Постанова
Іменем України
19 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 200/9208/16-ц
провадження № 61-27481св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Застройщик",
відповідачі: ОСОБА_1, Товариство з обмеженою відповідальністю "Интерсат",
третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк Маргарита Миколаївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 18 квітня 2017 року у складі судді Єлісєєвої Т. Ю. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2018 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Черненкової Л. А., Пономарь З. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, заперечень на позов і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Застройщик" (далі - ТОВ "Застройщик") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Интерсат" (далі - ТОВ "Интерсат"), третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк М. М. (далі - ПН ДМНО Ярмолюк М. М.), про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним, витребування його з незаконного володіння, скасування рішень про державну реєстрацію, посилаючись на те, що згідно з реєстраційним посвідченням, виданим 11 грудня 1997 року Дніпропетровським бюро технічної інвентаризації на підставі рішення виконкому Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 19 червня 1997 року № 970/25, та договором купівлі-продажу нерухомого майна від 12 грудня 2011 року, укладеним між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аструм Люкс" (далі - ТОВ "Аструм Люкс"), воно було власником нерухомого майна, а саме магазину літ. Л-1, торгівельні павільйони літ. Л1-1, Л2-1, Л3-1, за адресою: АДРЕСА_1 . У лютому 2016 року йому стало відомо, що заочним рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 12 серпня 2014 року у справі № 200/11829/14-ц було задоволено зустрічний позов ТОВ "Интерсат" до ОСОБА_2, ТОВ "Застройщик" про визнання права власності, визнано за ТОВ "Интерсат" право власності на вищевказане нерухоме майно, скасовано реєстрацію права власності на нього за ТОВ "Застройщик". 24 липня 2015 року ПН ДМНО Ярмолюк М. М. зареєструвала право власності на зазначене майно за ТОВ "Интерсат". В подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 01 жовтня 2015 року, укладеного між ТОВ "Интерсат" та ОСОБА_1, посвідченого ПН ДМНО Ярмолюк М. М., право власності на вищевказане нерухоме майно було зареєстровано за ОСОБА_1 . Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2016 року у справі № 200/11829/14-ц апеляційну скаргу ТОВ "Застройщик" було задоволено частково, заочне рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 12 серпня 2014 року в частині задоволення зустрічного позову ТОВ "Интерсат" до ОСОБА_2, ТОВ "Застройщик" про визнання права власності скасовано, провадження у справі закрито. Таким чином, внаслідок незаконних дій відповідачів - ТОВ "Интерсат" та ОСОБА_1 майно вибуло з його володіння поза його волею. Враховуючи викладене, ТОВ "Застройщик" просило:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна - магазину літ. Л-1, торгівельні павільйони літ. Л1-1, Л2-1, Л3-1, за адресою: АДРЕСА_1, укладений 01 жовтня 2015 року між ТОВ "Интерсат" та ОСОБА_1, посвідчений ПН ДМНО Ярмолюк М. М.
- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ТОВ "Застройщик" вищевказане нерухоме майно;
- скасувати рішення ПН ДМНО Ярмолюк М. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, індексний номер - 23137622 від 24 липня 2015 року 15:43:12, номер запису про право власності - 10547724, дата, час державної реєстрації - 24 липня 2015 року 15:28:07;
- скасувати рішення ПН ДМНО Ярмолюк М. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, індексний номер - 24959255 від 01 жовтня 2015 року 17:52:08, номер запису про право власності - 11428679, дата, час державної реєстрації - 01 жовтня 2015 року 17:44:30.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Бутко Д. О. заперечив проти позову, посилаючись на те, що ТОВ "Застройщик" не було стороною оспорюваного договору купівлі-продажу нерухомого майна і заявлені ним вимоги про визнання недійсним цього правочину та витребування майна з незаконного володіння не відповідають способам захисту, передбаченим Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), а також є взаємовиключними. Вимоги про скасування рішень ПН ДМНО Ярмолюк М. М. є похідними від вищевказаних вимог і не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки стосуються публічно-правового спору та мають розглядатися в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічними позовами, який уточнила у процесі розгляду справи, до ТОВ "Застройщик", треті особи: ТОВ "Интерсат", ПН ДМНО Ярмолюк М. М., про визнання права власності, посилаючись на те, що вона набула право власності на спірне нерухоме майно у спосіб, не заборонений законом, а саме на підставі договору купівлі-продажу від 01 жовтня 2015 року, укладеного між нею ТОВ "Интерсат", посвідченого ПН ДМНО Ярмолюк М. М. Оскільки ТОВ "Застройщик" не визнає її право власності на вищевказане майно, то ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на магазин літ. Л-1, торгівельні павільйони літ. Л1-1, Л2-1, Л3-1, за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 18 квітня 2017 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ "Застройщик", треті особи: ТОВ "Интерсат", ПН ДМНО Ярмолюк М. М., про визнання права власності залишено без розгляду.
Заочним рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 18 квітня 2017 року позовні вимоги ТОВ "Застройщик" до ОСОБА_1, ТОВ "Интерсат", третя особа - ПН ДМНО Ярмолюк М. М., про визнання договору купівлі-продажу недійсним та застосування наслідків його недійсності задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна - магазину літ. Л-1, торгівельні павільйони літ. Л1-1, Л2-1, Л3-1, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, укладений 01 жовтня 2015 року між ТОВ "Интерсат" та ОСОБА_1, посвідчений ПН ДМНО Ярмолюк М. М. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ТОВ "Застройщик" нерухоме майно - магазин літ. Л-1, торгівельні павільйони літ. Л1-1, Л2-1, Л3-1, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Скасовано рішення ПН ДМНО Ярмолюк М. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: індексний номер: 23137622 від 24 липня 2015 року 15:43:12, номер запису про право власності: 10547724, дата, час державної реєстрації: 24 липня 2015 року 15:28:07. Скасовано рішення ПН ДМНО Ярмолюк М. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 24959255 від 01 жовтня 2015 року 17:52:08, номер запису про право власності: 11428679, дата, час державної реєстрації: 01 жовтня 2015 року 17:44:30. Стягнуто з ТОВ "Интерсат" на користь ТОВ "Застройщик" судовий збір в розмірі 689 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Застройщик" судовий збір в розмірі 689 грн.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ТОВ "Интерсат" набуло право власності на спірне майно на підставі заочного рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 12 серпня 2014 року у справі № 200/11829/14-ц, яке в подальшому було скасоване ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2016 року. ТОВ "Интерсат" достовірно знало про те, що нерухоме майно - магазин літ. Л-1, торгівельні павільйони літ. Л1-1, Л2-1, Л3-1, за адресою: АДРЕСА_1, вибуло з володіння позивача протиправно, однак вчинило оспорюваний правочин, що свідчить про його невідповідність вимогам законодавства і необхідність визнання його недійсними із застосуванням наслідків недійсності.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 18 квітня 2017 року скасовано, справу повернуто до того ж суду для продовження розгляду.
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 18 квітня 2017 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У квітні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 18 квітня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи, не дослідили в повному обсязі доказів і не звернули уваги на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 18 січня 2017 року у справі № 6-2723цс16, згідно з якою одночасне пред`явлення віндикаційного та негаторного позову, тобто одночасне застосування статей 215, 216, 388 ЦК України є помилковим. Оскільки віндикаційний і негаторний позови вважаються взаємовиключними, то суди неправильно застосувалинаведені норми матеріального права. Також суди не врахували, що за правовстановлюючими документами на спірне нерухоме майно ТОВ "Застройщик" є власником цього майна площею 342,3 кв.м, однак оскаржує договір купівлі-продажу, укладений 01 жовтня 2015 року між нею та ТОВ "Интерсат", предметом якого є майно площею 464,4 кв.м. В матеріалах справи відсутні журнали чи протоколи судових засідань від 06 та 18 квітня 2017 року. Вона не була повідомлена про розгляд справи, призначений місцевим судом на вказані дати. Оскільки ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2017 року її апеляційну скаргу було задоволено частково та скасовано ухвалу Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 18 квітня 2017 року з направленням зустрічного позову для розгляду до суду першої інстанції, то апеляційний суд безпідставно та необґрунтовано відмовив в задоволенні її апеляційної скарги на заочне рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 18 квітня 2017 року.
У червні 2018 року ТОВ "Застройщик" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, зазначивши про їх законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 29 травня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська.
21 червня 2018 року справа № 200/9208/16-ц надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною другою статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, третьої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав..
За змістом статті 213 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції (далі - ЦПК України 2004 року), та статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 214 ЦПК України 2004 року та частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно з частиною першою статті 367, частиною першою статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в повній мірі не відповідають.
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Судами встановлено, що відповідно до реєстраційного посвідчення на об`єкти нерухомого майна, що належать юридичним особам, виданого 11 грудня 1997 року Дніпропетровським бюро технічної інвентаризації на підставі рішення виконкому Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 19 червня 1997 року №970/25, за ТОВ "Застройщик" було зареєстровано магазин літ. А-1 загальною площею 252,9 кв.м по АДРЕСА_1 .
В подальшому за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 12 грудня 2011 року, укладеним між ТОВ "Застройщик" та ТОВ "Аструм Люкс", посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хоміч О. М. та зареєстрованим в реєстрі за № 2240, ТОВ "Аструм Люкс" продало ТОВ "Застройщик" приміщення торгівельного павільйону літ. Л.-1 загальною площею 45,2 кв.м, торгівельний павільйон літ. Л2-1 загальною площею 21,7 кв.м, торгівельний павільйон літ. Л3-1 загальною площею 22,5 кв.м по АДРЕСА_1 .
Заочним рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 12 серпня 2014 року у справі № 200/11829/14-ц позовну заяву ОСОБА_2 до ТОВ "Интерсат" про визнання права власності залишено без задоволення, а зустрічну позовну заяву ТОВ "Интерсат" до ОСОБА_2, ТОВ "Застройщик" про визнання права власності задоволено. Визнано недійсною реєстрацію права власності за ТОВ "Застройщик" на магазин літ. А-1, тамбур літ. а-1 загальною площею 375 кв.м, тамбур літ. а1-1, ганок літ. а4, ганок літ. а5, торгівельний павільйон літ. Л1-1 загальною площею 45,2 кв.м, торгівельний павільйон літ. Л2-1 загальною площею 21,7 кв.м, торгівельний павільйон літ. Л3-1 загальною площею 22,5 кв.м, що розташовані по АДРЕСА_1 . Визнано за ТОВ "Интерсат" право власності на зазначене нерухоме майно.
24 липня 2015 року ПН ДМНО Ярмолюк М. М. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і зареєструвала в Державному реєстрі речових прав за ТОВ "Интерсат" право власності на магазин та торгівельні павільйони, що розташовані по АДРЕСА_1 .
За договором купівлі-продажу нерухомого майна від 01 жовтня 2015 року, укладеним між ТОВ "Интерсат" та ОСОБА_1, посвідченим ПН ДМНО Ярмолюк М. М. та зареєстрованим в реєстрі за № 1782, ТОВ "Интерсат" продало ОСОБА_1 вищевказане нерухоме майно.
01 жовтня 2015 року ПН ДМНО Ярмолюк М. М. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і зареєструвала в Державному реєстрі речових прав за ОСОБА_1 право власності на магазин та торгівельні павільйони, що розташовані по АДРЕСА_1 .
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2016 року у справі № 200/11829/14-ц апеляційну скаргу ТОВ "Застройщик" було задоволено частково, заочне рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 12 серпня 2014 року в частині задоволення зустрічного позову ТОВ "Интерсат" до ОСОБА_2 , ТОВ "Застройщик" про визнання права власності скасовано та закрито провадження у справі в цій частині. В іншій частині заочне рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 12 серпня 2014 року залишено без змін.
Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ "Застройщик" посилалося на статті 203, 215, 321, 330, 388 ЦК України та просило скасувати рішення ПН ДМНО Ярмолюк М. М. від 24 липня 2015 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яким право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано за ТОВ "Интерсат", визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 01 жовтня 2015 року, укладений між ТОВ "Интерсат" та ОСОБА_1, посвідчений ПН ДМНО Ярмолюк М. М., скасувати рішення ПН ДМНО Ярмолюк М. М. від 01 жовтня 2015 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яким право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_1, а також витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на свою користь спірне нерухоме майно.