ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2020 року
м. Київ
Справа № 917/1061/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,
учасники справи:
позивач - не з`явився;
відповідач - не з`явився
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Перше Травня" (далі - Товариство)
на рішення Господарського суду Полтавської області (суддя Погрібна С. В.) від 11.02.2020
та постанову Східного апеляційного господарського суду (головуючий - Лакіза В. В., судді: Бородіна Л. І., Здоровко Л. М.) від 07.04.2020 у справі
за позовом Товариства
до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - Держгеокадастр)
про поновлення договору оренди землі,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Держгеокадастру, в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову просило визнати поновленим договір оренди земельної ділянки загальною площею 10,00 га, кадастровий номер 5323482200:00:004:1010 (далі - Земельна ділянка), укладений 04.02.2009 між Новосанжарською районною державною адміністрацією (далі - Адміністрація) та Товариством, зареєстрований у Новосанжарському відділі Полтавської регіональної філії "Центр ДЗК" 10.03.2009 за № 040954500001 (далі - Договір), строком на 10 (десять) років з моменту набрання законної сили рішенням суду у цій справі; визнати укладеною з моменту набрання законної сили рішенням суду у цій справі Додаткову угоду до Договору редакції, викладеній у заяві про зміну предмету позову (далі - Додаткова угода).
1.2. Позовна заява мотивована тим, що Відповідач ухиляється від укладення додаткової угоди щодо продовження дії Договору оренди земельної ділянки в порядку частин першої-п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" (далі - Закон).
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 11.02.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2020, у задоволенні позову відмовлено.
2.2. Рішення судів мотивовані тим, що Товариство просить суд визнати укладеною Додаткову угоду, за умовами якої Договір діє 10 (десять) років, а орендна плата становить 8% від нормативної грошової оцінки, однак листом Держгеокадастр не погодився з цими умовами, які йому пропонувало Товариство, та протягом місяця із дати отримання відповідного повідомлення направив йому лист від 11.02.2019 № 847/0/26-19 (далі - Лист), в якому пропонував встановити орендну плату у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки, а строк дії Договору - 7 років (т. 1, а. с. 64-65); в матеріалах справи наявні витяги з автоматизованої системи діловодства "ДОК ПРОФ", а саме: копії реєстраційно-моніторингових карток документів, які свідчать про направлення Держгеокадастром на адресу Товариства копії Листа (т. 1, а. с. 103); в проєкті Додаткової угоди умови Договору викладено у новій редакції, яка сторонами не узгоджена; переважене право Товариства (орендаря) на укладення Договору припинилося, оскільки сторони не досягнули згоди щодо істотних умов Договору в частині строку його дії та розміру орендної плати; сплата Товариством орендних платежів та користування Земельною ділянкою без дотримання інших умов, передбачених статтею 33 Закону, не може бути підставою для поновлення Договору.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. 06.05.2020 Товариство звернулося з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 11.02.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2020 і направити справу № 917/1061/19 на новий розгляд до суду першої інстанції.
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Суди порушили приписи частини першої статті 77, частин другої та четвертої статті 96, статей 74, 76, 86, 91 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у зв`язку з чим неправильно застосували приписи частини п?ятої статті 33 Закону, оскільки належним чином не дослідили обставини направлення Держгеокадастром Листа, яким надана відповідь на лист-повідомлення Товариства від 30.01.2019 вих. № 10, а лише формально послались на наявність витягу з внутрішньої системи електронного документообігу відповідача "ДОК ПРОФтмСТЕП 2.0" (реєстраційно-контрольної картки) (далі - Витяг), внаслідок чого дійшли передчасних висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
При цьому суди встановили обставини надіслання та отримання Товариством Листа на підставі неналежного та недопустимого доказу - Витягу, оскільки цей доказ є фактично електронним доказом, у розумінні статті 96 ГПК України; Держгеокадастр не надав доказів направлення Листа (доказів його передачі оператору поштового зв`язку), а також доказів його отримання Товариством.
4.2. Посилання судів попередніх інстанцій на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 392/38/17, безпідставні, оскільки у цій справі встановлено інші обставини.
Скаржник вважає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц вказано, що списки на відправлення простих поштових відправлень по Україні не можуть слугувати доказом та не є належним та допустимим доказом направлення листа (доказом належного повідомлення), а також доказом передачі листа оператору поштового зв`язку, оскільки вони не підтверджують факт відправлення кореспонденції; у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 924/242/18, викладено висновок, що процесуальні норми дозволяють надання доказів у паперових копіях, засвідчених у передбачений законодавством спосіб, проте обов?язком сторони, яка подає ці докази у паперовому вигляді, є доведення існування цих доказів в електронній формі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Таким чином, на думку Скаржника, суди попередніх інстанцій безпідставно врахували висновки щодо застосування норм права у відносинах, які встановлюють інші обставини, та не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
5.1. 16.07.2020 Держеокадастр подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
5.2. Відзив обґрунтований доводами, які подібні до мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.
6. Розгляд справи Верховним Судом
6.1. Ухвалою Суду від 08.07.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства; розгляд справи призначено на 25.08.2020; встановлено строк для подання відзиву до 03.08.2020
7. Встановлені судами обставини
7.1. 04.02.2009 Адміністрація (орендодавець) та Товариство (орендар) на підставі розпорядження голови Адміністрації від 03.06.2008 № 265 "Про надання в оренду земельної ділянки" уклали Договір, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 10,00 га (9,00 га - рілля, 1,00 га -багаторічні насадження) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів на території Кунцівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області.
7.2. Відповідно до пункту 50 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 361,73 грн за один гектар ріллі та 452,39 грн за один гектар багаторічних насаджень в рік.
7.3. Пунктом 49 Договору передбачено, що він діє 10 років з моменту державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на його поновлення на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
7.4. 10.03.2009 Договір зареєстрований у Державному реєстрі земель Новосанжарським відділом Полтавської регіональної філії "Центр Державного земельного кадастру" за № 040954500001.
7.5. За витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-5308447342019 від 30.01.2019 державна реєстрація речового права на Земельну ділянку здійснена 10.03.2009.
7.6. Перебіг строку дії Договору розпочався після його реєстрації та закінчився 10.03.2019.
7.7. Листом вих. № 10 від 30.01.2019 Товариство повідомило Держгеокадастр про свій намір скористатися переважним правом на укладення Договору на новий строк та просило прийняти відповідне рішення. Також Товариство повідомило, що 10.01.2019 здійснена нормативно грошова оцінка Земельної ділянки, яка становить 372672,05 грн, та надало згоду на приведення розміру орендної плати відповідно до вимог чинного законодавства. До цього листа додано проєкт додаткової угоди про поновлення строку дії Договору, копію Договору, копію витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, копію витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 10.01.2019 № 9/0/203-19. Цей лист отримано Держгеокадастром 31.01.2019, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції № Т-1163/0/25-19.
7.8. Держеокадастр склав Лист, яким запропонував Товариству встановити орендну плату за користування Земельною ділянкою у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки; строк дії Договору - 7 років, а також зазначив, що до листа-повідомлення не додано агрохімічні паспорти Земельної ділянки, а у Договорі є розбіжності щодо її цільового призначення. Таким чином Держгеокадастр залишив без задоволення лист-повідомлення Товариства від 30.01.2019 вих. № 10 про поновлення Договору (т. 1, а. с. 64-65).
7.9. Товариство зазначає, що жодної відповіді на лист-повідомлення від 30.01.2019 вих. № 10 від Держгеокадастру не надходило.
7.10. 14.03.2019 Держгеокадастр направив Товариству лист-повідомлення № 1639/0/26-19, в якому зазначив, що вважає за доцільне передати право оренди на Земельну ділянку на конкурентних засадах (торгах) та повідомив, що не має наміру продовжувати Договір (т. 1, а. с. 26). Товариство отримало цей лист 08.04.2019 за вх. № 6.
7.11. В проєкті Додаткової угоди Товариство зазначає, зокрема, строк дії Договору 10 років, а орендну плату за користування земельною ділянкою державної власності - у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки станом на 10.01.2019.
7.12. В матеріалах справи є Витяги, які свідчать про направлення Держгеокадастром на адресу Товариства копій Листа та листа від 14.03.2019 № 1639/0/26-19 (том 1, а. с. 101, 103).
8. Позиція Верховного Суду
8.1. Дослідивши доводи Скаржника, викладені у підпункті 4.2 цієї постанови, якими він обґрунтовує підставу для касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (тут і далі у редакції, чинній з 08.02.2020), а саме, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували частину п`яту статті 33 Закону без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, Суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.
8.2. В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
8.3. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
8.4. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
8.5. При цьому, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
8.6. У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.
8.7. Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб.
8.8. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц за позовом ТОВ "Мрія центр" до ОСОБА_3, ТОВ "Борщівська аграрна компанія" про визнання договору оренди землі недійсним та визнання договору оренди землі поновленим виходячи, зокрема, з встановлених судами попередніх інстанцій обставин, що 10.05.2009 між ТОВ "Мрія центр" та ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,99 га строком на 5 років з моменту його державної реєстрації; державну реєстрацію цього договору здійснено 10.12.2009; пунктом 8 цього договору передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі він повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію; позивач (орендар) не надав доказів відправлення орендодавцю листів-повідомлень про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк з проєктом додаткової угоди, дійшла висновку, що для застосування частини першої статті 33 Закону та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами другою-п`ятою цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проєкт додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.
8.9. У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, зокрема, що 04.02.2009 Адміністрація (орендодавець) та Товариство (орендар) уклали Договір, пунктом 49 якого передбачено, що він діє 10 років з моменту державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію; договір зареєстрований у Державному реєстрі земель від 10.03.2009 за № 040954500001; перебіг строку дії Договору розпочався після його реєстрації та закінчився 10.03.2019; листом вих. № 10 від 30.01.2019 Товариство повідомило Держгеокадастр про свій намір скористатися переважним правом на укладення Договору на новий строк та додало до нього проєкт відповідної додаткової угоди.