Постанова
Іменем України
27 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 607/3439/16-ц
провадження № 61-23960св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 27 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Шевчук Г. М., Міщія О. Я., Ткача З. Є.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 06 червня 2005 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого відповідач отримала кредит в розмірі 34 452,00 дол. США у вигляді непоновлюваної кредитної лінії зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і комісією за розрахунково-касове обслуговування у розмірі 0,21 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, з кінцевим терміном повернення до 06 червня 2025 року.
Взяті на себе зобов`язання відповідач не виконувала належним чином, у зв`язку з чим у неї утворилась заборгованість перед банком в загальному розмірі 24 725,79 дол. США, що станом на дату звернення до суду еквівалентно 629 024,10 грн.
З огляду на викладені обставини банк просив суд стягнути з відповідача всю заборгованість за кредитом і відшкодувати судові витрати.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 жовтня 2016 року в задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що правові підстави для задоволення позову відсутні, оскільки відповідачем повністю виконано зобов`язання перед банком, що підтверджується аудиторським висновком.
Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 27 лютого 2017 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 жовтня 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 24 725,79 дол. США, що еквівалентно 629 024,10 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд дійшов висновку, що належних та допустимих доказів на спростування факту існування заборгованості відповідач не надала, поданий банком розрахунок є доказом розміру існуючої заборгованості за кредитним договором, тому наявні підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі, що пред`явлена банком до стягнення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано справу із суду першої інстанції.
Ухвалою цього ж суду від 03 липня 2017 року зупинено виконання рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 27 лютого 2017 року до закінчення касаційного провадження.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України (у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII) 20 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У квітні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга ОСОБА_1 аргументована тим, що суд апеляційної інстанції помилково не врахував як доказ аудиторський звіт, що наданий відповідачем, з підстав його неналежності та недопустимості. Оскаржене рішення ґрунтується виключно на розрахунку, який наданий банком, без врахування платіжних доручень про сплату кредиту, наданих відповідачем, виписки з кредитного рахунку та інших матеріалів справи.
Розрахунок заборгованості за кредитним договором, на думку відповідача, складено із порушеннями, зокрема в ньому не зазначено загальну суму сплачених відповідачем коштів, а суми які вказані, не співпадають з первинними документами (квитанціями про сплату, виписками з банківського рахунку).
Апеляційний суд безпідставно не взяв до уваги положення підпунктів "а", "б", "в" пункту 2.3.3 кредитного договору, що регламентують процес дострокового повернення суми кредиту, відсотків та комісії. Повідомлення про дострокове повернення кредиту від ПАТ КБ "Приватбанк" на адресу відповідача не направлялось та не надходило.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Суди встановили, що 06 червня 2005 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ІFN0GК00000005.
Відповідно до умов вказаного договору відповідачу надано кредит в розмірі 34 452,00 дол. США у вигляді непоновлюваної кредитної лінії зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і комісією за розрахунково-касове обслуговування у розмірі 0,21 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, з кінцевим терміном повернення до 06 червня 2025 року.
Банк свої зобов`язання за кредитним договором перед ОСОБА_1 повністю виконав, відповідач одержала кредит у розмірі 34 452,00 дол. США на придбання житла у сумі 29 000,00 дол. США та на сплату страхових платежів у сумі 5 452,00 дол. США.
Як зазначає позивач, відповідач не виконувала взяті на себе зобов`язання з повернення кредиту, сплаті відсотків та комісії за користування кредитними коштами, у зв`язку з чим станом на 02 лютого 2016 року у неї виникла заборгованість перед ПАТ КБ "ПриватБанк" в сумі 24 725,79 дол. США, що еквівалентно 629 024,10 грн, з яких: 22 480,25 дол. США - заборгованість за кредитом; 2 159,46 дол. США - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 60,90 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 25,18 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.
Відповідно до договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідач повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.
Згідно з договором, у випадку порушення зобов`язань за кредитним договором, відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.