойс) №15OUEKA-008 (переклад з/ч) від 23 квітня 2015 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 24 грудня 2014 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) №347 від 08 квітня 2013 року; декларацію про відповідність №UA.TR.061.D.01419-15 від 26 травня 2015 року; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №2791 від 27 квітня 2015 року; сертифікат походження товару форми "А" №15С3326А2480/00009 від 30 квітня 2015 року; інші некласифіковані документи: висновок №061/864ВНД від 26 травня 2015 року, лист від 20 травня 2015 року, лист від виробника від 23 березня 2015 року.
За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів, митним органом повідомлено декларанта про виявлені в документах розбіжності та відсутність усіх відомостей щодо фактично сплаченої ціни, а також витребувано додаткові документи: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, каталоги, прайси, специфікації виробника товару.
У зв`язку із повідомленням декларанта про неможливість надання витребуваних документів в межах строку, встановленого частиною 3 статті 53 МК України, Митницею 27 травня 2015 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №902000003/2015/301875/2, згідно з яким митну вартість товару №1 (насосів для води) визначено за ціною договору щодо ідентичних товарів, а товарів №2 та №3 (запасних частин для сервісного обслуговування водяних насосів) - відповідно за резервним методом і за ціною договору щодо подібних товарів.
В графі 33 прийнятого рішення митний орган зазначив про непідтвердження декларантом митної вартості товарів та методу її визначення, зокрема, пунктом 1 контракту №347 від 08 квітня 2013 року визначено, що умови оплати зазначаються в інвойсах або проформах-інвойсах, а пунктом 3 зазначеного контракту передбачені декілька можливих варіантів розрахунків за товар, разом з тим в інвойсі №150UKEA-008 від 23 квітня 2015 року щодо відомостей про умови оплати товару є посилання на контракт №347 від 08 квітня 2013 року, що не дає можливості встановити, що сторони дійшли згоди по всім істотним умовам договору при поставці даної партії товарів; відповідно до документу, який підтверджує вартість перевезення, страхування вантажу не передбачено, проте декларантом подано страховий сертифікат №00339 від 25 травня 2015 року; в наданих декларантом документах відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості (не подано договір про здійснення транспортно-експедиційного обслуговування, документів від перевізника (експедитора), які передбачені договором та підтверджують вартість транспортно-експедиційних послуг).
Не погоджуючись із прийнятим відповідачем рішенням про коригування митної вартості товарів, Підприємство звернулось до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).
Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.