Постанова
Іменем України
19 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 751/1546/18
провадження № 61-3484св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Головне управління Національної поліції України в Чернігівській області,
треті особи: Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, Міністерство внутрішніх справ України, Чернігівська міська рада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 11 жовтня 2018 року у складі судді Ченцової С. М. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 січня 2019 року у складі колегії суддів: Кузюри Л. В., Вінгаль В. М., Губар В. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зпозовом до Головного управління Національної поліції України в Чернігівській області (далі - ГУ НП в Чернігівській області), треті особи: Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, Міністерство внутрішніх справ України (далі - МВС України), Чернігівська міська рада, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, посилаючись на те, що 20 червня 2008 року він як працівник Чернігівського міського відділу Управління МВС України в Чернігівській області був взятий на квартирний облік за місцем роботи. Звільнившись 30 липня 2013 року з органів внутрішніх справ за станом здоров`я, він став отримувати пенсію як інвалід війни МВС України 3-ї групи. У зв`язку з ліквідацією Управління МВС України в Чернігівській області справи працівників, які перебували на квартирному обліку в територіальних органах міліції, були передані до Чернігівської міської ради. Рішенням Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 15 грудня 2016 року № 571 він був взятий на квартирний облік за місцем проживання. У лютому 2018 року він звернувся до відповідача із заявою про взяття на квартирний облік для поліпшення житлових умов з врахуванням часу його перебування на обліку в Управлінні МВС України в Чернігівській області, однак 07 лютого 2018 року отримав відмову, мотивовану тим, що ГУ НП в Чернігівській області не є правонаступником ліквідованих підрозділів міліції. Вважає таке рішення відповідача протиправним, оскільки він як пенсіонер МВС України має право користуватися пільгами, компенсаціями і гарантіями, що передбачені для звільнених зі служби поліцейських та членів їх сімей. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив: визнати бездіяльність ГУ НП в Чернігівській області щодо невзяття його як пенсіонера МВС України на квартирний облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов, протиправною; зобов`язати відповідача взяти його на квартирний облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов.
Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 11 жовтня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивач не перебував з ГУ НП в Чернігівській області у трудових відносинах. Законом України "Про Національну поліцію" та постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" (далі - Постанова № 730) не передбачено правонаступництва між територіальними органами МВС України, апаратом МВС України, а також центральним органом Національної поліції України та його територіальними органами. Крім того, після ліквідації Управління МВС України в Чернігівській області міська рада взяла ОСОБА_1 на квартирний облік за місцем проживання.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 18 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 11 жовтня 2018 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У лютому 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 11 жовтня 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 січня 2019 року і ухвали нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що він як колишній працівник міліції та пенсіонер МВС України по інвалідності має право перебувати на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у ГУ НП в Чернігівській області. Суди попередніх інстанцій безпідставно не взяли до уваги положення пункту 15 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про національну поліцію" у взаємозв`язку із статтею 96 цього Закону.
У березні 2019 року ГУ НП в Чернігівській області подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із Новозаводського районного суду міста Чернігова.
27 березня 2019 року справа № 751/1546/18 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 10 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 367, частини першої статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в повній мірі не відповідають.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Разом з тим стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відтак, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.
Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду з позовом за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
З урахуванням викладеного для вирішення спору, що виник на підставі звернення до суду позивача, який вважає порушеними, невизнаними або оспореними свої права, суду необхідно встановити наявність у позивача таких прав, факт їх порушення і у зв`язку із зазначеним з`ясувати, чи правильний спосіб захисту свого права обрано позивачем при зверненні до суду.
Судами встановлено, що 20 червня 2008 року лейтенанта міліції ОСОБА_1 було взято на квартирний облік у Чернігівському міському відділі Управління МВС України в Чернігівській області, про що свідчить Витяг з протоколу засідання житлово-побутової комісії від 20 червня 2008 року № 59.
30 липня 2013 року капітана міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас за станом здоров`я (через хворобу).
Пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 підтверджується, що ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності (інвалід війни МВС України 3-ї групи).
Рішенням Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 18 січня 2016 року № 7 Управління МВС України в Чернігівській області було виключено з переліку організацій, які ведуть самостійний квартирний облік, з передачею до міської ради облікових справ працівників, які потребують поліпшення житлових умов.
На підставі рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 15 квітня 2016 року № 141 ГУ НП в Чернігівській області, яке утворилося у зв`язку з ліквідацією Управління МВС України в Чернігівській області, було надано дозвіл на самостійне ведення квартирного обліку своїх працівників.
Рішенням Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 15 грудня 2016 року № 571 позивача внесено до позачергового списку інвалідів війни та сімей загиблих військовослужбовців за № 182, а рішенням від 30 серпня 2017 року № 359 - до складу його сім`ї включено сина.
02 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ НП в Чернігівській області із заявою, в якій просив взяти його разом з членами сім`ї на квартирний облік для поліпшення житлових умов з урахуванням часу перебування на обліку в Управлінні МВС України в Чернігівській області.
Листом від 07 лютого 2018 року № С-233/124/17/01-2018 позивачу було відмовлено в задоволенні вказаної заяви у зв`язку з тим, що в силу положень Закону України "Про Національну поліцію" та Постанови № 730 ГУ НП в Чернігівській області не є правонаступником ліквідованих територіальних органів МВС України. На квартирному обліку ГУ НП в Чернігівській області можуть перебувати лише його працівники, а не пенсіонери Управління МВС України в Чернігівській області.
Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджується, що Управління МВС України в Чернігівській області у зв`язку з його ліквідацією з 04 листопада 2015 року перебуває у стані припинення, а ГУ НП в Чернігівській області з 07 листопада 2015 року (з дати його створення) має статус юридичної особи.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 15 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК Української РСР) виконавчі комітети районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів у межах і в порядку, встановлених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР, на території району, міста, району в місті, зокрема, здійснюють облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов (частина перша статті 36), а також контроль за станом цього обліку на підприємствах, в установах, організаціях (стаття 41), затверджують рішення про взяття громадян за місцем роботи на облік потребуючих поліпшення житлових умов (стаття 39).