Постанова
Іменем України
27 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 161/14225/19
провадження № 61-8917св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - комунальний заклад "Спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву плавання Луцької міської ради",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу комунального закладу "Спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву плавання Луцької міської ради" на постанову Волинського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Карпук А. К., Осіпука В. В., Здрилюк О. І., від 14 травня 2020 року.
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до комунального закладу "Спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву плавання Луцької міської ради"
(далі - КЗ "СДЮСШОР") про визнання незаконним та скасування наказу
про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку
за час вимушеного прогулу.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 02 вересня 2013 року він був призначений на посаду тренера-викладача КЗ "СДЮСШОР" згідно наказу № 62. 25 липня 2019 року його було звільнено з посади наказом директора КЗ "СДЮСШОР" відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогул (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Позивач стверджував, що його звільнено незаконно, оскільки з тексту наказу про звільнення слідує, що підставою для цього стали акти про його відсутність на робочому місці, які складались з 08 липня 2019 року по 15 липня 2019 року. Однак його посада не передбачає робочого місця, а положення пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України регламентують можливість розірвання власником або уповноваженим органом трудового договору, укладеного з працівником на невизначений строк лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. ОСОБА_1 вказував, що у зв`язку з канікулярним періодом заняття проводились по індивідуальному плану лише з двома дітьми за усним погодженням директора КЗ "СДЮСШОР" ОСОБА_2 на базі спортклубу " SportLife ". Крім того, наказ про звільнення є незаконним, оскільки виданий не директором КЗ "СДЮСШОР" ОСОБА_2, а заступником директора з адміністративно-господарської роботи ОСОБА_3, тобто не уповноваженою особою. Разом з тим, всупереч вимогам колективного договору та трудового законодавства, представник колективу ОСОБА_4 своєї згоди на його звільнення не надавала.
Із урахуванням зазначеного, позивач просив позов задовольнити, визнати незаконним та скасувати наказ КЗ "СДЮСШОР" від 23 липня 2019 року № 104-к "Про звільнення ОСОБА_1 ", поновити його на посаді тренера-викладача КЗ "СДЮСШОР" з 25 липня 2019 року, стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області, у складі судді Черняка В. В., від 05 грудня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач допустив прогул без поважних причин, про що складено відповідні акти про відсутність працівника на роботі, а тому його звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України є законним. Доводи позивача про те, що наказ про звільнення підписаний неуповноваженою особою, визнані безпідставними, оскільки заступник директора з адміністративно-господарської роботи ОСОБА_3 виконував обов`язки директора на період відпустки останнього.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 14 травня 2020 року
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 грудня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ КЗ "СДЮСШОР" № 104-к від 23 липня 2019 року "Про звільнення ОСОБА_1 ". Поновлено ОСОБА_1 на посаді тренера-викладача КЗ "СДЮСШОР" з 25 липня 2019 року. Стягнуто з КЗ "СДЮСШОР" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26 липня 2019 року по 14 травня 2020 року у розмірі 87 350, 45 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 не заперечував того, що він у період, зафіксований в актах про відсутність працівника на роботі з 08 липня 2019 року по 15 липня 2019 року, не перебував на території КЗ "СДЮСШОР", оскільки проводив тренування з вихованцями спортивної школи у спортивному клубі "SportLife", і з цих причин не проставляв свій підпис про початок і закінчення робочого часу у журналі обліку робочого часу. Позивач виконував свої посадові обов`язки та проводив тренування на підставі індивідуального графіку занять із ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, а після від`їзду останнього, лише із ОСОБА_5 з 08 липня 2019 року по 15 липня 2019 року.
Матеріали справи не містять доказів вчинення позивачем прогулів без поважних причин у період з 08 липня 2019 року по 15 липня 2019 року, що вказує на звільнення позивача без законної підстави, а тому наказ в. о. директора КЗ "СДЮСШОР" від 23 липня 2019 року № 104-к "Про звільнення ОСОБА_1 " визнано незаконним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі КЗ "СДЮСШОР"просить скасувати постанову Волинського апеляційного суду від 14 травня 2020 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначив порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального
і процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої
статті 389 ЦПК України), а також не дослідив належним чином зібрані
у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Заявник стверджує, що згідно розкладу занять КЗ "СДЮСШОР" на 2018- 2019 навчальні роки тренер-викладач ОСОБА_1 зобов`язаний був працювати щоденно. У зв`язку із відсутністю позивача на роботі з 08 по 15 липня 2019 року тренувальний процес для 8 спортсменів (вихованців) було фактично зірвано. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б засвідчували факт узгодження ОСОБА_1 з керівництвом спортивної школи місця чи години проведення занять поза межами приміщення КЗ "СДЮСШОР". Також не доведено наявності усної згоди директора КЗ "СДЮСШОР" на проведення занять поза межами спортивної школи. Відповідно до визначених посадових обов`язків тренер-викладач ОСОБА_1 мав тижневе навантаження 26 годин на тиждень з розрахунку тренування 8 вихованців. До посадових обов`язків позивача віднесено навчання та тренування саме групи вихованців, а не одного чи двох спортсменів та в межах відповідного тижневого навантаження. Апеляційним судом не надано належної оцінки актам про відсутність позивача на роботі, складеним уповноваженою комісією у період з 08 по 15 липня 2019 року. КЗ "СДЮСШОР" вказав, що судом апеляційної інстанції залишено поза увагою висновки Верховного Суду, висловлені у постановах у справах № 307/3569/16-ц, № 489/1609/17, № 662/959/16-ц, № 459/2618/17, № 759/10569/16-ц.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до КЗ "СДЮСШОР" про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильного по суті судового рішення апеляційного суду, який правильно встановив обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Суть касаційної скарги зводиться лише до переоцінки доказів у справі, яким апеляційний суд надав належну оцінку.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1, виданої 01 листопада 2002 року, на підставі наказу № 62 він призначений на посаду тренера-викладача КЗ "СДЮСШОР" 02 вересня 2013 року.
Пунктами 3.2.1, 3.3.3 колективного договору, укладеного між адміністрацією та трудовим колективом КЗ "СДЮСШОР" на 2017-2020 роки, передбачено обов`язок керівництва здійснювати контроль за виконанням договору і забезпечувати виконання працівниками правил внутрішнього трудового розпорядку та трудової дисципліни, а працівника - виконувати правила трудової дисципліни та дотримуватися режиму робочого часу.
Відповідно до пунктів 6.1.6, 6.1.7 колективного договору та пункту 3.5 правил внутрішнього трудового розпорядку для тренерів-викладачів встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. Час початку і закінчення навчально-тренувальних занять в групах визначається згідно розкладу занять, який затверджується директором КЗ "СДЮСШОР". В межах робочого часу тренери-викладачі повинні вести всі види навчально-методичної роботи відповідно до посади та навчального плану.
Залишення працівником робочого місця без дозволу безпосереднього керівника не допускається.
Зазначені положення кореспондуються з пунктами 7.1 - 7.3 посадової інструкції тренера-викладача КЗ "СДЮСШОР" ОСОБА_1 .
Згідно доповідної записки адміністратора ОСОБА_7 від 08 липня 2019 року тренер-викладач ОСОБА_1 08 липня 2019 року не здійснив відповідний запис в книзі реєстрації початку і закінчення робочого часу в КЗ "СДЮСШОР" та на робочому місці протягом дня вона його не бачила.
08 липня 2019 року наказом директора КЗ "СДЮСШОР" була створена комісія щодо факту відсутності працівника на робочому місці.
В період з 08 липня 2019 року по 15 липня 2019 року комісією КЗ "СДЮСШОР" складені акти про відсутність працівника - тренера-викладача ОСОБА_1 на роботі.
Тренеру-викладачу ОСОБА_1 адресовано лист КЗ "СДЮСШОР" за № 2-04/29 від 09 липня 2019 року щодо повідомлення причин відсутності на робочому місці з 08 липня 2019 року по 09 липня 2019 року. Вказаний лист не було вручено ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю його за місцем реєстрації - квартира АДРЕСА_1 .
На підставі наказу № 104-к від 23 липня 2019 року та запису в трудовій книжці ОСОБА_1 звільнено з посади відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України з 25 липня 2019 року.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 05 липня 2019 року ОСОБА_1 подав заяву на ім`я директора КЗ "СДЮСШОР" про намір проводити заняття по підготовці дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до чемпіонату світу згідно з індивідуальним планом на базі спортклубу " SportLife ". У судовому засіданні позивач пояснив, що для занять на базі спортивного клубу батьки дітей придбали абонемент на відвідування басейну. Така потреба виникла у зв`язку з тим, що у басейні спортивної школи була спущена вода, а тренування плавців у спортзалі є неефективним. Заняття у літній період на базі інших закладів, які мають басейни, в школі практикується щороку.
ОСОБА_1 вказав, що цю заяву він передав своєму безпосередньому керівнику - завучу ОСОБА_10, який не заперечував щодо продовження підготовки вихованців на базі приватного спортклубу. Усну згоду також надав директор, сказавши, щоб він написав заяву. У період з 08 по 15 липня 2019 року він проводив заняття у спортклубі. Протягом цього часу йому не телефонували з роботи, не цікавилися, чому він не в спортшколі. Лише 15 липня 2019 року його повідомили, що він повинен проводити заняття в КЗ "СДЮСШОР", тому з вечірніх годин 15 липня 2019 року та у наступні дні він уже проводив заняття у спортивній школі.
Згідно пояснювальної записки в. о. директора з НТО ОСОБА_10, заява позивача про проведення тренувань на базі спортклубу " SportLife ", який розташований поруч КЗ " СДЮСШОР ", розписана йому до виконання, але він із запізненням - лише 17 липня 2019 року звернув увагу на те, що директор у резолюції, адресованій йому - завучу ОСОБА_10, вказав продовжувати тренування у спортивній школі. Згідно змісту пояснювальної записки завуч ОСОБА_10 вбачає свою вину у тому, що не повідомив тренера ОСОБА_1 про відсутність письмового погодження директора на проведення занять із вихованцями в спортивному клубі.
Факт того, що позивач виконував свої посадові обов`язки та проводив тренування з вихованцями на базі спортклубу " SportLife " у період з 08 по 15 липня 2019 року підтверджується показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, допитаних апеляційним судом у судовому засіданні в присутності їх батьків. Свідок ОСОБА_11 пояснив, що після спускання води у басейні КЗ "СДЮСШОР" він двічі на день - вранці і ввечері упродовж двох годин тренувався у басейні спортклубу "SportLife" з тренером ОСОБА_1 . Згідно показів свідка ОСОБА_8 з ним проведене лише одне ранкове заняття 08 липня 2019 року, оскільки в обідню пору цього дня він відбув на спортивні збори в інше місто.
Допитана у суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_12, яка протягом 2015 - 2019 років працювала тренером з плавання у КЗ "СДЮСШОР", пояснила, що в спортивній школі неодноразово практикувалась така організація роботи, що у період, коли спускалась вода у басейні, тренери або адміністрація спортшколи домовлялись із іншими закладами, де є басейни, про можливість проведення занять на воді з вихованцями. Оскільки проживає недалеко від спортивного клубу, у вечірні та ранішні часи бачила крізь скляні вікна, що ОСОБА_10 перебуває у басейні спортклубу "SportLife".
Свідок ОСОБА_13 повідомила, що вони з ОСОБА_1 - колеги, перебувають в дружніх відносинах. При спілкуванні ОСОБА_1 їй розказував про проведення тренувань на базі спортклубу " SportLife " у зв`язку з відсутністю води в їхньому басейні.
Свідок ОСОБА_3 (заступник директора з адміністративно-господарської роботи) зазначив, що 08 липня 2019 року після 09:00 год. його викликав директор і повідомив про доповідну записку ОСОБА_7 (адміністратора басейну) про відсутність працівника ОСОБА_1 на роботі. Того ж дня була створена комісія щодо даного факту, членом якої був і він. Комісія вивчила питання, склала акт про відсутність ОСОБА_1 на роботі від 08 липня 2019 року. На роботу ОСОБА_1 вийшов 16 липня 2019 року. За період його відсутності були складені інші акти. Від дачі пояснень щодо причин відсутності ОСОБА_1 відмовився, в т. ч. і на зборах трудового колективу. У зв`язку з перебуванням директора ОСОБА_2 з 22 липня 2019 року у відпустці, покладення виконання обов`язків директора на нього, наказ про звільнення ОСОБА_1 23 липня 2019 року підписано саме ним.
Свідок ОСОБА_7 - адміністратор КЗ "СДЮСШОР" повідомила, що вона, як відповідальна особа за ведення журналу реєстрації початку і закінчення робочого часу, 08 липня 2019 року, прийшовши на роботу, зауважила відсутність підпису ОСОБА_1 про прихід на роботу. Оскільки вона несе особисту відповідальність за об`єктивність ведення журналу, нею була написана доповідна на адресу директора про цей факт.