Постанова
Іменем України
02 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 463/5514/18
провадження № 61-11300св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С.,
Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 06 травня 2019 року у складі судді Копняк С. М.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу від 30 квітня 2013 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у зв`язку із його фіктивністю.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 28 лютого 2019 року позов залишено без розгляду; надано відповідачам ОСОБА_2, ОСОБА_3 п`ятиденний строк для подачі доказів понесення судових витрат; призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 14 березня 2019 року о 12:45 год в приміщенні Личаківського районного суду м. Львова.
З указаною ухвалою не погодився ОСОБА_1 та у лютому 2019 року оскаржив її в апеляційному порядку. З урахуванням уточнень просив скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині вирішення питання про призначення справи до судового розгляду про стягнення судових витрат.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 06 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 28 лютого 2019 року в частині вирішення питання стягнення судових витрат повернуто апелянту.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції в частині призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає, та, відповідно до частини другої 2 статті 353 ЦПК України, включається до апеляційної скарги на рішення суду.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У касаційній скарзі, поданій у червні 2019 року до Верховного Суду ОСОБА_1, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Львівського апеляційного суду від 06 травня 2019 року та направити справу до апеляційного суду для продовження розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкових висновків про повернення апеляційної скарги, оскільки відповідачами не надано доказів понесених судових витрат. Судом надано п`ятиденний строк для надання таких доказів, однак відповідачі у вказаний строк жодних доказів не надали, тому вимога про стягнення судових витрат не може бути задоволена.
Короткий зміст вимог відзиву на касаційну скаргу
У вересні 2019 року від представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому відповідач просить залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду без змін, оскільки висновки апеляційного суду узгоджуються із вимогами ЦПК України.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Указана справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що у вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 10 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в підготовче судове засідання.
17 грудня 2018 року ухвалою цього ж суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судове засідання 12 лютого 2019 року позивач не з`явився, явку представника не забезпечив, подав клопотання про залишення позову без розгляду, в задоволенні якого ухвалою суду відмовлено у зв`язку з тим, що розгляд справи по суті було розпочато.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 28 лютого 2019 року позов залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою сторони позивача в судове засідання; надано відповідачам п`ятиденний строк для подачі доказів понесених судових витрат; призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 14 березня 2019 року о 12:45 год у приміщенні Личаківського районного суду м. Львова.
Не погоджуючись із ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 28 лютого 2019 року ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку у частині вирішення питання про призначення судового розгляду для вирішення питання про стягнення судових витрат. У іншій частині ухвала суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалася та не переглядалася.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У силу частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 353 ЦПК України передбачено вичерпний перелік ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду.
Пунктом 13 частини 1 статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо визначення розміру судових витрат.