Постанова
Іменем України
19 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 569/2573/17
провадження № 61-11043св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 31 жовтня 2017 року в складі судді Куцоконя Ю. П. та постанову апеляційного суду Рівненської області від 05 січня 2018 року в складі колегії суддів: Хилевич С. В., Ковальчук Н. М., Шеремет А. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, у якому просило стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором від 29 березня 2007 року № ROHPGA00000152 в розмірі 25 056, 05 дол. США, що за курсом НБУ станом на 19 січня 2017 року складає 688 790 грн 81 коп.
Позов мотивований тим, що 29 березня 2007 року між сторонами укладений кредитний договір № ROHPGA00000152, за умовами якого позичальник отримав грошові кошти в сумі 47 900 дол. США строком до 28 березня 2017 року.
Банк взяті на себе зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 своєчасно не повернув грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією та іншими витратами, внаслідок чого виникла заборгованість, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 31 жовтня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позивач пропустив строк позовної давності, про застосування якого представник відповідача подав відповідну заяву. При цьому суд врахував, що звернувшись у жовтні 2010 року з позовом простягнення всієї суми кредитної заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, ПАТ КБ "ПриватБанк" змінив строк виконання кредитних зобов`язань, що призвело до початку перебігу строку позовної давності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Рівненської області від 05 січня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 31 жовтня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У лютому 2018 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 31 жовтня 2017 року та постанову апеляційного суду Рівненської області від 05 січня 2018 року, в якій, посилаючись на недотримання судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і передати справу на новий судових розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 27 листопада 2013 року про задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки набрало законної сили лише 21 січня 2014 року. З огляду на набрання чинності 07 червня 2014 року Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не могло бути виконане боржником. Строк позовної давності слід обраховувати з дня, коли законом встановлено мораторій відстрочення виконання рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 27 листопада 2013 року.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів
У квітні 2018 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відзив мотивований тим, що суди попередніх інстанцій правильно зробили висновок про те, що перебіг строку позовної давності розпочався з наступного дня після отримання відповідачем копії позовної заяви з вимогою про дострокове погашення заборгованості в повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу № 569/2573/17 з суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У квітні 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 серпня 2018 року справу за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення відповідають.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, 29 березня 2007 року між закритим акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (після зміни найменування - ПАТ КБ "Приватбанк") і ОСОБА_1 укладений кредитний договір № ROHPGA00000152, за умовами якого банк надав, а позичальник отримав 47 900 дол. США кредиту з терміном повернення до 28 березня 2017 року.
Того ж дня з метою забезпечення належного виконання ОСОБА_1 взятих на себе за умовами кредитного договору зобов`язань між ОСОБА_4 та банком укладений договір іпотеки № ROHPGA00000152, за умовами якого ОСОБА_4 передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями, площею 95,1 кв. м, що розташований по АДРЕСА_1, та земельну ділянку, площею 0,0717 га, на якій розташований вказаний житловий будинок.
06 жовтня 2010 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.
01 березня 2011 року ОСОБА_1 вручено копію позовної заяви про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 27 листопада 2013 року позов задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ROHPGA00000152 від 29 березня 2007 року в розмірі 88 746,04 дол. США, що еквівалентно 709 080 грн 85 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок з надвірними будівлями, площею 95,1 кв. м, що розташований по АДРЕСА_1, та земельну ділянку, площею 0,0717 га, на якій розташований вказаний житловий будинок. Виселено осіб, які зареєстровані або проживають у житловому будинку по АДРЕСА_1 . В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Оскільки вказане рішення суду не виконано, ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось до суду з цим позовом про стягнення кредитної заборгованості.
В суді першої інстанції представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав заява про застосування позовної давності.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
ПАТ КБ "ПриватБанк", звертаючись у лютому 2017 року до суду з цим позовом, посилався на те, що рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 27 листопада 2013 року, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки не виконано, а тому вважаючи, що внаслідок невиконання ОСОБА_1 кредитних зобов`язань, порушено цивільні права банку, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства, просило стягнути з відповідача на користь банку 25 056,05 дол. США заборгованості за кредитом (тілом кредиту).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.