Постанова
Іменем України
26 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 545/3289/17
провадження № 61-43524св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач-1 за первісним позовом (позивач-1 за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
відповідач-2 за первісним позовом (позивач-2 за зустрічним позовом) - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 03 квітня 2018 року у складі судді Путря О. Г. та постанову апеляційного суду Полтавської області від 26 липня 2018 року у складі колегії суддів: Пікуля В. П., Одринської Т. В., Лобова О. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно.
Позов мотивовано тим, що йому, його батькові ОСОБА_4, його матері ОСОБА_5 та сестрі ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності належав житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (на даний час АДРЕСА_2 ).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4, після смерті якого його частку в рівних частинах успадкували дружина ОСОБА_5, сестра ОСОБА_2 та сам позивач - ОСОБА_1 .
28 серпня 1993 року ОСОБА_6 вийшла заміж та змінила прізвище на " ОСОБА_6 ". ІНФОРМАЦІЯ_2 в неї народився син - ОСОБА_7 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 померла. Спадкоємцями після її смерті були ОСОБА_5 та ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_4 померла мати ОСОБА_5 . Відповідно до заповіту спадкоємцями в рівних частинах є її сини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які у 6 місячний строк звернулися із заявами про прийняття спадщини, проте державним нотаріусом Замулко Л. В. у видачі свідоцтва про право на спадщину на частину житлового будинку відмовлено, оскільки у свідоцтві про право власності на житловий будинок не виділена частка спадкового майна у спільній сумісній власності, яка належала померлій ОСОБА_5 .
З огляду на вказане ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на 7/12 частин спірного житлового будинку з господарськими побудовами.
20 лютого 2018 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове нерухоме майно, в якій позивачі посилалися на те, що після смерті ОСОБА_4 спадкоємцями були його дружина - ОСОБА_5 та дочка - ОСОБА_2, а тому просили визнання за ОСОБА_2 право власності на 9/32 частин, а за ОСОБА_3 - на 3/16 частин спірного житлового будинку з господарськими побудовами.
У подальшому від позивача за первісним позовом ОСОБА_1 надійшла заява про визнання зустрічного позову та зменшення позовних вимог. Позивач зазначав, що зустрічний позов визнає повністю та просить зменшити його позовні вимоги до 17/32 частин спірного житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Від представника позивачів по зустрічному позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_8 надійшла заява про визнання позову.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 03 квітня
2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно, - задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 17/32 частин житлового будинку з господарськими побудовами, що знаходиться в АДРЕСА_2 та в цілому складається із: житлового будинку - літ. "А-1.а", загальною площею 69,2 кв.м, гаражу - літ. "Б", сараю - літ. "Б1", сараю - літ. "б", погребу - літ. "б1", літньої кухні - літ. "В", сараю -літ. "В1",сараю - літ. "в", сараю - літ. "Г", погребу вхідного - літ. "г", вбиральні - літ. "Д", вигріб - № 1, ворота з хвірткою - № 2, огорожа - № 3. Визнано за ОСОБА_2, право власності на 9/32 частин житлового будинку з господарськими побудовами, що знаходиться в АДРЕСА_2 та в цілому складається із: житлового будинку - літ. "А-1.а", загальною площею 69,2 кв.м, гаражу - літ. "Б", сараю - літ. "Б1", сараю - літ. "б", погребу - літ. "б1", літньої кухні - літ. "В", сараю - літ. "В1",сараю - літ. "в", сараю - літ. "Г", погребу вхідного - літ. "г", вбиральні - літ. "Д", вигріб - № 1, ворота з хвірткою - № 2, огорожа - № 3. Визнано за ОСОБА_3, право власності на 3/16 частин житлового будинку з господарськими побудовами, що знаходиться в АДРЕСА_2 та в цілому складається із: житлового будинку - літ. "А-1.а", загальною площею 69,2 кв.м, гаражу - літ. "Б", сараю - літ. "Б1", сараю - літ. "б", погребу - літ. "б1", літньої кухні - літ. "В", сараю - літ. "В1", сараю - літ. "в", сараю - літ. "Г", погребу вхідного - літ. "г", вбиральні - літ. "Д", вигріб - № 1, ворота з хвірткою - № 2, огорожа - № 3. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи первісний та зустрічний позови, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачі за первісним та зустрічним позовами являються спадкоємцями, які прийняли спадщину після померлих, які були власниками вказаного спадкового майна, то відповідно, за ОСОБА_1 можна визнати право власності на 17/32 частин житлового будинку з надвірними побудовами, за ОСОБА_2 - на 9/32 частин, а за ОСОБА_3 - на 3/16 частин спадкового майна, а саме житлового будинку з господарськими побудовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Полтавської області від 26 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 03 квітня 2018 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення первісного та зустрічного позовів. Також суд зазначав, що адвокат діяв в межах своїх повноважень визначених законом та договорами. Будь-яких доказів неправомірності дій адвоката ОСОБА_8 чи їх неузгодженості з позицією довірителів суду апеляційної інстанції не надано.
Короткий зміст вимог касаційної скаргита узагальнення її доводів
У жовтні 2018 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подали до Верховного Суду касаційні скарги, у яких просять скасувати рішення судів попередніх інстанцій, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційні скарги мотивовані тим, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято на підставі фальшивих правовстановлюючих документів. Судами не враховано, що існування колгоспного двору не було припинено шляхом видачі ОСОБА_4 свідоцтва про право особистої власності на спірний житловий будинок. ОСОБА_3 зазначав, що адвокат Грущанський В. О. діяв не в його інтересах та не погоджував з ним свою відсутність при судовому розгляді та дослідженні доказів.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів
У січні 2019 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3, у якому просив відмовити в задоволенні вказаної касаційної скарги, посилаючись на те, що свідоцтво про право власності на спірне домоволодіння в оригіналі було ним надано для огляду як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції. Строки для оскарження рішень органів територіальних громад спливли. З прийняттям Закону України "Про власність" від 07 лютого 1991 року, який втратив чинність 20 червня 2007 року, "колгоспний двір" припинив своє існування. ОСОБА_3 народився після набрання чинності Законом України "Про власність".
Також, у січні 2019 року ОСОБА_3 подав до суду відповідь на відзив, у якому зазначав, зокрема, що наданий представником позивача в апеляційному суді оригінал свідоцтва не відповідає його копії, яка була взята до уваги в якості доказу судом першої інстанції, та копії, що знаходиться в інвентаризаційній справі ПП Полтавського бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор".
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 і витребувано справу № 545/3289/17 з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 .
У листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 вересня 2019 року справу № 545/3289/17 призначено до розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_4 (батькові), ОСОБА_5 (матері) та ОСОБА_1 (рідній сестрі та матері ОСОБА_3 ) на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого 11 травня 2000 року, на праві спільної сумісної власності належав житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (на даний час АДРЕСА_2 ).
Таким чином, кожному із співвласників належало по 1/4 частині вказаного житлового будинку.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . Після його смерті на підставі статей 529, 549 ЦК Української РСР, спадкоємцями першої черги, які успадкували за законом в рівних частках усе спадкове майно, були ОСОБА_5 та ОСОБА_2
ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відповідно до вимог статей 529,549 ЦК Української РСР, спадщину не прийняли, оскільки на момент смерті батька разом із ним не проживали та заяв до нотаріуса про прийняття спадщини не подавали.
28 серпня 1993 року ОСОБА_2 уклала шлюб та змінила прізвище на " ОСОБА_6 ", що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2, а ІНФОРМАЦІЯ_2 у неї народився син ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 померла.