Постанова
Іменем України
19 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 138/2502/16-ц
провадження № 61-45499св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 20 квітня 2018 року в складі судді Цибульського О. Є. та постанову апеляційного суду Вінницької області від 06 вересня 2018 року в складі колегії суддів: Денишенко Т. О., Берегового О. Ю., Марчук В. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк", банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 01 лютого 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 975/46-146, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит у сумі 45 000,00 доларів США зі сплатою 13,5% річних строком до 31 січня 2023 року.
Цього ж дня 01 лютого 2008 року у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 050/1-88, згідно умов якого остання взяла на себе зобов`язання у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ОСОБА_1 умов з оплати суми кредиту, відсотків за користування кредитними коштами, інших платежів у розмірі та на умовах, передбачених кредитним договором.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачами своїх зобов`язань, внаслідок чого станом на 15 липня 2016 року утворилась заборгованості у розмірі 78 154,24 доларів США, що еквівалентно 1 938 070 грн 48 коп., з яких: 34 945,19 доларів США (еквівалент 866 571 грн 56 коп.) заборгованість за кредитом, 26 484,53 доларів США (еквівалент 656 763 грн 93 коп.) - заборгованість за відсотками, 5907,22 доларів США (еквівалент 146 487 грн 37 коп.) - пеня за несвоєчасне погашення кредиту за період з 15 липня 2015 року по 14 липня 2016 року, 10 817,30 доларів США (еквівалент 268 247 грн 63 коп.) - пеня за несвоєчасне погашення відсотків за період з 15 липня 2015 року по 14 липня 2016 року, банк просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 20 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову до боржника, суд першої інстанції виходив з того, що банк 27 січня 2012 року направив відповідачу досудову вимогу про дострокову сплату заборгованості за кредитом, відсотків та штрафних санкцій, і тим самим змінив строк виконання основного зобов`язання, проте до суду звернувся лише у липні 2016 року, тобто з пропуском строку, про застосування якого заявлено відповідачем. Відмовляючи у позові до поручителя, суд врахував висновок експерта № 212- П від 11 липня 2017 року, яким встановлено, що підпис від імені ОСОБА_2 в графі "Сторона 3, поручитель ОСОБА_2 " договору поруки № 050/1-88 від 01 лютого 2008 року (зворотня сторона) виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою; підпис від імені ОСОБА_2 в графі "Від імені поручителя ОСОБА_2 " договору поруки № 050/1-88 від 01 лютого 2008 року (лицьова сторона) виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Вінницької області від 06 вересня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" залишено без задоволення, а рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 20 квітня 2018 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову. При цьому суд відхилив доводи банку про переривання строку позовної давності у серпні 2013 року, оскільки такі не доведені належними доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скаргита узагальнення її доводів
У жовтні 2018 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга АТ "Укрсоцбанк", в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано здійснення ОСОБА_1 останнього платежу 02 серпня 2013 року, у зв`язку із чим строк позовної давності перервався. До суду з цим позовом банк звернувся у липні 2016 року, тобто в межах строку позовної давності, а тому позовні вимоги підлягали задоволенню.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не поданий
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року, з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 17 жовтня 2018 року, відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано справу №138/2502/16-ц з суду першої інстанції.
У жовтні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 вересня 2019 року справу №138/2502/16-ц призначено до розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 01 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 975/46- 146, згідно якого їй був наданий кредит у сумі 45 000,00 доларів США строком до 31 січня 2023 року.
Видача позичальнику коштів підтверджується заявами про видачу готівки №54 від 08 та 14 лютого 2008 року, а також меморіальними валютними ордерами № 1 та № 10.
Згідно пункту 1.1.2.1 кредитного договору погашення кредиту здійснюється щомісячно до 10 числа, починаючи з березня 2008 року, рівними частинами в сумі 250,00 доларів США до 31 січня 2023 року, на умовах визначених в договорі.
Згідно підпункту 3.3.7 договору позичальник зобов`язалась своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному пунктом 1.1 цього договору.
Відповідно до пункту 4.4. договору, у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених підпунктом 3.3.7. цього договору, протягом більше, ніж 60 календарних днів, строк користування Кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафом санкції (штраф, пеню).
Також матеріали справи містять копію договору поруки № 050/1-88, укладеного від імені ОСОБА_2 та ПАТ "Укрсоцбанк", для забезпечення виконання зобов`язань боржником за кредитним договором № 975/46-146.
Разом з тим, згідно висновку експерта № 212-П від 11 липня 2017 року, підпис від імені ОСОБА_2 в графі "Сторона 3, поручитель ОСОБА_2 " договору поруки № 050/1-88 від 01 лютого 2008 року (зворотня сторона) виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою; підпис від імені ОСОБА_2 в графі "Від імені поручителя ОСОБА_2 " договору поруки № 050/1-88 від 01 лютого 2008 року (лицьова сторона) виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою.
Звертаючись до суду з цим позовом, банк посилався на неналежне виконання відповідачами своїх зобов`язань, внаслідок чого станом на 15 липня 2016 року утворилась заборгованості у розмірі 78 154,24 доларів США, що еквівалентно 1 938 070 грн 48 коп., з яких: 34 945,19 доларів США (еквівалент 866 571 грн 56 коп.) заборгованість за кредитом, 26 484,53 доларів США (еквівалент 656 763 грн 93 коп.) - заборгованість за відсотками, 5907,22 доларів США (еквівалент 146 487 грн 37 коп.) - пеня за несвоєчасне погашення кредиту за період з 15 липня 2015 року по 14 липня 2016 року, 10 817,30 доларів США (еквівалент 268 247 грн 63 коп.) - пеня за несвоєчасне погашення відсотків за період з 15 липня 2015 року по 14 липня 2016 року.
Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Згідно частини 1 статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.
За вимогами статті 203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно частини 1 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
Як зазначалося вище, згідно висновку експерта № 212-П від 11 липня 2017 року, підпис від імені ОСОБА_2 в графі "Сторона 3, поручитель ОСОБА_2 " договору поруки № 050/1-88 від 01 лютого 2008 року (зворотня сторона) виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою; підпис від імені ОСОБА_2 в графі "Від імені поручителя ОСОБА_2 " договору поруки № 050/1-88 від 01 лютого 2008 року (лицьова сторона) виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою.
Таким чином, суди попередніх інстанцій, зважаючи на положення вказаних вище норм, а також те, що ОСОБА_2 не підписувала договір поруки № 050/1-88 від 01 лютого 2008 року, дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відмови АТ "Укрсоцбанк" в частині позовних вимог до ОСОБА_2 .
Щодо позовних вимог банку до боржника ОСОБА_1, то судами враховано направлення їй банком вимоги від 27 січня 2012 року про сплату кредитної заборгованості в повному обсязі, відсотків та штрафних санкцій протягом 30 днів з моменту отримання письмового повідомлення. Боржник сама надала суду копію направленої їй вимоги.