ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/15674/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Вронська Г.О.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нітеко"
на постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Тарасенко К.В.; судді: Шаптала Є.Ю., Іоннікова І.А.)
від 21.05.2020
у справі № 910/15674/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нітеко"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Н.М.К. Коммерц"
про розірвання договору,
за участю представників учасників справи:
позивача - Лазоренко Ю.О.;
відповідача - не з`явився;
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1.Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нітеко" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Н.М.К. Коммерц" про розірвання договору.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем допущено істотне порушення умов укладеного між сторонами спору договору оренди нежитлового приміщення № А17 від 19.01.2018.
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 позов задоволено повністю. Суд розірвав, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нітеко" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Н.М.К. Коммерц", договір оренди нежитлового приміщення № А17 від 19.01.2018.
2.2. Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач допустив істотне порушення умов договору (п. 4.1.10 договору), не надавши на вимогу позивача копії договорів про передачу приміщення/його частини в оренду/суборенду іншим особам та інформації про товарообіг таких осіб, що є наслідком неможливості визначення реальної орендної плати за договором, розмір якої є істотною умовою такого договору, чим позбавив позивача можливості отримати результат договірних правовідносин.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про застосування до договору правил, встановлених частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України, є правомірною, тому вказаний правочин підлягає розірванню в судовому порядку.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
2.4. Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, виходив з того, що висновки суду першої інстанції, що відповідач допустив істотне порушення умов договору (п. 4.1.10 договору), не надавши на вимогу позивача копії договорів про передачу приміщення/його частини в оренду/суборенду іншим особам та інформації про товарообіг таких осіб, є необґрунтованими, оскільки п 4.1.10 договору визначає, зокрема, обов`язок повідомити про передачу майна в суборенду, однак обов`язку направляти копії договорів вказаний пункт не передбачає, а інформація про товарообіг суборендаря направлялась позивачу електронною поштою.
Крім того, позивач не довів, що неналежне виконання відповідачем договору призводить до заподіяння йому шкоди, а отже, позивач не довів існування істотного порушення умов договору відповідачем, яке, відповідно до положень статті 651 Цивільного кодексу України, може бути підставою для розірвання договору в судовому порядку.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2020, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нітеко" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
3.2. Як на підставу касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нітеко" посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №914/2649/17 (щодо застосування статті 651 Цивільного кодексу України, викладені у пунктах 8.9. - 8.11. наведеної постанови); постанові Верховного Суду від 29.08.2019 у справі №924/1124/18 (щодо факту неотримання кореспонденції за адресою місцезнаходження сторони); постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/799/18, від 18.09.2019 у справі №916/1921/18, від 28.05.2019 у справі №910/9234/18 (щодо істотного порушення умов договору в розумінні частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України); постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №924/217/18 (щодо підстав виникнення юридичного спору про внесення змін до договору чи про його розірвання); у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №925/1074/17 та постанові Верховного суду України від 18.09.2013 у справі №6-75цс13.
Також товариство вважає, що оскаржувана постанова винесена з неправильним застосуванням статей 42, 73, 74, 80, 86, 236, 258, 259, 260 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до неправильного застосування статті 188 Господарського кодексу України та статті 651 Цивільного кодексу України. Крім того, зазначає, що суд апеляційної інстанції взяв до уваги докази (додаткові документи до пояснення відповідача від 27.04.2020 №0427/1), подані в поза процесуальний спосіб.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Н.М.К. Коммерц" просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
4.1. Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нітеко", як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Н.М.К. Коммерц", як орендарем, укладено договір оренди нежитлового приміщення № А17 від 19.01.2018, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Проскурнею Т.О., зареєстрований в реєстрі за № 85, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування нежиле приміщення, площею 3.527,00 кв.м., розташоване в будівлі на 1-му поверсі, за адресою: Столичне шосе, буд. 103, корп. 3 (п. 1.1 договору).
Відповідно до пункту 3.4.2 договору розмір орендної плати за користування приміщенням перебуває у прямій залежності, зокрема, від обсягу товарообігу в орендованому приміщенні та від площі орендованого приміщення.
Пунктом 4.1.10 договору передбачено, що орендар має право передавати приміщення в суборенду з наступним повідомленням про це орендодавця. Орендар зобов`язується повідомити орендодавця про всі випадки передачі окремих частин приміщень в суборенду, безоплатне користування шляхом надання копій договорів суборенди, безоплатного користування.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нітеко" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Н.М.К. Коммерц" складений акт приймання-передачі нежитлового приміщення від 19.01.2018 № 1 за договором, який підписаний сторонами, скріплений печатками останніх та наявний в матеріалах справи у вигляді засвідченої копії.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нітеко" направлений на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Н.М.К. Коммерц" лист від 29.08.2019 № 137/29 (про що свідчить опис вкладення, який наявний в матеріалах справи у вигляді засвідченої копії) в якому позивач, враховуючи положення п. 4.1.10 договору, вимагав надати копію договору суборенди між відповідачем та ДП "Рітейл Центр", а також інших договорів суборенди приміщення.
Проте, вказаний лист залишений відповідачем без відповіді та виконання.
Згодом, позивачем виданий наказ від 20.09.2019 № 1-КЗ про здійснення фактичної перевірки господарської діяльності в приміщеннях, які орендуються відповідачем за укладеним між сторонами спору договором.
Актом від 23.09.2019 № 1, складеного за результатами проведення вказаної перевірки встановлено, що у приміщеннях, які орендуються відповідачем за договором здійснюють господарську діяльність інші суб`єкти господарювання (ДП "Рітейл Центр", фізична особа-підприємець Гулько С.М., фізична особа-підприємець Гучешашвілі З.Т., фізична особа-підприємець Дзюбанов Г.О. та фізична особа-підприємець Лєкарєв Д.А.), про що свідчать наявні в матеріалах справи належним чином засвідчені копії фіскальних, товарних та чеків платіжного терміналу про здійснення безготівкової оплати.
Крім того, суд апеляційної інстанції відповідно до долучених до апеляційної скарги доказів, а саме роздруківок електронних листів, встановив, що позивачу направлялись довідки щодо обороту суборендаря Дочірнього підприємства "Рітейл Центр", тобто позивачу було відомо, і представником позивача у судовому засіданні не заперечувалось, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нітеко" знало про наявність суборендаря Дочірнього підприємства "Рітейл Центр" та на підставі поданих ним довідок виставляло рахунки на оплату оренди приміщень.
Також відповідно до актів здачі-приймання робіт, копії яких наявні в матеріалах справи, зокрема за період 19.01.2018 по січень 2020 року: "Сторони претензій одна до одної не мають".
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд
5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2. Підставою касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нітеко" визначило пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №914/2649/17 (щодо застосування статті 651 Цивільного кодексу України, викладені у пунктах 8.9. - 8.11. наведеної постанови); постанові Верховного Суду від 29.08.2019 у справі №924/1124/18 (щодо факту неотримання кореспонденції за адресою місцезнаходження сторони); постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/799/18, від 18.09.2019 у справі №916/1921/18, від 28.05.2019 у справі №910/9234/18 (щодо істотного порушення умов договору в розумінні частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України); постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №924/217/18 (щодо підстав виникнення юридичного спору про внесення змін до договору чи про його розірвання); у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №925/1074/17 та постанові Верховного суду України від 18.09.2013 у справі №6-75цс13.
5.3. Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога про розірвання договору оренди з підстав істотного порушення пункту 4.1.10 цього договору орендарем, у зв`язку з ненаданням відомостей про суборендарів, що в свою чергу, унеможливило визначення розміру орендної плати за користування орендованим приміщенням.
Матеріально-правовою підставою позову є стаття 651 Цивільного кодексу України.
5.4. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №914/2649/17 про внесення змін до договору оренди викладено таку правову позицію щодо застосування статті 651 Цивільного кодексу України.
Підстави для зміни або розірвання договору визначені статтею 651 Цивільного кодексу України і за загальним правилом, викладеним в частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої статті 651 Цивільного кодексу України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).
Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.
Так, за частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Зміна умов договору (чи його розірвання) в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору відповідно до пункту 2 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.