ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 501/33/17
провадження № 61-42св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Одеської області від 22 листопада 2018 року в складі колегії суддів Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати за ним право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 та стягнути з ОСОБА_2 243 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що у 2010 році він став власником однокімнатної квартири АДРЕСА_2 . Після укладення в 2014 році шлюбу з відповідачкою він продав її та за отримані від продажу кошти придбав трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, у зв`язку з чим вважає трикімнатну квартиру його особистою приватною власністю, хоча і придбану в період шлюбу.
Вказує, що відповідачка за кошти ОСОБА_1 придбала автомобіль за 18 000,00 доларів США, який оформила на третю особу, а тому з неї підлягає стягненню 9 000 доларів США, що за відповідним курсом НБУ становить - 243 000 грн, як половина вартості автомобіля.
У лютому 2017 році ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за нею право приватної власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 .
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовує тим, що 06 жовтня 2015 року ОСОБА_1 придбав спірну квартиру за спільні кошти подружжя та за згодою дружини, про що вказано у п. 6 договору купівлі-продажу. Таким чином, спірна квартира є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. З урахуванням того, що після розірвання шлюбу донька сторін ОСОБА_3, 2015 року народження, проживає з нею, ОСОБА_2 просить відійти від принципу рівності часток подружжя та визнати за нею право приватної власності на 2/3 частини квартири.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 09 липня 2018 року первісний позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на квартиру, яка знаходиться за адресою - АДРЕСА_3 ; в іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено в повному обсязі.
Суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 перед оформленням договору купівлі-продажу спірної квартири продав за 663 786 грн свою квартиру за адресою: АДРЕСА_4, придбану в 2010 році до шлюбу з ОСОБА_2, тому дійшов висновку, що спірна квартира придбана ОСОБА_1 за кошти, отримані від продажу майна, набутого ним до реєстрації шлюбу з ОСОБА_2, а тому є його особистою приватною власністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення 243 000 грн, суд першої інстанції виходив із їх недоведеності.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, суд першої інстанції вказав, що відповідач будь-яких доказів стосовно вкладення своїх особистих коштів на придбання спірної квартири не надала.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Постановою апеляційного суду Одеської області від 22 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 09 липня 2018 рокускасовано, ухвалено нове судове рішення, яким:
- у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру - відмовлено;
- зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру та поділ майна подружжя - задоволено частково;
- визнано за ОСОБА_2 право приватної власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 ;
- залишено у приватній власності ОСОБА_1 Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 ;
- припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 ;
- в решті зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено;
- стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 - 1 175,00 грн судового збору.
Апеляційний суд виходив із того, що у нотаріально посвідченому договорі купівлі-продажу спірної квартири вказано, що вона придбана за рахунок спільних коштів подружжя. Доказів про визнання недійсними вказаних положень договору купівлі-продажу немає, у зв`язку з чим апеляційний суд дійшов висновку про те, що спірна квартира є об`єктом спільної сумісної власності сторін, яка підлягає поділу у встановленому законом порядку.
ОСОБА_2 не надала суду доказів на підтвердження наявності підстав для відступу від рівності частини майна, тому апеляційний суд дійшов висновку про визнання за ОСОБА_2 права приватної власності на Ѕ частину спірної квартири в порядку поділу спільного майна подружжя.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
29 грудня 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду Одеської області від 22 листопада 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2019 року відкрито касаційне провадження в даній справі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду як таке, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
ОСОБА_1 указує, що спірна квартира придбана за його особисті кошти від продажу попередньої квартири, а тому є його особистою приватною власністю. Вказує, що про п. 6 договору купівлі-продажу спірної квартири не знав, а відповідачка не надала суду доказів про те, що вона надавала кошти на її придбання.
Рішення суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення 243 000 грн у касаційному порядку не оскаржується, а тому Верховним Судом не переглядається.
Відзив на касаційну скаргу
У лютому 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на вказану касаційну скаргу, в якому вона просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 11 липня 2014 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 серпня 2016 року було розірвано. У період шлюбу в сторін народилася донька - ОСОБА_4, яка перебуває на її утриманні.