ф
ПОСТАНОВА
Іменем України
04 вересня 2020 року
Київ
справа №2а-919/12/0970
адміністративне провадження №К/9901/8475/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області
на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року (суддя Черепій П.М.)
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року (судді: Ліщинський А.М. (головуючий), Довга О.І., Запотічний І.І.)
у справі № 2а-919/12/0970
за позовом Заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області
до Публічного акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття"
про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И В:
У березні 2012 року заступник прокурора Івано-Франківської області звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в інтересах Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі - ДПІ у Надвірнянському районі, податковий орган) до Публічного акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття" (далі - ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття"), в якому просило стягнути заборгованість у сумі 22 634 658,14 грн.
18 квітня 2012 року позивачем подана заява про уточнення позовних вимог, в якій він просив стягнути із ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття" податковий борг у сумі 22 634 658,14 грн з усіх розрахункових рахунків, наявних у банківських установах та за рахунок готівки, що належить ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття".
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року, відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у Надвірнянському районі подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача податкового боргу є безпідставними з огляду на те, що пеня на несвоєчасно сплачені податкові зобов`язання була нарахована правомірно в межах встановленого законодавством строку. Тому, відповідно до приписів пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, ці кошти підлягали стягненню з відповідача.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 липня 2015 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу.
Відповідач не скористався своїм правом подати заперечення/відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.
24 січня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року), яка кореспондується з положеннями статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що на дату звернення контролюючого органу з адміністративним позовом до суду ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття" мало заборгованість перед бюджетом з акцизного податку на загальну суму 362 560 484,70 грн.
ДПІ у Надвірнянському районі нарахувало ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття" пеню на суму 15 398 473,87 грн за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання з акцизного збору (бензин моторний) на підставі податкового повідомлення-рішення ДПІ у Надвірнянському районі від 3 березня 2005 року № 0000112301/0 та пеню на суму 7 236 184,27 грн за несвоєчасну сплату самостійно задекларованого податкового зобов`язання з акцизного збору (інші нафтопродукти) за період з 01 вересня 2008 року до 30 червня 2009 року (загальна сума 22 634 658,14 грн).
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що правові підстави для стягнення пені в розмірі 15 398 473,87 грн відсутні за спливом строку стягнення основного боргу, який був списаний як безнадійний відповідно до судових рішень в адміністративній справі № 2а-1449/11/0970. Також суди встановили, що відсутні підстави і для стягнення пені в розмірі 7 236 184,27 грн, нарахованої за несвоєчасну сплату самостійно задекларованих у 2008-2009 роках зобов`язань, оскільки постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року (набрала законної сили) у справі № 2а-18/11/0970 встановлено своєчасність сплати ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття" податкових зобов`язань у вказаному пероді.
Проте колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з таких підстав.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (у редакції, чинній на час виникненнян спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-ІІІ) податковий борг (недоїмка) - податкове зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов`язання.
Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції (підпункт 2.3.1 пункту 2.2 статті 2 Закону № 2181-ІІІ).
Відповідно до підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181-ІІІ при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов`язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.
За правилами підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-ІІІ у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Узгоджена сума податкового зобов`язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків (підпункт 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону № 2181-ІІІ).