Постанова
Іменем України
27 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 221/3687/18
провадження № 61-9648св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - військова частина А 0666,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Мальцевої Є. Є., Биліни Т. І., Баркова В. М.,
від 02 червня 2020 року.
Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до військової частини А 0666 про відшкодування втраченого заробітку.
Позовна заява мотивована тим, що вироком Волноваського районного суду Донецької області від 30 листопада 2017 року у справі № 221/5244/17 старший прапорщик військової частини А0666 ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, йому призначено покарання у вигляді трьох років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами та звільнено від призначеного покарання на підставі Закону України "Про амністію в 2016 році". Позивач вказував, що він є потерпілим від вказаного злочину, внаслідок винних необережних дій ОСОБА_2 йому спричинені тілесні ушкодження у вигляді забійної рани лівої гомілки, відкритого осколкового перелому кісток лівої гомілки зі зміщенням, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння. У зв`язку із отриманими травмами йому встановлена друга група інвалідності з 20 грудня 2017 року по 01 січня 2019 року. Вважав, що військова частина А 0666 на підставі статей 1187, 1195 та 1197 ЦК України зобов`язана відшкодувати йому втрачений заробіток за період з 20 грудня 2017 року по 01 січня 2019 року.
Посилаючись на зазначені обставини, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь втрачений заробіток за період з 20 грудня 2017 року по 01 січня 2019 року, розмір якого щомісяця складає 6 659, 28 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Волноваського районного суду Донецької області, у складі судді Безрук Т. В., від 20 червня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з військової частини А 0666 на користь ОСОБА_1 втрачений заробіток за період з 20 грудня 2017 року по 01 січня 2019 року у розмірі 223 380 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що військова частина А 0666 несе відповідальність за спричинення йому травм, що потягнуло втрату постійного заробітку, ці обставини також встановлені вироком суду. Посилаючись на положення статті 1195, частину першу статті 1197 ЦК України, районний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з військової частини втраченого потерпілим внаслідок каліцтва заробітку, виходячи із втрати загальної працездатності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 02 червня 2020 року апеляційну скаргу військової частини А 0666 задоволено. Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 20 червня 2019 року скасовано. У позові ОСОБА_1 відмовлено.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що військова частина А 0666 є належним відповідачем за вимогами ОСОБА_1 . Однак, апеляційний суд не погодився із районним судом у частині стягнення з відповідача на користь позивача суми втраченого заробітку, оскільки суд не встановив усіх необхідних складових для визначення втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню. Апеляційний суд зазначив, що висновки районного суду про те, що позивач у зазначений в позові період був повністю непрацездатним є помилковим та таким, що не узгоджується із наявними в матеріалах справи доказами, а тому визначення судом розміру втраченого позивачем заробітку за цей період є передчасним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України) та порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок неналежного дослідження судом зібраних
у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив клопотання позивача про виклик судових експертів для надання пояснень. Також, на думку заявника, висновок експертизи не містить відповіді на поставлене судом питання про визначення розміру стійкої (постійної) втрати загальної працездатності за період з 20 грудня 2017 року по 01 січня 2019 року. ОСОБА_1 вказує, що він у вказаний період він перебував на лікуванні, що свідчить про втрату 100 % працездатності.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Вироком Волноваського районного суду Донецької області від 30 листопада 2017 року у справі № 221/5244/17 старший прапорщик військової частини А 0666 ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, йому призначено покарання у вигляді трьох років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами та звільнено від призначеного покарання на підставі Закону України "Про амністію в 2016 році".
Вироком встановлено, що 04 вересня 2017 року старший прапорщик бригади військової частини А 0666 польової пошти В0095
ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Nissan Patrol, військовий номер НОМЕР_1, порушив правила безпеки дорожнього руху, встановлені
пунктами 10.1, 16.13 Правил дорожнього руху, і скоїв зіткнення з моторолером MUSSTANG без реєстраційного номеру під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 спричинено тілесні ушкодження у вигляді забійної рани підборіддя зліва, лівого колінного суглоба, забійної рани гомілки, відкритого осколкового перелому кісток лівої гомілки зі зміщенням, які у своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент заподіяння.
Легковий автомобіль "Nissan Patrol", кузов НОМЕР_2, був переданий військовій частині А 0666 на тимчасове використання як гуманітарна допомога у 2016 році. Відповідно до наказу командира військової частини від 21 червня 2016 року № 1548 автомобіль введено в експлуатацію, присвоєно військовий номер НОМЕР_1 та закріплено за заступником командира частини полковником ОСОБА_3 . Відповідно до наказу керівника сил АТО від 24 червня 2016 року № 542, заявки командира частини від 24 червня 2016 року № 26 автомобіль 27 серпня 2016 року був тимчасово поставлений на облік та 10 травня 2017 року був знятий з обліку у відділенні військової інспекції безпеки дорожнього руху Луганського зонального відділу Військової служби правопорядку.
Старший прапорщик ОСОБА_2 в період з 16 червня 2017 року по 17 жовтня 2017 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції в районі міста Волноваха у військовій частині А 0666.
Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії
м. Маріуполя від 20 грудня 2017 року ОСОБА_1 встановлена друга група інвалідності з 20 грудня 2017 року до 01 січня 2019 року. У довідці зазначена причина інвалідності позивача: загальне захворювання - патологія опорно-рухового апарату, заборонена тяжка фізична праця, праця з тривалою ходою, тривале перебування на ногах, дозволено працювати вахтером, комірником, черговим приміщень.
Висновком судової комісійної медичної експертизи від 03 квітня 2020 року № 15, складеним комунальним закладом охорони здоров`я "Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи", встановлено, що тілесні ушкодження, отримані ОСОБА_1 в результаті дорожньо-транспортної пригоди 04 вересня 2017 року, знаходяться в причинному зв`язку із встановленою йому 20 грудня 2017 року групою інвалідності. У експертів відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 в момент дорожньо-транспортної пригоди виконував свої трудові обов`язки. Станом на 20 грудня 2017 року визначити розмір стійкої (постійної) втрати загальної працездатності у ОСОБА_1 неможливо, оскільки загоєння перелому не відбулось та тривав процес лікування.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у 2018 році лікування позивача продовжувалося, і на час апеляційного розгляду справи тривало.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За змістом частини першої статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (частина перша статті 1188 ЦК України).