Постанова
Іменем України
02 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 487/2492/16-ц
провадження № 61-17409св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - державне підприємство "Адміністрація морських портів України",
відповідачі: комісія по трудових спорах Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України", ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3, яка підписана представником ОСОБА_4, на постанову Миколаївського апеляційного суду від 23 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Лисенка П. П., Галущенка О. І., Серебрякової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року державне підприємство "Адміністрація морських портів України" (далі - ДП "Адміністрація морських портів України") звернулось з позовом до комісії по трудових спорах Миколаївської філії ДП "Адміністрація морських портів України" (далі - КТС), ОСОБА_1, ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії, визнання незаконним та скасування рішення.
Позов обґрунтований тим, що рішенням КТС від 22 квітня 2016 року № 3/16 внесено виправлення у попередні рішення КТС та визнано недійсним й скасовано наказ від 01 грудня 2015 року № 860 про встановлення місячної тарифної ставки, зобов`язано ДП "Адміністрація морських портів України" виплатити працівникам підприємства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 різницю у місячних тарифних ставках, доплат за класність, вислугу років та нарахування премій. Вважав, що рішення трудового колективу про створення КТС не приймалось, засідання проводилось у присутності менш ніж 2/3 обраних до її складу членів, представник власника не був присутнім на засіданні, порушено десятиденний термін розгляду заяви, а тому дії і рішення КТС є незаконними. Крім того, по суті оспорюваним рішенням КТС вирішувався не трудовий спір, а приймалося рішення щодо уточнення вирішальної частини попередніх рішень на виконання постанов державного виконавця, при цьому у рішенні не зазначено дату звернення працівників та суть спору.
Посилаючись на зазначені обставини, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд зобов`язати КТС припинити протиправну діяльність, визнати незаконним та скасувати рішення КТС від 22 квітня 2016 року № 3/16, прийняте на підставі заяв ОСОБА_1 від 09 грудня 2015 року та ОСОБА_2 від 10 грудня 2015 року про незгоду з наказом від 01 грудня 2015 року № 860 про встановлення місячної тарифної ставки.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 грудня
2016 року позовну заяву ДП "Адміністрація морських портів України" залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заяви відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про трудовий спір були розглянуті рішеннями КТС від 16 грудня 2015 року № 4/15 та від 08 лютого 2016 року № 2/16, вимоги про скасування яких позивачем не заявлялися. Спірним рішенням КТС від 22 квітня 2016 року було лише уточнено порядок виконання попередніх рішень КТС без зміни їх суті. Позивач, не оспорюючи розрахунок тарифів та інші підстави, фактично оскаржує право КТС розглядати трудові спори, що виникли між працівниками та адміністрацією підприємства, а тому заявлені вимоги підлягають залишенню без задоволення.
Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 09 березня 2017 року апеляційну скаргу ДП "Адміністрація морських портів України" задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано, позов ДП "Адміністрація морських портів України" залишено без розгляду.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи позов без розгляду на підставі пункту 8 статті 207 ЦПК України, 2004 року, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач звернувся до суду з позовом, поданим без додержання вимог, викладених у статтях 119-120 ЦПК України, 2004 року, оскільки ДП "Адміністрація морських портів України" не оскаржує рішення КТС від 16 грудня 2015 року, яким було по суті вирішено трудовий спір, а оскаржує рішення КТС, яким було внесено виправлення у виконавчі документи, видані за попередніми рішеннями КТС.
Постановою Верховного Суду від 03 липня 2019 року касаційну скаргу ДП "Адміністрація морських портів України" задоволено частково. Ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 09 березня 2017 року скасовано, справу направлено на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи ухвалу суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції виходив з того, що апеляційним судом не враховано, що оскарженим рішенням КТС було доповнено вирішальну частину раніше прийнятого рішення КТС про визнання недійсним наказу підприємства і додатково зобов`язано позивача вчинити дії по нарахуванню і виплаті коштів на користь працівників. Отже, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відсутність індивідуального трудового спору між працівником і роботодавцем, а отже і наявність підстав для залишення позовної заяви ДП "Адміністрація морських портів України" без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 207 ЦПК України, 2004 року, залишивши трудовий спір між сторонами невирішеним. У справі, яка переглядається, має бути вирішений трудовий спір між працівниками підприємства, які вважали їхні трудові права порушеними та роботодавцем. При цьому необхідно враховувати, що КТС не є стороною у цьому спорі.
Короткий зміст оскарженого судового рішення суду
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 23 серпня 2019 року апеляційну скаргу ДП " Адміністрація морських портів України" задоволено частково.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 грудня 2016 року скасовано та прийнято постанову, якою прийнято відмову ОСОБА_1 від позову до ДП "Адміністрація морських портів України" та Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про скасування наказу про встановлення місячної тарифної ставки та стягнення різниці в місячних тарифних ставках, провадження у справі в даній частині - закрито.
Відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні аналогічних з ОСОБА_1 позовних вимог за їх безпідставністю.
Вимогу ДП "Адміністрація морських портів України" до Комісії по трудових спорах Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про визнання незаконною діяльність комісії залишено без розгляду, оскільки вона не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що 16 серпня 2019 року ОСОБА_1 подав до апеляційного суду заяву, що містить його відмову від позову та прохання закрити провадження у справі. Тому на підставі статті 206, частини 4 статті 257 ЦПК України, прийнято відмову названої особи - позивача від позову, провадження у справі в даній частині закрито.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зміна тарифних ставок проведена з ініціативи адміністрації, доброї волі та беззастережної згоди працівника, що не суперечить нормам трудового права та не може вважатися порушенням трудових прав працівника.
Залишаючи без розгляду вимоги ДП "Адміністрація морських портів України", суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимоги до Комісії по трудових спорах Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про визнання незаконним її діяльності не може вирішуватися в порядку цивільно-процесуального законодавства, оскільки Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів" передбачено інший порядок для врегулювання такої категорій спірних правовідносин, якого заявник не дотримався.
Короткий зміст вимог наведених у касаційній скарзі
У вересні 2019 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 через засоби поштового зв`язку подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 23 серпня 2019 року та залишити в силі рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 28 грудня 2016 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що вирішення судом вимоги роботодавця про оскарження рішення комісії з трудових спорів, яка заявлена позивачем як вимога про скасування рішення (без доведення обставин правомірності дій/рішення роботодавця) як вимоги працівника до роботодавця, заявленої ним за заявою до комісії по трудовим спорам призводить до правових наслідків, які не передбачені процесуальним законом:
зміна статусу позивача на статус відповідача;
зміна заявленого предмету позову на розсуд суду - з вимоги "скасувати рішення КТС" на інший спосіб, не заявлений позивачем;
зміна підстав позову на розсуд суду - із заявленої в цій справі нелегітимності створення КТС, і як наслідок, прийнятого нею рішення, на правомірність нарахування та виплати заробітної плати у заявленому розмірі;
невідповідність між особами сторін, заявленими вимогами у позовній заяві та прийнятому рішенні, зокрема, в цій справі ДП "Адміністрація морських портів України" (позивач) просило суд визнати незаконним рішення КТС (відповідача), а суд апеляційної інстанції вирішив відмовити відповідачу ОСОБА_2 у задоволенні незаявлених ним вимог до позивача ДП "Адміністрація морських портів України" про скасування наказу та виплати заробітної плати;
фактичної відмови суду вирішувати вимогу, яка заявлена позивачем, але не була предметом розгляду в комісії по трудових спорах, оскільки така вимога не може бути трансформована на вимогу працівника до роботодавця, зокрема - "зобов`язати КТС припинити протиправну діяльність".
Суд апеляційної інстанції не виконав обов`язкових вказівок, які містилися в постанові суду касаційної інстанції щодо меж заявлених позивачем вимог (зобов`язання нарахувати та виплатити заробітну плату), безпідставно розглянув вимогу про скасування наказу, яка не могла бути предметом розгляду в суді першої інстанції, оскільки оскаржуваним рішенням КТС не вирішувалося відповідне питання, що призвело до порушення частини першої статті 13, частини шостої статті 367 ЦПК України, суд дійшов помилкового висновку щодо чинності на час звернення із позовом наказу від 01 грудня 2015 року, який був скасований рішенням КТС від 16 грудня 2015 року, не застосував до спірних відносин статей 226-229 КЗпП України, якими передбачений порядок прийняття, строки оскарження та виконання рішень КТС. Постанова суду апеляційної інстанції є немотивованою, містить безпідставний висновок щодо наявності "доброї волі та беззастережної згоди працівника" на зміну тарифних ставок з огляду на оскарження відповідачем рішення КТС. У постанові відсутні будь-які посилання на норми права, якими керувався суд при розгляді трудового спору.