Постанова
Іменем України
19 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 127/20754/17
провадження № 61-42972св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Бєла Оксана Миколаївна, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зінченка Андрія Анатолійовича на постанову Апеляційного суду Вінницької області від 18 липня 2018 року у складі колегії суддів: Матківської М. В., Марчук В. С., Сопруна В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, доприватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Бєлої О. М. (далі - ПН ВМНО Бєла О. М.), Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, посилаючись на те, що 11 травня 2005 року між ним та банком було укладено кредитний договір № VIH0GF02020555, а в забезпечення виконання зобов`язань за цим договором - нотаріально посвідчений договір іпотеки, за умовами якого він передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 . 19 лютого 2007 року між Закритим акціонерним товариством Комерційним Банком "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк), яке змінило назву на ПАТ КБ "ПриватБанк", та компанією "Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ" було укладено договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договорами про іпотечні кредити, згідно з яким "Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ" придбало в ЗАТ КБ "ПриватБанк" право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, про що до державного реєстру іпотек було внесено відповідні зміни. 14 квітня 2016 року між компанією "Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ", ПАТ КБ "ПриватБанк" та компанією "ТМФ Трасті Лімітед" було укладено договір викупу (відступлення) прав вимоги, за яким ПАТ КБ "ПриватБанк" придбало право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, проте відомості про це до реєстру іпотек були внесені лише 05 грудня 2016 року. При цьому 06 вересня 2016 року ПН ВМНО Бєлою О. М. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 31248843, на підставі якого за ПАТ КБ "ПриватБанк" зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1, що належала йому на праві власності. У зв`язку з виявленням помилки 05 грудня 2016 року вказане рішення було скасоване ПН ВМНО Бєлою О. М. та того ж дня прийняте нове рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32735890, на підставі якого за ПАТ КБ "ПриватБанк" зареєстровано право власності на зазначену квартиру. Для реєстрації права власності на спірну квартиру ПАТ КБ "ПриватБанк" подало нотаріусу повідомлення від 28 липня 2016 року про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором. Оскільки реєстрація прав ПАТ КБ "ПриватБанк" як іпотекодержателя відбулася лише 05 грудня 2016 року, то повідомлення від 28 липня 2016 року не могло бути підставою для реєстрації права власності банку на квартиру. Крім того, він не отримував і банк не направляв на його адресу вказане повідомлення від 28 липня 2016 року. На час набуття банком у власність предмета іпотеки не було проведено його оцінку, чим порушено вимоги статті 37 Закону України "Про іпотеку". Також пунктом 4 договору іпотеки передбачено випуск заставної, яка повинна була подаватися для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, однак такий документ реєстратору не подавався. 21 жовтня 2016 року на його адресу та адресу приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Циц Н. В. (далі - ПН ВМНО Циц Н. В.), якою був посвідчений договір іпотеки, ПАТ КБ "ПриватБанк" надіслало заяву про те, що умови кредитного договору № VIH0GF02020555 від 11 травня 2005 року виконані, у зв`язку з чим відповідно до абзацу другого частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку" договір іпотеки, укладений між ним та ПАТ КБ "ПриватБанк", припинив свою дію. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 32735890, прийняте 05 грудня 2016 року ПН ВМНО Бєлою О. М.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 травня 2018 року у складі судді Луценко Л. В. позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 32735890, прийняте 05 грудня 2016 року ПН ВМНО Бєлою О. М. Стягнуто в рівних частках з ПН ВМНО Бєлої О. М., ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640 грн.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що договір викупу (відступлення) прав вимоги від 14 квітня 2016 року було укладено між компанією "Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ", ПАТ КБ "ПриватБанк" та компанією "ТМФ Трасті Лімітед" у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення. Тому на час направлення позивачу повідомлення від 28 липня 2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" не набуло прав іпотекодержателя за іпотечним договором. Крім того, в заяві від 21 жовтня 2016 року № 20.1.0.0.0/7-20160916/176 ПАТ КБ "ПриватБанк" повідомило, що ОСОБА_1 виконав умови кредитного договору № VIH0GF02020555 від 11 травня 2005 року, у зв`язку з чим відповідно до абзацу другого частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку" договір іпотеки, укладений між ним та банком, припинив свою дію, що виключало можливість вчинення нотаріусом оскаржуваної реєстраційної дії 05 грудня 2016 року. Також банк не звертався до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, а відразу зареєстрував за собою право власності на спірну квартиру.
Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 18 липня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 травня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПН ВМНО Бєлої О. М., ПАТ КБ "ПриватБанк" про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" 960 грн в рахунок повернення судового збору.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи та спростовуються договором викупу (відступлення) прав вимоги, укладеним 14 квітня 2016 року між компанією "Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ", ПАТ КБ "ПриватБанк" та компанією "ТМФ Трасті Лімітед", який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Каримовою Н. С. та зареєстровано в реєстрі за №№ 1172, 1173. На час укладення між банком та ОСОБА_1 договору іпотеки від 11 травня 2005 року законом не було передбачено обов`язкової державної реєстрації такого договору, тому права іпотекодержателя до ПАТ КБ "ПриватБанк" перейшли з часу укладення та нотаріального посвідчення договору викупу (відступлення) прав вимоги від 14 травня 2016 року. Вимогу ПАТ КБ "ПриватБанк" від 28 липня 2016 року № 976/1 про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором, яка містила повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі ПАТ КБ "Приватбанк" права власності на нього, ОСОБА_1 отримав 01 серпня 2016 року, однак доказів погашення заборгованості за кредитним договором не надав. Заява ПАТ КБ "ПриватБанк" від 21 жовтня 2016 року № 20.1.0.0.0/7-20160916/176 була направлена позивачу та ПН ВМНО Циц Н. В., якою був посвідчений договір іпотеки, у зв`язку з тим, що 06 вересня 2016 року ПН ВМНО Бєлою О. М. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 31248843, на підставі якого за ПАТ КБ "ПриватБанк" зареєстровано право власності на спірну квартиру (звернено стягнення на предмет іпотеки). Оскільки рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 вересня 2016 року, індексний номер 31248843, було скасовано ПН ВМНО Бєлою О. М. у зв`язку з виявленням помилки, то на час вчинення оспорюваної реєстраційної дії (05 грудня 2016 року) заборгованість за кредитним договором ОСОБА_1 не погашена та іпотека не була припинена. Статтею 36 Закону України "Про іпотеку" передбачено можливість вирішення питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Таким чином, в разі невиконання або належного виконання боржником основного зобов`язання за кредитним договором іпотекодержатель вправі в будь-який час задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку на підставі договору. При цьому законом не передбачено обов`язкового звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, що має передувати зверненню стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У серпні 2018 року представник ОСОБА_1 - адвокат Зінченко А. А. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Апеляційного суду Вінницької області від 18 липня 2018 року та залишити в силі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 травня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд неповно з`ясував обставини справи і не звернув уваги на те, що направлена на адресу ОСОБА_1 вимога ПАТ КБ "ПриватБанк" від 28 липня 2016 року № 976/1 не може вважатися повідомленням іпотекодержателя про позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки державна реєстрація ПАТ КБ "ПриватБанк" як іпотекодержателя була проведена лише 05 грудня 2016 року. Крім того, апеляційний суд неправильно оцінив як доказ заяву ПАТ КБ "ПриватБанк" від 21 жовтня 2016 року № 20.1.0.0.0/7-20160916/176, якою підтверджено відсутність у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № VIH0GF02020555, та помилково виходив з того, що ця заява була направлена позивачу у зв`язку з прийняттям 06 вересня 2016 року ПН ВМНО Бєлою О. М. рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 31248843, на підставі якого за ПАТ КБ "ПриватБанк" зареєстровано право власності на спірну квартиру (звернено стягнення на предмет іпотеки).
У листопаді 2018 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, зазначивши про його законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Вінницького міського суду Вінницької області.
24 вересня 2018 року справа № 127/20754/17 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов`язковим до виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Судами встановлено, що 11 травня 2005 року між ПриватБанком, яке в подальшому змінило назву на ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № VIH0GF02020555, за умовами якого позичальник отримав кредит у вигляді непоновлювальної кредитної лінії в розмірі 30 952 доларів США, з яких 23 890 доларів США - на житло в кредит та 7 062 доларів США - на сплату страхових платежів, під 1 % на місяць за користування кредитом на строк до 09 травня 2025 року.
За договором купівлі-продажу квартири від 11 травня 2005 року, посвідченим ПН ВМНО Циц Н. В. та зареєстрованим в реєстрі за № 1053, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 продали, а ОСОБА_1 купив квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 49,7 кв.м.
Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
В забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором 11 травня 2005 року між ПриватБанком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, посвідчений ПН ВМНО Циц Н. В. та зареєстрований в реєстрі за № 1055, за умовами якого ОСОБА_1 передав в іпотеку банку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .
Пунктом 26 договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом: переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов`язаний письмово повідомити іпотекодавця; продажу предмета іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку", для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця.
Таким чином, сторонами договору було досягнуто згоди щодо можливого звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
19 лютого 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та компанією "Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ" (Ukraine Mortgage Loan Finance NO. 1 PLC) було укладено договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договорами про іпотечні кредити, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною А. В. та зареєстрований в реєстрі за №№ 351, 352, на підставі якого компанія "Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ" (Ukraine Mortgage Loan Finance NO. 1 PLC) набула права іпотекодержателя за договором іпотеки від 11 травня 2005 року.
14 квітня 2016 року між компанією "Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ" (UKRAINE MORTGAGE LOAN FINANCE NO. 1 PLC) (продавець), ПАТ КБ "ПриватБанк" (покупець) та компанією "ТМФ Трасті Лімітед" (TMF TRUSTEE LIMITED) (довічний управитель) було укладено договір викупу (відступлення) прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Каримовою Н. С. та зареєстрований в реєстрі за №№ 1172, 1173, за умовами якого ПАТ КБ "ПриватБанк" придбав у компанії "Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ" (UKRAINE MORTGAGE LOAN FINANCE NO. 1 PLC) відповідні іпотечні активи, в тому числі за договором іпотеки від 11 травня 2005 року. Кредитний договір, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк", знаходиться у списку активів під № 330.