Постанова
Іменем України
19 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 756/8164/17
провадження № 61-10089св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Енергобанк",
відповідач - ОСОБА_1,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 листопада 2018 року у складі судді Майбоженко А. М. та постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Журби С. О., Кулішенка Ю. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 рокуПублічне акціонерне товариство "Енергобанк" (далі - ПАТ "Енергобанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило усунути перешкоди у здійсненні права власності квартирою АДРЕСА_1 шляхом визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування вказаним житловим приміщенням, виселити відповідача шляхом звільнення приміщення від його майна та/або домашніх тварин.
В обґрунтування позову зазначало, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 21 квітня 2015 року звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, укладеним між ПАТ "Енергобанк" та ОСОБА_1 14 вересня 2010 року, та визнано право власності за ПАТ "Енергобанк" на квартиру АДРЕСА_1 .
01 вересня 2016 року право власності на вказану квартиру було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за позивачем.
В спірній квартирі ніхто не зареєстрований.
ОСОБА_1 чинить перешкоди у користуванні власністю і тому банк не може належним чином здійснювати свої прав власника та безперешкодно потрапити до квартири, оскільки там можуть знаходитися особисті речі відповідача, домашні тварини, у зв`язку з чим ПАТ "Енергобанк" просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 14 листопада 2018 року у задоволенні позову ПАТ "Енергобанк" відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що на момент вирішення цієї справи договір іпотеки, який слугував підставою для визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1, визнано недійсним. Визнання за банком права власності на спірну квартиру у рішенні від 21 квітня 2015 року відбулося у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України "Про іпотеку".
На момент розгляду справи, здійснюючи свої права, позивач має утримуватись від дій, які б могли порушити права інших осіб, зокрема відповідача ОСОБА_1 . Обставини, встановлені судом у цій справі, є підставою для відмови у задоволенні вимоги про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням та його виселення.
Постановою Київського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 листопада 2018 року змінено в частині мотивів відмови у задоволенні позову.
В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що звертаючись до суду з позовом, ПАТ "Енергобанк" мотивувало його тим, що відповідач ОСОБА_1 чинить перешкоди у користуванні власністю і тому він не може належним чином здійснювати свої прав власника та безперешкодно потрапити до спірної квартири, оскільки там можуть знаходитися особисті речі відповідача та домашні тварини.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 не зареєстрований та не проживає в квартирі АДРЕСА_1 .
Позивач не довів, що відповідач чинить будь-які перешкоди у користуванні власністю і здійсненні позивачем своїх прав власника, а також те, що в квартирі знаходяться особисті речі відповідача та/або домашні тварини.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У травні 2019 року ПАТ "Енергобанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 листопада 2018 року і постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування касаційної скарги зазначало, що наявні обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 користується спірним житловим приміщенням з огляду на те, що банку як власнику квартири не відомо про наявність боргу за спожиті житлово-комунальні послуги.
Позовна вимога банку про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування жилим приміщенням та заборони користування таким приміщенням має превентивний характер.
Судами при розгляді справи не враховано правові висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 05 листопада 2014 року у справі № 6-158цс14, відповідно до яких при припиненні права власності на обʼєкт житлової нерухомості попередній власник втрачає право користування таким приміщенням.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з Оболонського районного суду м. Києва.
05 липня 2019 року справа № 756/8164/17 надійшла до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.