Постанова
Іменем України
19 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 284/1069/17
провадження № 61-1610св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Народицька селищна рада Народицького району Житомирської області,
третя особа - Народицька державна нотаріальна контора,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 17 грудня 2018 року у складі судді Талько О. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Народицької селищної ради Народицького району Житомирської області (далі - Народицька селищна рада), третя особа - Народицька державна нотаріальна контора, про встановлення факту прийняття спадщини, встановлення факту належності нерухомого майна та визнання права власності на спадкове майно, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2, після смерті якої він прийняв спадщину шляхом вступу в управління спадковим майном. За життя ОСОБА_2 як член Колективного сільськогосподарського підприємства "Полісся" (далі - КСП "Полісся), яке в подальшому було реформоване в Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Полісся" (далі - СТОВ "Полісся"), набула право на земельну частку (пай) розміром 2,45 умовних кадастрових гектарів, однак не встигла отримати відповідний сертифікат. У жовтні 2017 року він звернувся до Народицької державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак через відсутність належним чином оформлених правовстановлюючих документів на спадкове майно отримав відмову. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив: встановити факт прийняття ним спадщини після смерті матері ОСОБА_2 ; встановити факт належності на праві власності ОСОБА_2 земельної частки (паю) розміром 2,45 га, розташованої на території Селецької сільської ради Народицького району Житомирської області; визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 право власності на вказану земельну частку (пай).
Рішенням Народицького районного суду Житомирської області від 18 грудня 2017 року у складі судді Піщуліної І. С. позов задоволено. Встановлено факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті матері ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановлено факт належності на праві власності ОСОБА_2, померлій ІНФОРМАЦІЯ_1, земельної частки (паю) СТОВ "Полісся", реформованого КСП "Полісся", розміром 2,45 га, розташованої на території Селецької сільської ради Народицького району Житомирської області. Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на земельну частку (пай) СТОВ "Полісся", реформованого КСП "Полісся", розміром 2,45 га, розташовану на території Селецької сільської ради Народицького району Житомирської області. Стягнуто з Народицької селищної ради на користь держави судовий збір у розмірі 640 грн.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Позивач фактично прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_2 шляхом вступу в управління спадковим майном, однак позбавлений можливості в нотаріальному порядку оформити на своє ім`я право власності на земельну частку (пай) через відсутність належним чином оформлених правовстановлюючих документів.
У грудні 2018 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, крім вищезазначеного рішення, також просив скасувати рішення Народицького районного суду Житомирської області від 23 серпня 2017 року, ухвалене у справі № 284/493/17 за позовом ОСОБА_3 до Народицької селищної ради про встановлення факту прийняття спадщини, встановлення факту належності нерухомого майна та визнання права власності на спадкове майно.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 17 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження рішення Народицького районного суду Житомирської області від 23 серпня 2017 року повернуто заявнику.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що рішення Народицького районного суду Житомирської області від 23 серпня 2017 року не може бути предметом апеляційного оскарження у цій справі, оскільки воно ухвалене за результатами розгляду іншої справи.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У січні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Житомирського апеляційного суду від 17 грудня 2018 року, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що в цій справі та у справі № 284/493/17 місцевий суд ухвалив незаконні рішення, оскільки визнав за різними особами (за ним та за його рідною сестрою) право власності на одне й те ж саме спадкове майно.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 15 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Народицького районного суду Житомирської області.
05 березня 2019 року справа № 284/1069/17 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 10 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.