Постанова
іменем України
13 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 354/369/16-к
провадження № 51-5542км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Могильного О.П., Слинька С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,
прокурора Сингаївської А.О.,
представника потерпілого Вороняк Г.Є.,
захисника Поповича В.Й.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Поповича В.Й. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25 березня 2019 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 6 серпня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012090110000008, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Діброви Тячівського району Закарпатської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини
За вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25 березня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 4 ст. 190 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК (у редакції Закону від 26 листопада 2015 року № 838-VIII) зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 10 квітня 2016 року по 15 квітня 2016 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_1, у вигляді застави залишено без змін до набрання вироком законної сили.
Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди задоволено частково і стягнуто з обвинуваченого на користь потерпілого 70 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, а в задоволенні іншої частини цивільного позову відмовлено.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у цьому кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він у кінці 2010 року, реалізуючи свій злочинний умисел на заволодіння майном, належним його дядьку ОСОБА_2, скориставшись довірливими відносинами останнього, який добровільно придбав за свої кошти на обвинуваченого земельну ділянку в с. Поляниця участок Вишні, на якій розпочав будівництво готельно-ресторанного комплексу за власні кошти, документально оформивши це на ОСОБА_1, доручив останньому контроль за будівництвом, оскільки часто перебував у Російській Федерації, не передбачаючи того, що ОСОБА_1, зловживаючи його довірою та маючи оформлені на себе документи на земельну ділянку і на будівництво готельно-ресторанного комплексу, а також маючи умисел на заволодіння майном ОСОБА_2, шляхом обману забравши у архітектора ОСОБА_3 укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договір суперфіцію, який ОСОБА_3 повинен був зареєструвати в Держкомземі та на підставі якого надалі мало бути оформлено право власності на готельно-ресторанний комплекс відповідно до часток, обумовлених у ньому (1/10 - на ОСОБА_1, а 9/10 - на ОСОБА_2 ), приховавши його існування, оформив на себе в цілому право власності на готельно-ресторанний комплекс загальною вартістю 25 023 955 грн, що на АДРЕСА_2, який потім передав в іпотеку, а також у статутний капітал ТзОВ "ЛУК 2013", чим спричинив матеріальну шкоду потерпілому на зазначену суму, яка у 23 969 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Апеляційний суд ухвалою від 6 серпня 2019 року апеляційні скарги прокурорів, потерпілого та захисника залишив без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування вироку місцевого суду й ухвали апеляційного суду і закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення. Зазначає про те, що висновки судів обох інстанцій ґрунтуються на неналежних та недопустимих доказах, зокрема чеках, виданих на ім`я ОСОБА_2 та інших осіб, і ці докази не відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон). Крім того, свої висновки про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення місцевий суд обґрунтував, посилаючись не на конкретні докази, а лише на аркуші кримінального провадження.
Також вказує на те, що місцевий суд безпідставно відхилив як докази невинуватості ОСОБА_1 надані стороною обвинувачення розписки останнього про позику грошових коштів у ОСОБА_4 та нотаріально посвідчений договір позики обвинуваченим грошових коштів від 21 вересня 2012 року в сумі 500 128 дол. США у ОСОБА_4 .
Вважає, що стороною обвинувачення не надано жодного належного та допустимого доказу щодо наявності у ОСОБА_1 умислу на заволодіння майном ОСОБА_2 шляхом зловживання довірою в особливо великих розмірах. Вказує на те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад злочину, передбачений ч. 4 ст. 190 КК, оскільки між засудженим та потерпілим були цивільно-правові відносини.
На думку захисника, апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про повторний допит свідка ОСОБА_3 та допит свідка ОСОБА_5, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 404 КПК, а ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
У запереченнях на касаційну скаргу представник потерпілого просить залишити її без задоволення як необґрунтовану, а оскаржені судові рішення - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав подану касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор та представник потерпілого заперечували проти задоволення касаційної скарги захисника, вважали вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду законними, обґрунтованими та умотивованими.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, а неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на що посилається захисник у касаційній скарзі, не можуть бути предметом перегляду в касаційному суді.
Висновки місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК, ухвалено відповідно до вимог ст. 370 КПК на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду й оціненими згідно з положеннями ст. 94 КПК.
Такі висновки місцевий суд обґрунтував показаннями, даними в суді потерпілим ОСОБА_2, котрий пояснив про обставини заволодіння належного йому майна ОСОБА_1 шляхом зловживання його довірою; показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, котрі вказували про те, що готельно-ресторанний комплекс будувався на замовлення ОСОБА_2 і за його кошти, а ОСОБА_1 йому допомагав, працював на будівництві прорабом, за що отримував зарплатню від ОСОБА_2, а також іншими письмовими доказами, які детально викладено у вироку місцевого суду.
При цьому місцевий суд обґрунтовано визнав показання потерпілого та свідків послідовними й такими, що не містять істотних суперечностей, узгоджуються між собою та іншими доказами, і підстав не довіряти їм у суду першої інстанції не було. Мотивів для обмови свідками засудженого суд не встановив.
Також всупереч формальному посиланню захисника Верховний Суд вважає, що долучені потерпілим чеки, видані на його ім`я та на ім`я інших осіб, місцевий суд обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку з огляду на те, що вони відповідають вимогам чинного законодавства щодо форми і змісту, а неістотні недоліки в цих документах, на яких наголошує сторона захисту, не є підставою для визнання цих чеків недопустимими, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а самі чеки містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції.