Постанова
Іменем України
27 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 305/2060/18
провадження № 61-18251 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача - ОСОБА_2 ;
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ; третя особа - орган опіки та піклування Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області;
представник третьої особи - Савляк Інна Іванівна;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 02 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Кондора Р. Ю., Готри Т. Ю., Мацунича М. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, 1984 року народження, ОСОБА_3, 1961 року народження, ОСОБА_4, третя особа - орган опіки та піклування Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області, про відібрання дітей та повернення їх за попереднім місцем проживання.
Позовна заява мотивована тим, що вона з ОСОБА_3, 1984 року народження, з 28 лютого 2008 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох дітей: сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач за час спільного проживання постійно влаштовував сварки, принижував її, завдавав тілесних ушкоджень, тому вони близько шести років не проживають разом. У суді триває розгляд справи про розірвання шлюбу. Протягом останніх шести років весь тягар виховання та утримання дітей лежить на ній, утримувати та виховувати дітей допомагають її батьки. Батько дітей фактично не бере участі в їх вихованні та утриманні, з`являється один-два рази на тиждень, а щоб уникнути сплати аліментів погрожує забрати дітей до себе.
Вона проживає в будинку, який належить її батькам, і пропонувала батькові дітей брати участь у вихованні дітей, однак, коли той дізнався про її намір розірвати шлюб, став забирати дітей у будь-який час доби. Батько дітей порушує їх режим, налаштовує дітей проти неї, намагається у присутності дітей її принижувати, сприяє втраті родинного зв`язку дітей із матір`ю та її близькими родичами. Відповідач повідомляв недостовірну та образливу інформацію органу опіки та піклування щодо начебто неналежного ставлення матері до виховання дітей, яка не підтвердилася.
Вона належно виконує свій обов`язок із виховання дітей, створила їм належні умови проживання по АДРЕСА_1 . Діти доглянуті, відвідують школу, вона ними опікується, відвідує різні свята та інші заходи в школі, чого не робить батько.
Однак, протягом двох тижнів, які передували зверненню до суду, відповідачі без її згоди утримують дітей у своєму будинку, не допускають її до дітей. Вона намагалася врегулювати ситуацію, проте, її зусилля виявилися марними.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд неповнолітніх: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, відібрати у відповідачів і негайно повернути їх за місцем проживання.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 28 грудня 2018 року у складі судді Ємчук В. Е. позов ОСОБА_1 задоволено. Неповнолітніх дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, і ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, відібрано у ОСОБА_3, 1984 року народження, ОСОБА_3, 1961 року народження, і ОСОБА_4, та повернуто дітей негайно за місцем проживання їх матері - ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 . Допущено негайне виконання рішення суду.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі без належних для того підстав, всупереч інтересам дітей і без згоди матері протиправно змінили місце проживання дітей, утримують їх і не надають матері можливості бачитися та спілкуватися з ними, тоді як обставин, які б свідчили, що повернення дітей до матері суперечитиме їх інтересам, встановлено не було.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 02 вересня 2019 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_3, 1984 року народження, ОСОБА_3, 1961 року народження, і ОСОБА_4 задоволено. Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 28 грудня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що діти за своєю волею, самостійно залишили місце проживання з матір`ю та пішли за батьком, який теж полишив свій будинок, до нового його місця проживання з батьком, дідусем і бабусею; діти мали підстави, про які чітко повідомили, сприймати поведінку матері, а також обстановку за своїм місцем проживання як істотно негативні, мали підстави для страху невмотивованих фізичних покарань від матері, від наслідків негативної поведінки інших осіб і т.ін., що й спонукало дітей піти від матері; факти протиправної, примусової зміни батьком місця проживання дітей, утримання їх відповідачами примусово за новим місцем проживання, перешкоджання як матері спілкуватися з дітьми, так і дітям спілкуватися та/або повернутися до матері, прояву будь-якого примусу чи насильства в цьому плані не встановлені, відповідні доводи, на які посилалася мати дітей, не знайшли свого підтвердження доказами та спростовуються наявними в справі доказами і матеріалами, такі доводи суперечать дійсним обставинам справи; діти в міру свого віку та розвитку усвідомлено висловилися однозначно проти їх повернення до матері, не бажають такого повернення, що послідовно демонструють притаманною дітям поведінкою; умови проживання дітей із батьком, дідусем і бабусею є належними як у матеріальному, так і в психоемоційному плані для дітей, діти проявляють любов до батька, інших родичів, мають відчуття сім`ї, родини. Зазначене узгоджується із висновком органу опіки та піклування від 14 червня 2019 року № 976/01.3-13, складеному на запит суду апеляційної інстанції, про недоцільність в інтересах дітей їх відібрання від батька.
Отже, дії з відібрання дітей від батька із поверненням їх до матері, тим більше фактичне відібрання потягнуть невиправдане та надмірне негативне психоемоційне навантаження на дітей із важкопрогнозованими негативними наслідками. На даному етапі стосунків між батьками, а також між батьками і дітьми, які реально склалися, відібрання дітей вочевидь суперечитиме їх інтересам, тоді як проживання дітей із відповідачами, в дружньому і сприятливому для розвитку і виховання дітей родинному середовищі, цим інтересам наразі відповідає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просила оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2019 року касаційне провадження у справі відкрито та витребувано цивільну справу № 305/2060/18 із Рахівського районного суду Закарпатської області.
У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що на час зміни батьком місця проживання дітей ними не було досягнуто 10-річного віку. Відповідно, місцем проживання дітей було місце проживання їхніх батьків по АДРЕСА_1 . Вказане місце проживання дітей було визначено на підставі закону, а тому у разі бажання батька змінити їх місце проживання, він мав звернутися до суду з позовом про визначення місця проживання дітей.
У зв`язку із самовільною зміною батьком дітей місця їхнього проживання, вона звернулася до суду з позовом на підставі статті 162 СК України про відібрання дітей і повернення їх за попереднім місцем проживання.
Зазначала, що при розгляді судом спору щодо протиправної поведінки одного з батьків при самочинній, без згоди другого з батьків зміни місця проживання дитини, висновок органу опіки та піклування не вимагається. Крім того, орган опіки та піклування прийняв висновок про недоцільність відібрання дітей від батька однобічно, виключно за наслідками обстеження умов проживання батька, зазначивши, що діти мають належні умови проживання з ним. Обстеження умов проживання матері не проводилося.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У шлюбі, який ОСОБА_3 (1984 року народження) і ОСОБА_9 уклали 20 жовтня 2007 року, народилися син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, та дочка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 8-10).
Шлюб між ними був розірваний у судовому порядку у лютому 2019 року, рішення суду про розірвання шлюбу вони не оскаржували.
На час апеляційного розгляду справи ОСОБА_3 (1984 року народження) і ОСОБА_1 близько семи років не проживають як подружжя, водночас по жовтень 2018 року проживали фактично разом із дітьми в будинку, де жили раніше сім`єю, по АДРЕСА_1 . В кінці жовтня 2018 року після конфлікту з ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_3 (1984 року народження) залишив указаний будинок і став проживати в будинку своїх батьків: ОСОБА_3 (1961 року народження) і ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 . З цього ж часу діти: ОСОБА_10 і ОСОБА_11 проживають фактично з відповідачами, окремо від матері.
Діти сторін ОСОБА_10 і ОСОБА_11 навчаються у Середньоводянській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів.
З наданих під час апеляційного розгляду справи актів державного виконавця від 30 травня 2019 року у виконавчих провадженнях № 57986302 і № 57986332 убачається, що під час виконання рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 28 грудня 2018 року про негайне відібрання дітей: ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3, і ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_2, у ОСОБА_3, 1984 року народження, ОСОБА_3, 1961 року народження, і ОСОБА_4 з будинку АДРЕСА_2 з метою повернення їх до місця проживання матері - ОСОБА_1 у будинку АДРЕСА_1, діти відмовилися залишити будинок відповідачів, чітко виявили небажання повертатися до матері, що супроводжувалося плачем та збудженою поведінкою, тому за рекомендацією психолога, з якою погодилася ОСОБА_1, в інтересах дітей виконання рішення суду було припинено.
Згідно з висновком органу опіки і піклування від 14 червня 2019 року № 976/01.3-13 "Про недоцільність відібрання малолітніх дітей та повернення їх за місцем проживання", складеного на запит суду апеляційної інстанції, розгляд питання відбувався у присутності батька дітей ОСОБА_3, дітей: ОСОБА_12 і ОСОБА_13, за відсутності матері дітей - ОСОБА_1, яка будучи повідомленою про розгляд питання участі в цьому не взяла (а.с. 200-202).
Орган опіки та піклування за наслідками обстеження умов проживання дітей з батьком, бесіди з дітьми, які висловили чітке бажання проживати з батьком і небажання повертатися до матері, вивчення матеріалів щодо виконання рішення суду про відібрання дітей, зазначив, що діти мають належні умови для проживання з батьком, за час такого проживання в їхній поведінці відбулися позитивні зміни, діти стали спокійнішими, врівноваженими, легко йдуть на контакт, а в родині панує любов, затишок і теплі відносини, дійшов висновку про недоцільність в інтересах дітей їх відібрання від батька.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.