Постанова
Іменем України
01 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 657/391/17
провадження № 51-3605км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Могильного О.П., Наставного В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Слободян О.М.,
прокурора Руденко О.П.,
засудженого ОСОБА_1,
в режимі відеоконференції
захисників Матвєєва В.В., Мілюченка А.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Херсонського апеляційного суду від 19 червня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017230180000104 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого 06 жовтня 2016 року вироком Каланчацького районного суду Херсонської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Каланчацького районного суду Херсонської області від 01 квітня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. На підставі ст. 71 КК України шляхом часткового складання невідбутого покарання за вирком Каланчацького районного суду Херсонської області від 06 жовтня 2016 року остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців.
За вказаним вироком засуджено ОСОБА_2, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржуються.
Згідно з вироком ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано винними за те, що вони в ніч на 07 лютого 2017 року в період часу з 02:00 по 03:00, спільно, умисно, переслідуючи корисливу мету, направлену на незаконне заволодіння чужим майном, перебуваючи на території подвір`я домоволодіння АДРЕСА_2 та перебуває у власності ОСОБА_3, шляхом зриву навісного замка проникли до приміщення літньої кухні, звідки викрали майно потерпілої ОСОБА_3 на загальну суму 1785 гривень. З викраденим майном з місця події зникли, обернувши його на свою користь.
Вироком Херсонського апеляційного суду від 19 червня 2019 року вирок районного суду в частині призначення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 покарання скасовано, ухвалено свій вирок, яким кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч.3 ст.185 КК України як - "таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням в інше приміщення" та призначено йому покарання за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки. На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Каланчацького районного суду Херсонської області від 06 жовтня 2016 року, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців.
Призначено ОСОБА_2 покарання за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Каланчацького районного суду Херсонської області від 26 листопада 2013 року, остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 років 3 місяці з конфіскацією ј особистого майна.
В решті вирок районного суду залишити без зміни.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Стверджує, що йому не було вчасно надіслано апеляційну скаргу прокурора і він не міг належно підготуватися до апеляційного розгляду. Під час апеляційного розгляду він заперечував свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину та звертав увагу апеляційного суду на процесуальні порушення, допущені судом першої інстанції, зокрема покладення судом першої інстанції в основу обвинувального вироку недопустимого доказу - протоколу огляду місця події та протоколів проведення слідчого експерименту за участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який не відповідає вимогам ст. 240 КПК України. Проте, апеляційний суд належної уваги на вказані ним порушення не звернув та обґрунтованої відповіді на них не дав.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та його захисники підтримали подану скаргу, прокурор заперечував проти її задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України касаційний суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Відповідно до статті 438 КПК України суд касаційної інстанції вправі скасувати або змінити оскаржені судові рішення лише у випадку допущених судами істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність або невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Скасування або зміна судових рішень, постановлених з додержанням норм матеріального і процесуального права, суперечитиме змісту частини 1 статті 438 КПК України.
З оскаржуваних судових рішень слідує, що вирокомХерсонського апеляційного суду від 19 червня 2019 року вирок районного суду було скасовано лише в частині призначення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 покарання. В іншій частині вирок районного суду, зокрема в частині вставлення фактичних обставин справи, оцінки доказів по справі було залишено без зміни.