ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 554/6777/17
провадження № 61-19494св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Головуючого - Антоненко Н. О. (суддя-доповідач),
суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Новосанжарського районного нотаріального округу Полтавської області Семиволос Олег В`ячеславович,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2017 року в складі судді Гальонкіної Ю. С., та на постанову апеляційного суду Полтавської області від 08 лютого 2018 року в складі колегії суддів Карпушина Г. Л. Кузнєцової О. Ю., Триголова В. М.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 і просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, учинений 26 травня 2016 року приватним нотаріусом Новосанжарського районного нотаріального округу Полтавської області Семиволос О. В., зареєстрований за № 623, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 533 991,1 грн боргу за договором позики від 24 березня 2015 року, укладеним між сторонами.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 указував, що 24 березня 2015 року між ним і ОСОБА_2 укладений договір позики, відповідно до умов якого він отримав у борг 500 000 грн строком до 31 грудня 2015 року.
У січні 2017 року позивач дізнався про те, що 02 червня 2016 року постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Полтави ГТУЮ в Полтавській області Дукою О. С. відкрите виконавче провадження № 51270820 про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 боргу за договором позики в розмірі 533 991,1 грн на підставі до виконавчого напису, вчиненого 26 травня 2016 року приватним нотаріусом Новосанжарського районного нотаріального округу Полтавської області Семиволос О. В. за реєстровим номером 623, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 533 991,1 грн боргу, з яких 500 000 грн - сума позики, 2 700 грн - витрати, пов`язані з учиненням виконавчого напису, 25 250 грн - сума боргу, нарахована відповідно до індексу інфляції за час прострочення повернення позики, 6 041,10 грн - 3 % річних за прострочення виконання зобов`язання за період з 01 січня 2016 року по 26 травня 2016 року.
Позивач уважав, що виконавчий напис учинений із порушенням вимог закону та порядку його вчинення, оскільки заборгованість не була безспірною, оскільки доказом на підтвердження безспірності вимог може бути лише документ, яким боржник визнає суму заборгованості перед кредитором, однак нотаріус цього не перевірив, а надані відповідачкою документи не свідчили про безспірність боргу.
ОСОБА_1 указував, що виконавчий напис учинений без повідомлення боржника про наявність боргу та вчинення виконавчого напису.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 подала нотаріусу всі необхідні документи для вчинення виконавчого напису, й нотаріус при його вчиненні перевірив безспірність заборгованості за затвердженим Кабінетом Міністрів України переліком
Додатковим рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 27 грудня 2017 року Октябрський районний суд м. Полтави стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 640 грн судового збору.
Суд першої інстанції виходив із того, що питання про розподіл судових витрат не було вирішене при ухваленні рішення по суті, а тому наявні правові підстави для ухвалення додаткового рішення.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Постановою апеляційного суду Полтавської області від 08 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2017 року - без змін.
Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та на підставі належних і допустимих доказів дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що ні нотаріус, ні позикодавець не зобов`язані повідомляти боржника письмово про вчинення виконавчого напису за договором позики; ні умовами договору, ні вимогами закону таких дій не передбачено. Умовами договору позики було передбачено, що повернення грошових коштів повинно відбутися до 31 грудня 2015 року шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позикодавця, чого боржник не зробив, а у випадку невиконання позичальником зобов`язань за договором позикодавець мав право звернути стягнення на грошові кошти на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Додатковою постановою апеляційного суду Полтавської області від 22 березня 2018 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задоволено, ухвалено додаткову постанову, якою стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5000 грн витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем у зв`зязку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що витрати на правничу допомогу, понесені ОСОБА_2 у суді апеляційної інстанції, необхідно покласти на ОСОБА_1 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У березні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2017 року та на постанову апеляційного суду Полтавської області від 08 лютого 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2017 року та постанови апеляційного суду Полтавської області від 08 лютого 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2020 року дана справа призначена до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2020 року вказана справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики з урахуванням таких аспектів розгляду справ про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню: процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису; етапи процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису, а також вирішення питання про те, яку редакцію Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, необхідно застосовувати при вирішення спорів про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню, а тому справа містить виключну правову проблему і її вирішення необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2020 року повернуто справу на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2020 року заяву колегії суддів Крата В. І., Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. про самовідвід від участі в розгляді даної справи задоволено, справу передано на повторний автоматизований розподіл.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати оскаржувані судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що нотаріус не перевірив чи забезпечується захист прав боржинка та не з`ясував чи наявні в нього заперечення щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.
Позивач указував, що суди не надали оцінки діям нотаріуса, які свідчать не тільки про неможливість вчинення виконавчого напису за відсутності безспірності, а й про безпідставне збільшення суми заборгованості та неправильне визначення суми боргу та незаконне включення до виконавчого напису грошових коштів.
Відзив на касаційну скаргу
У травні 2018 року ОСОБА_2 надала відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржені рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
У лютому 2019 року ОСОБА_2 подала заяву, в якій заперечувала проти задоволення касаційної скарги.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 24 березня 2015 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладений договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Новосанжарського районного нотаріального округу Полтавської області Семиволосом О. В., за яким ОСОБА_2 передала у власність ОСОБА_1 500 000 грн, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути ОСОБА_2 ці кошти без нарахування процентів до 31 грудня 2015 року.
Відповідно до пунктів 5, 7, 8 договору позики позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми на банківський рахунок позикодавця в ПАТ "Креді Агріколь Банк".
У разі прострочення виконання зобов`язання позичальником за договором позики позичальник зобов`язується сплатити позикодавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
У випадку невиконання позичальником зобов`язання за цим договором він може бути поданий до стягнення. Звернення стягнення здійснюється у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або в судовому порядку.
ОСОБА_1 у встановлений у договорі строк грошові кошти ОСОБА_2 не повернув та не перерахував їх на банківський рахунок позикодавця в ПАТ "Креді Агріколь Банк".